Урок 35

Японія

Мета: сформувати в учнів систему знань про основні ознаки ЕГП, природи, населення і господарства Японії; визначити історико-культурні особливості та роль НТР в економіці країни; розвивати уміння складати економіко-географічну характеристи­ку країни, працювати з картографічним матеріалом, таблицями, діаграмами, графіками.

Обладнання: політична та фізична карти Азії, атласи, підруч­ники, таблиці, діаграми.

Тип уроку: засвоєння нових знань, умінь та навичок.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Перевірка домашнього завдання

• Які субрегіони виділяють у межах регіону Азія? Покажіть їх на карті.

• Які країни входять до складу цих регіонів?

• На які природні ресурси багаті країни Азії?

• Які демографічні проблеми актуальні для багатьох країн Азії?

• Які країни Азії найбільш економічно розвинені?

• Чим пояснюється сільськогосподарська спеціалізація економі­ки більшості країн Південної і Південно-Східної Азії?

III. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Японію часто називають країною XXI століття. Країна за кіль­ка десятиліть перетворилася на економічного гіганта, що зумів за­воювати і втримати значні сегменти ринку в основних господар­ських комплексах світу — США і Західній Європі. Але Японія — це не тільки «економічне диво», це країна найдавнішої високорозви­неної цивілізації, традиції якої часто абсолютно незрозумілі євро­пейцеві.

Англійка Еліза Скідмор у книзі «Дні рикші в Японії» написала: «Японія — загадка нашого століття, японці — це найнезбагненні­ший, найпарадоксальніший з народів. Разом з їх зовнішнім оточен­ням вони такі мальовничі, театральні і артистичні, що часом здають­ся нацією позерів; увесь їх світ — ніби сцена, на якій вони грають».

на сьогоднішньому уроці ми матимемо змогу збагнути бодай частково особливості загадкового «японського дива та познайоми­тися з незвичайними для нас традиціями.

IV. Вивчення нового матеріалу

1. «Візитна картка»

Офіційна назва — Японія.

Площа — 377,7 тис. км2.

Населення — 127 млн осіб.

Столиця — Токіо.

Тип країни — економічно високорозвинена держава, країна «Великої сімки».

Державний устрій — конституційна монархія, унітарна держава.

2. Історичний розвиток

Японія тривалий час залишалась для європейців закритою кра­їною, що, можливо, врятувало її від колонізації і насильницької європеїзації самобутньої культури. І лише в XIX ст. вона поступово почала відкриватися для іноземців, брати участь у торгівлі, на якій наполягали США, що зміцнювали свої позиції. У ХХ ст. Японія брала участь у трьох великих війнах — російсько-японській і двох світових. Беззастережна капітуляція у Другій світовій війні, під­писана Японією в серпні 1945 р., поклала початок повній реоргані­зації як політичного, так і економічного життя країни. Результа­том цієї перебудови стало те, що прийнято називати «японським дивом».

На момент закінчення Другої світової війни японська економі­ка була повністю зруйнована, більшість підприємств закрита, у країні лютували інфляція і безробіття.

З 1946 до 1949 рр. було проведено низку реформ: земельну, що майже повністю ліквідувала поміщицьке землевласництво; знище­но великі монополістичні концерни, а їх акції продані службовцям; грошову реформу — на зразок реформування німецької марки, що дозволило різко скоротити грошову масу, яка перебувала в обігу, і зупинити інфляцію.

Військовий японський режим був ліквідований на початку 1946 р. Прийнята в 1947 р. нова конституція, що зберегла монар­хію, але позбавила імператора влади, поклала початок демокра­тичним перетворенням.

Війна, що почалася в червні 1950 р. у Кореї, перетворила Япо­нію на своєрідний тил американської армії, що обумовило військово-промисловий бум в японській економіці. ВНП Японії під час війни зростав щорічно на 10 %.

У 1968 р. Японія стала третьою державою світу, впритул набли­зившись за рядом показників до США і СРСР.

Зовнішньоторговельна стратегія Японії засновується на макси­мальному використанні порівняльних переваг — основному законі міжнародного поділу праці. Як тільки певна галузь японської еко­номіки досягає високих якісно-кількісних показників, вона почи­нає посилено працювати на експорт. Саме тому п’ять видів продук­ції, що користуються найбільшим попитом на зовнішньому ринку (легкові автомобілі, побутова електроніка, сталевий прокат, авто­мобілі промислового призначення і мотори), до кінця 1970-х рр. мали в японському експорті частку, що перевищувала 50 %.

Надзвичайно важливу роль в японській економіці відіграє дер­жава: її втручання в економіку можна визначити як «продумане планування».

Отримавши самостійність від американської окупаційної адмі­ністрації, японський уряд у найкоротші терміни успішно вирішив задачу щодо вибору шляху подальшого економічного розвитку.

Структурна перебудова японської економіки набула особливої масштабності на початку 1980-х рр., коли в ході нового етапу НТР з’явився цілий спектр виробництв і галузей.

3. ЕГП

Завдання 1. За допомогою карт атласа охарактеризуйте ЕГП Японії.

Японія — це країна-архіпелаг у Східній Азії, що включає чоти­ри великих острови та 4 тис. островів і острівців, які простягнули­ся майже на 3400 км із північного сходу на південний схід.

Найменша відстань до «великої землі» складає близько 200 км (Республіка Корея). Берегова лінія Японських островів сильно по­різана й складає майже 30 тис. км. Держава має дуже значну пло­щу виключної економічної зони.

Запитання. Як змінилося ЕГП Японії після Другої світовоївійни?

4. Природні умови і ресурси

Завдання 2. За допомогою карт атласа і тексту підручника дай­те оцінку природно-ресурсному потенціалу Японії.

Більш ніж 70 % території Японії займають молоді гори, в основному поздовжнього простягання. Рівнини розташовуються лише на окраїнах островів, серед гір і горбкуватих місцевостей. Для Японських островів і прилеглих ділянок океанічного дна характер­на висока сейсмічність. Із рухами земної кори пов’язані цунамі й вулканічна діяльність (близько 200 вулканів). Особливе місце се­ред них посідає найвища вершина країни — вулкан Фудзіяма — символ країни.

Більша частина Японії розташована в субтропічних широтах, у зоні дії мусонів, тільки північ островів Хонсю й Хоккайдо лежить у межах помірного поясу. У Японії випадає від 1000 до 2500 мм опа­дів на рік. Для країни характерне спекотливе літо із затяжними до­щами й похмурою погодою, тепла осінь, що затьмарюється дією тай­фунів, м’яка й малосніжна зима, провесна з мінливою погодою.

У країні дуже густа водна мережа. У рослинному світі Япон­ських островів переважають ліси, вони вкривають близько 70 % поверхні Японії. Це один із найвищих показників у світі.

Тут мало корисних копалин, є родовища вугілля, сірки, буді­вельної сировини.

5. Населення і культура

Одним із головних критеріїв неухильного економічного зрос­тання Японії багато вчених вважають властиві японському народу риси, на перше місце серед яких ставлять вражаючу працьовитість, сумлінність, високий рівень освіченості і професійної кваліфікації.

За прогнозами японських демографів, кількість населення кра­їни в 2010 р. стабілізується на рівні 130 млн осіб. Зараз природний приріст становить 2,6 ‰. Визначною проблемою для Японії стало швидке зростання кількості людей старшої вікової групи за найви­щої середньої тривалості життя у світі (чоловіки — 76 років, жін­ки — 84 роки).

Населення Японії відрізняється національною однорідністю (майже 100 % — японці). Серед представників інших національ­ностей найбільша кількість корейців і китайців.

Населення розміщене на території країни нерівномірно. За ви­сокої середньої густоти — понад 340 осіб/км2 — райони Тихоокеан­ського узбережжя, де мешкає 2/3 населення Японії, суперничають з найбільш густонаселеними районами світу.

Майже 4/5 японців — міські жителі. Міст-мільйонерів 11, най­більша міська аґломерація — Кейхін (Токіо — Йокагама), де в 150 населених пунктах мешкає 25 млн осіб. Разом з двома інши­ми найбільшими аґломераціями — Хансін (Осака — Кобе — Кіото) і Тюкьо (Наґоя та ін.) — вони утворюють єдину систему — Токій­ський мегалополіс Токайдо із загальною кількістю населення по­над 60 млн осіб.

У складі трудових ресурсів переважають кваліфіковані кадри: в Японії безкоштовна середня освіта, а сімейні традиції наказують прищеплювати дітям трудові навички з наймолодшого віку. Чималу роль відіграють також курси, що створюються на підприємствах для підвищення робочої кваліфікації.

Державною мовою є японська. Основні релігії — синтоїзм (культ божеств природи і предків) і буддизм. Буддизм (дзен-буддизм — японське звучання слова чайн-буддизм, від China — Ки­тай) був запозичений передусім середньовічною японською знаттю на противагу синтоїзму, який деякий час сприймався як релігія простолюдинів.

Японія не пережила релігійних війн, оскільки дві досить різ­них релігії утворили щось схоже на союз. Більшість японців при­раховує себе до прихильників і тієї, й іншої релігії.

Культура Японії є унікальною. До сьогодні в Японії зберігають­ся багато традиційних видів: складання неримованих віршів, кла­сичний театр Кабукі, оригамі, ікебана тощо.

6. Господарство

На думку експертів, сучасний стан господарства Японії визна­чається як «постіндустріальне суспільство». Хоча промисловість продовжує залишатися важливою сферою економіки (29 % ВНП), неухильно зростає значення невиробничого сектору (сфера послуг, фінанси, науково-дослідна діяльність). Пріоритетним напрямом розвитку країни японський уряд вважає зростання науково-технічного потенціалу.

Сьогоднішня Японія є, на думку багатьох фахівців, діючою мо­деллю екологічної ситуації, яка в майбутньому може сформувати­ся в будь-якій країні. Для розв’язання задачі «від технології очи­щення — до чистої технології» ще в 1981 р. була прийнята велика програма під назвою «Базова технологія промисловості наступного покоління». Програма містить три розділи: нові матеріали, біотех­нологія, нові електронні прилади, що забезпечують науковими роз­робками промисловість. На сьогодні наукових робітників в Японії більше, ніж у Німеччині, Франції та Великої Британії разом узя­тих. Загалом на сучасну Японію надходить близько 1/3 продаж наукомісткої продукції на світовому ринку.

Основна задача майбутнього — навчитися працювати в замкне­ному циклі, як природа. За даними центру «Чиста Японія» 50 % відходів переробної промисловості можуть ефективно використо­вуватися як ресурси. Наприклад, фірма «Денсо», постачальник електронної «начинки» для «Тойоти», заявила, що у її виробах не­має деталей, які не могли б використовуватися повторно.

Завдання 3. За картами атласа визначте провідні галузі про­мисловості та пояснить географію її розміщення.

На Японію припадає близько 12 % промислового виробництва світу.

В енергетиці країни домінує нафта й газ, хоча останнім часом їх трохи потіснили «мирний атом» (третина виробленої електроенер­гії) й «енергія падаючої води».

Унікальною галуззю в господарському комплексі Японії є чор­на металургія. Не маючи значних запасів руд і палива, галузь ви­робляє близько 100 млн т сталі на рік.

Лідером промисловості та й усієї сучасної японської економіки є машинобудування, насамперед наукомістке. На машинобудуван­ня припадає більш ніж 70 % експорту й 40 % промислової продук­ції, причому майже половина — це продукція радіоелектроніки.

Японія виробляє 8 млн легкових автомобілів і 4 млн вантажі­вок. За цим показником вона посідає 2-е місце у світі. Найважливі­ші центри автомобілебудування тяжіють до портів, найбільше за­водів побудовано в Наґої, Хіросімі й Токіо.

Світове значення має й багато інших галузей і виробництв, се­ред яких целюлозно-паперова й поліграфічна, особливо значні об­сяги виробництва паперу й картону.

Завдання 4. За картами атласа та текстом підручника визначте особливості галузевого складу та розміщення сільського господар­ства Японії.

7. Сільське господарство

На сільське господарство припадає 1 % ВВП. Японському фер­мерові вдається нагодувати населення власними овочами, фрукта­ми та ягодами, а своєї м’ясо-молочної продукції не вистачає. Рису збирають до 15 млн т на рік, урожайність сягає 65 ц/га, а собівар­тість у кілька разів вища, ніж, наприклад, у Таїланді.

Японці виловлюють до 12 млн т риби й інших морепродуктів. До­сягнуто значних успіхів і в аквакультурі: значна кількість риби й молюсків розводиться й вирощується в штучних водоймах і на плантаціях, спеціально створених у морських прибережних водах.

8. Транспорт

Транспортна інфраструктура в Японії високо розвинена. Її осно­вою є мережа автомобільних доріг загальною протяжністю понад 800 тис. км. Успішно працює система тунелів, естакад, мостів, які з’єднали чотири головні японські острови. Основну частину вну­трішніх перевезень вантажів і пасажирів забезпечують залізничний і автомобільний транспорт. Широко відомі швидкісні пасажирські лінії Японії. У зовнішньоторговельних зв’язках країни помітно зростає частка авіаційного транспорту. Морський транспорт пов’язує країну з усіма регіонами світу.

Завдання 5. Користуючись картою атласа, назвіть найбільші морські порти Японії.

9. Зовнішньоекономічні відносини

Ставши економічною наддержавою, Японія дедалі відчутніше впливає на світову господарську систему. У центрі цих зв’язків — економічні відносини між Японією і США, на частку яких припадає 40 % світового ВВП і понад 20 % світового експорту.

Основними торговими партнерами Японії також є ФРН, Ав­стралія, Канада, Південна Корея і Китай. Збільшуються обсяги торгівлі з країнами Південно-Східної Азії (29 % зовнішньоторго­вельного обігу).

За вартістю експорту готових промислових виробів 64 % при­падає на машини та обладнання. Міжнародною спеціалізацією Японії є продукція наукомістких високотехнологічних вироб­ництв. Істотно змінюється структура імпорту Японії: зменшується частка сировинних товарів, і збільшується частка готової продук­ції, особливо виробів з НІК Азії: кольорових телевізорів, відеока­сет, магнітофонів, запасних частин тощо.

Найважливішим напрямом зовнішньоекономічної діяльності Японії є експорт капіталу. За обсягом інвестицій (близько 50 млрд дол. на рік) країна є одним зі світових лідерів нарівні з США і Вели­кою Британією. Японські інвестиції в іноземні продуктивні потуж­ності насамперед сконцентровані в США і нових індустріальних країнах Азії.

Зовнішньоторговельні зв’язки Японії з Україною перебувають на стадії розвитку. Зовнішньоторговельний обіг між двома країна­ми наблизився до 250 млн дол. Японія імпортує з України продук­цію чорної металургії, експортує продукцію хімічної промисловос­ті, електронну техніку, автомобілі, виявляє зацікавленість українською наукою і наукомісткими виробництвами.

Загалом у міжнародному поділі праці Японія є одним зі світових фінансових центрів і «науково-виробничою лабораторією світу».

V. Закріплення нових знань, умінь та навичок

Запитання для обговорення

• Які чинники сприяли перетворенню Японії на високорозвине­ну державу?

• Якими головними особливостями характеризується галузева структура японської промисловості?

• Чим пояснюється висока концентрація населення і виробни­цтва на східному узбережжі Японії? Які зміни в розміщенні підприємств відбуваються зараз?

• Чому японська промисловість спеціалізується саме на виробни­цтві наукомісткої продукції?

• Чому в Японії не має трубопровідного і річкового транспорту?

VI. Підсумок уроку

• Японія — один із центрів світового господарства і найбільш економічно розвинена держава Азії.

• Японія має досить вигідне економіко-географічне положення, яке дозволяє їй розвивати економічні відносини з багатьма кра­їнами світу.

• Нестача ресурсної бази Японії компенсується високою кваліфі­кацією трудових ресурсів, що поєднується із впровадженням новітніх досягнень науки й активною діяльністю японських ка­піталу і менеджменту.

• Японія бере активну участь у міжнародному поділі праці як по­стачальник продукції наукомістких галузей промисловості і великий інвестор капіталу.

VII. Домашнє завдання

1. Підручник, опрацювати § __.

2. Скласти схему зовнішньоекономічних зв’язків Японії.

Можливо Вам це буде цікаво