Головна » Статті » Вчителю-предметнику » Конспекти уроків історії України 8 клас |
Мета: охарактеризувати основні ознаки економічного розвитку українських земель у першій половині XVII ст., визначити особливості соціально-економічного та політичного становища українців у цей період; розвивати в учнів уміння аналізувати й узагальнювати фактичний матеріал, виділяти головне, на основі джерел інформації робити висновки про соціально-економічний розвиток українських земель. Основні поняття: «латифундія», «фільваркове господарство», «кріпацтво». Обладнання: карта, картки з джерелами інформації. Тип уроку: урок засвоєння нових знань. Очікувані результати Після цього уроку учні зможуть: • називати основні ознаки економічного розвитку українських земель у першій половині XVII ст.; • визначати особливості соціально-економічного й політичного становища українців; • показувати на карті воєводства, які утворила Річ Посполита на території українських земель, та визначати територіальні зміни, що сталися в них на початку XVII ст.; • пояснювати причини «покозачення» українців; • удосконалити вміння аналізувати й узагальнювати фактичний матеріал, робити висновки, працювати з джерелами інформації. Хід уроку І. Актуалізація опорних знань учнів На початку уроку вчитель пропонує учням виконати завдання. 1. До складу якої держави входило більшість українських земель на початку XVII ст.? 2. Назвіть і покажіть на карті воєводства, які були утворені на українських землях після їх входження до складу Речі Посполитої. 3. Яку політику проводила Річ Посполита щодо українців? 4. Назвіть основні ознаки економічного розвитку українських земель у другій половині XVI ст. Учитель підсумовує виступи учнів. ІІ . Мотивація навчальної діяльності У ч и т е л ь. Домінуючі позиції в економіці посідали українські й польські магнати, які зосередили у своїх руках величезні масиви земель. Щоб збільшити виробництво сільськогосподарської продукції на продаж, шляхта і магнати організовували фільварки. Вони відбирали у селян земельні наділи, позбавляли їх особистої свободи й примушували виконувати кілька днів на тиждень панщину. Зростали міста. Тільки у Київському і Брацлавському воєводствах до середини XVII ст. їх налічувалося понад 300. Міщани виконували різні повинності на користь своїх власників, а також старост і воєвод. Багато міст мали привілеї на магдебурзьке право (пригадати, що таке магдебурзьке право), що давало змогу їхнім мешканцям користуватися пільгами у сфері ремесла, промислів і торгівлі. Водночас православні міщани західноукраїнських міст зазнавали тяжких національно-релігійних та економічних утисків. Економіка України втягувалася в товарно-грошові відносини, тобто у виробництво продукції сільського господарства, промислів, а також ремісничих виробів для продажу на ринку за гроші. Які ж зміни сталися у політичному становищі українських земель у 20–30-х роках XVII ст.? У результаті воєн між Польщею і Московським царством у 1617–1618 і 1632–1634 рр. полякам одійшла Чернігово-Сіверщина. У 1635 р. утворилося Чернігівське воєводство. Робота з картою Відшукайте і покажіть на карті Чернігово-Сіверські землі та новостворене Чернігівське воєводство. ІІІ . Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу Перш ніж розпочати розгляд нової теми, учні отримують завдання: визначити, як соціально-економічні процеси, що відбувалися на українських землях у першій половині XVII ст., вплинули на становище українського населення. Латифундії (величезні ділянки землі) становили економічну базу магнатів. Цікаво знати За станом на 1629 р. у руках 37 волинських магнатів зосереджувалося 3/4 усіх селянських господарств. Наймогутнішим феодалом на Волині був князь Василь-Костянтин Острозький. На початку XVII ст. йому належали 59 міст, містечок і замків (у тому числі Острог, Звягіль, Чуднів), 857 сіл, 111 фільварків. Це становило третину всіх феодальних володінь на Волині. До того ж князь був власником земель у Київському, Руському, Подільському воєводствах. Його річний прибуток сягав 1 млн злотих. Великі земельні маєтності в інших місцевостях України мали також Заславські, Збаразькі, Хоткевичі, Пронські. Великими землевласниками були католицька та уніатська церкви, а також українські православні монастирі. Найбільшим церковним землевласником на Україні був Києво-Печерський монастир. На початку XVII ст. уніатській церкві на Волині належало близько 2 ,1 тис. селянських дворів. Робота зі схемою Завдання 1. Якими шляхами формувалися великі магнатські землеволодіння в Україні? 2. Як це позначилося на становищі простого населення? Робота з документом Документ. Із Литовського статуту 1588 р. «Бажаємо й ухвалюємо, щоб усі піддані наші, як духовні, так і світські, князі й бояри і вся шляхта, які мають свої батьківські, куплені та якимось звичаєм надбані за прародителів наших славної пам’яті їхніх милостей королів і великих князів литовських, а також і за нашого щасливого [володарювання] тримали й володіли, щоб їм такі маєтки вічно від нинішнього часу і в прийдешні часи тримати і володіти, і їм самим, і нащадкам...». (Історія України. Нове бачення: Курс лекцій. — С. 133) Запитання 1. Які форми феодального землеволодіння були узаконені Литовським статутом 1588 р.? 2. Які наслідки мало це для України? 3. Як зростання феодального землеволодіння вплинуло на становище селянства? У ч и т е л ь. Зміцнення й зростання великої феодальної власності на землю призводило до посилення кріпацтва. Кріпосне право фіксувало й узаконювало ці процеси. Розвиток внутрішнього та зовнішнього ринку спонукав польських феодалів до перетворення своїх маєтностей на фільварки, тобто до запровадження власного господарства (з виробництвом хліба на продаж і переробкою сільськогосподарської сировини), заснованого на постійній щотижневій панщині. Руйнування старовинного аграрного ладу, що складався віками, розпочалося на великокнязівських господарських землях. Ця рішуча реформа здійснювалася згідно з виданною у 1557 р. великим князем литовським і королем Польським Сигізмундом II Августом «Уставою на волоки». Цікаво знати Згідно з «Уставою», в усіх великокнязівських маєтках великокнязівські та селянські землі перемірювалися й поділялися на волоки — ділянки площею у 30 моргів (21,3 га). Під фільварок відводилися кращі землі, зведені в одну велику площу. Селянські ж волоки розташовувалися на гірших, окраїнних землях. Примусово запроваджувалася трипільна система землеробства: кожному селянському двору виділялася волока, розмежована на три смуги. Коли одна родина не мала змоги обробити волоку й відбувати з нею повинності, двом родинам дозволялося брати в користування одну волоку та розподіляти повинності нарівно. Селянин прикріплювався до наділу. Якщо він тікав, то його наділ передавався іншій особі, збіглого ж повинна була розшукувати адміністрація фільварку. Завдання Як ви вважаєте, які наслідки для України мало запровадження «волочної поміри» та фільваркової системи? Завдання виконується з допомогою «Мозкового штурму». Всі думки дітей записуються на дошці, потім робиться узагальнюючий висновок. Наслідки запровадження «волочної поміри» та фільваркової системи • Руйнувалася, хоча й не повністю, сільська громада та пов’язана з нею община форма селянського землекористування. • Зміцнювалася феодальна залежність селян. • Урізалися селянські землі, пасовища, луки, що перебували в спільному користуванні. • Зростали повинності, які тепер відбували окремі селянські двори («дими»), тобто кожна окрема селянська сім’я. • Все господарство селянина підпорядковувалося інтересам фільварку. • Посилювалося майнове розшарування селянства, бо зростала кількість малоземельних, які вже не могли забезпечити своє існування з наділів. • Поява «робітних людей», праця яких використовувалася на численних панських промислових закладах, розташованих у фільварках. • Погіршення становища українського селянства. • Зростання панщини з одночасним зростанням натуральної та грошової ренти Запитання Чим можна пояснити невисоку продуктивність фільваркових господарств? У ч и т е л ь. Становище селянства погіршувалося ще й тим, що пани накладали на нього різноманітні побори: • «спасне» — за право випасати худобу; • «сухомельщина» — за помел зерна; • «очкове» — за кожний вулик на пасіці; • «рогове» — за вола; • «ставщина» — за право ловити рибу в панському ставі; • «подимне» і «стадія» — на утримання королівського війська (сплачували державні селяни). У маєтках збільшувалася кількість селян-«гультяїв», котрі не мали будь-якого майна. Феодали широко використовували їх у своїх промислових закладах. Майже кожний фільварок мав ґуральню, броварню, медоварню, не рідкістю були також рудні, поташні буди, гути, селітроварні, жупи (солеварні). Робітні люди, зайняті на цих промислах, зазнавали найбільшої експлуатації порівняно з іншим селянським населенням. Поглиблення суспільного поділу праці у кінці XVI — першій половині XVII ст. сприяло розвитку старих і виникненню нових міст. З 206 міст у Київському воєводстві 46 були королівськими, 150 — приватновласницькими, 10 — церковними. Більшість міст на Україні на початку XVII ст. користувалися магдебурзьким правом. Робота з таблицею Процеси, які заважали розвитку міст • Панування феодально-кріпосницьких відносин. • Всевладдя магнатів і шляхти: без сплати мита продукція фільварків вивозилася за кордон; у маєтках запроваджувалося промислове виробництво, що призводило до звуження ринку збуту виробів ремісників. • Поява на землях феодалів не цехових ремісників — «партачів», які вели гостру конкурентну боротьбу з цеховими ремісниками. • Великі побори та повинності городян на користь держави Запитання Як ви вважаєте, які процеси на українських землях гальмували розвиток міст? У ч и т е л ь. Незважаючи на зазначені та інші перешкоди, міське цехове ремесло невпинно розвивалося. Найбільшими ремісничими центрами були Львів, Київ, Луцьк, Острог, Кам’янець. Загалом у першій половині XVII ст. на Україні існувало близько 300 ремісничих спеціальностей. Найбільш поширеними були: кравецтво, шевство, ткацтво, сукнарство, ковальство, зброярство, ювелірна справа, бондарство, гончарство, кушнірство, виробництво цегли, пороху, теслярство, суднобудування. Із розвитком ремесел, промислів і торгівлі поглиблювалася соціальна диференціація міського населення, котре, як і раніше, поділялося на аристократію (патриціат), бюргерство (цехові майстри і торговці) і безправну міську бідноту — плебс. Міщанство Речі Посполитої зазнавало також феодального гніту, особливо в містах, що належали феодалам. Воно платило чинш (по 20—30 грошів з «диму»), церковну десятину тощо. Значними були натуральні повинності. Як і раніше, у внутрішній торгівлі значну роль відігравали місцеві торги та ярмарки, що відбувалися у містах і містечках, визначених королівськими грамотами-привілеями. Підносилася зовнішня торгівля. Тісними були економічні зв’язки українських земель з Росією. Постійні торговельні шляхи сполучали Москву та інші російські міста з Києвом, Кам’янцем, іншими економічними центрами України. Через Україну та Київ Росія вела транзитну торгівлю з країнами Західної Європи, Балкан, Туреччиною, Кримом. Україна ж торгувала із Західною Європою через Краків і Прибалтику. Особливо велику роль в експорті українських товарів (хліба, поташу, вовни, воску тощо) відігравав Гданськ. Через нього ж на Україну йшов європейський і східний імпорт. Щоправда, всі ці зовнішньоторговельні зв’язки стримувалися приписами середньовічної регламентації та численними митами. Учні за методом «ПРЕС» відповідають на запитання, що прозвучало на початку уроку: • Як соціально-економічні процеси першої половини XVII ст. вплинули на становище українського населення? ІV. Узагальнення та систематизація знань Складання узагальнювальної таблиці Основні ознаки соціально-економічного розвитку українських земель у першій половині XVII ст. • Зростання магнатського землеволодіння. • Розвиток фільваркового виробництва. • Освоєння нових земель. • Зростання міст. • Розширення зовнішньої та внутрішньої торгівлі. • Посилення процесу закріпачення селянства. • Посилення феодально-кріпосницької експлуатації населення. • Погіршення становища селянства та міщанства Опрацювати відповідний матеріал за підручником. Можливо Вам це буде цікаво | |
Переглядів: 8840 | |
Всього коментарів: 0 | |