Вірші про Україну

Марійка Підгірянка

Українка я маленька

Українка я маленька

Українці батько й ненька.

І сестричка, братик милий

На Вкраїні народились.

Не забуду я ніколи

Знак мій – тризуб в синім полі

Україна – край мій рідний,

Що був славний і свобідний.

А як буду вже велика,

Не злякаюсь труду, лиха

Буду братам помагати

Слави й долі добувати.

А тепер я вчитись буду

Тої праці, того труду

Щоб пішла скрізь добра слава,

Що я Українка жвава.

Гей гуртуймось та лучімся

Українські діти!

Зранку, змалку вже учімся

Для Вкраїни жити!

Юрко Шкрумеляк

Де Україна?

Україна в давній славі,

В козацьких пригодах,

На заквітчаних левадах,

В рідних синіх водах.

Україна в тих долинах

І високих горах,

На степах буйних, широких

У гаях, у борах.

Україна в білих селах,

У густих садочках,

У хрещатому барвінку,

У синіх квіточках.

Україна на яворах

Пташкою співає;

На стрілецькії могили

Голову схиляє.

Україна в чорноземі,

Що родить пшеницю,  –

В глибинах, що дають нафту

І сіль-сировицю.

Україна в рідній мові

І в пісні прекрасній, –

Україна в рідній школі,

В майбутності ясній.

Україна в чистих хатах,

І в сільській церковці, –

У дитячому серденьку,

В розумній головці,

Україна в ясних зорях,

В сонці, що над нами, –

І в очах добрячих, ясних

Рідненької мами.

М. Сингаївський

***

Батьківщино, земле рідна,

Земле сонячна і хлібна,

Ти навік у нас одна.

Ти, як мати найрідніша,

Ти з дитинства наймиліша,

Ти і взимку найтепліша –

Наша отча сторона.

Володимир Сосюра

Любіть Україну, як сонце, любіть…

Любіть Україну, як сонце, любіть,

як вітер, і трави, і води…

В годину щасливу і в радості мить,

любіть у годину негоди.

Любіть Україну у сні й наяву,

вишневу свою Україну,

красу її, вічно живу і нову,

і мову її солов’їну.

Між братніх народів, мов садом рясним,

сіяє вона над віками…

Любіть Україну всім серцем своїм

і всіми своїми ділами.

Для нас вона в світі єдина, одна

в просторів солодкому чарі…

Вона у зірках, і у вербах вона,

і в кожному серця ударі,

у квітці, в пташині, в електровогнях,

у пісні у кожній, у думі,

в дитячий усмішці, в дівочих очах

і в стягів багряному шумі…

Як та купина, що горить – не згора,

живе у стежках, у дібровах,

у зойках гудків, і у хвилях Дніпра,

і в хмарах отих пурпурових,

в грому канонад, що розвіяли в прах

чужинців в зелених мундирах,

в багнетах, що в тьмі пробивали нам шлях

до весен і світлих, і щирих.

Юначе! Хай буде для неї твій сміх,

і сльози, і все до загину…

Не можна любити народів других,

коли ти не любиш Вкраїну!..

Дівчино! Як небо її голубе,

люби її кожну хвилину.

Коханий любить не захоче тебе,

коли ти не любиш Вкраїну…

Любіть у труді, у коханні, в бою,

як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою – 

і вічні ми будемо з нею!

Володимир Сосюра

Любити Вітчизну, любити завжди

Любити Вітчизну, любити завжди,

поля її росні, зелені сади

і їй не жаліти за дні молоді

ні крові у битві, ні поту в труді.

Любити Вітчизну, любити завжди,

і села її і її городи,

і їй всі бажання, пориви й думки

на світлій дорозі у світлі віки.

Володимир Сосюра

Люблю України коханої небо

Люблю України коханої небо,

що буде, люблю, й що було.

Живи, моє серце, живи не для себе,

для себе ж бо ти й не жило.

Щасливії люди, щасливих багато.

Живуть для живого живі.

Тому я й повинен про щастя співати,

коли навіть серце в крові!..

Павло Тичина

Україно моя, моя люба Вкраїно

Україно моя, моя люба Вкраїно,

Чим я втішу тебе, чим тебе заспокою?  – 

Чи про все те розкажу, як тебе я люблю,

А чи піснею горе твоє я присплю,

Чи слізьми розіллюсь, мов сирітська дитина, –

Чим тебе заспокою я – бідна людина,  – 

Скажи, моя люба Вкраїно,

Вкраїно моя!

Генріх Акулов

Я в шістдесят почав лиш розуміти…

Я в шістдесят почав лиш розуміти,

Що так люблю Україну мою,

Люблю її, як матір люблять діти,

І їй себе з любов’ю віддаю.

Будь на чужині, удалині від дому,

Присвячую, Україно, тобі

Своє життя і сенс буття в цілому.

Одна у мене в серці ти єдина,

Навіки матінко моя, я твій.

Якщо ж в борні жорстокій я загину,

То присвячу тобі останній подих свій.

Генріх Акулов

Україні

Я знаю, вранці зійде сонце,

Я впевнений, життя трива,

Загляне світло у моє віконце,

І що росте після дощу трава.

Я знаю що весняний вітер віє,

І наді мною небо голубе,

Я знаю – і тому не смію

Забуть і не любить тебе.

Земна весна, буяє черемшина,

Веселка радо сяє в небесах,

Калина, символ України,

Розквітне попід лісом і в садах.

Я так люблю весняну пору року,

Коли в гаях співають солов’ї,

Коли береза пригощає соком

І луг дарує пахощі свої.

Люблю тебе всім серцем і душею,

Бо ти єдина матінко моя,

Я з гордістю зову тебе своєю,

Люблю тебе, як матір немовля.

Генріх Акулов

Прийшла, прийшла свята година…

Прийшла, прийшла свята година,

Настав жаданий довго час.

Ура! Єдина Україна,

Приходить свято і до нас.

Хай кожен з нас запам’ятає

Цей час, цей день і цюю мить.

Хай слово радісно лунає,

І серце піснею бринить.

Хай рідний прапор освященний

Назавжди в серці майорить.

Запам’ятай же, люд хрещений,

І час, і день, і цюю мить.

Єднайтесь, люди, Батьківщина

Навік єдиная у нас.

Любіте неньку Україну

Так, як любив її Тарас.

Нехай же мудрість не покине

Твоїх синів у боротьбі,

За твою вольність, Україно,

Навіки слава хай тобі!

Можливо Вам це буде цікаво