Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Класному керівнику » Сценарії свят, виховних заходів


"Тримай хаточку, як у віночку..."
«Тримай хаточку, як у віночку…»

Мета : поглибити знання учнів з народознавства, розповісти
учням про українські народні традиції та обряди, пов′язані з
хатою , виховувати любов до українських традицій.
Обладнання: ілюстрації учнівські, мультимедійна презентація, мультимедійний проектор, відео сюжети.
Хід виховної години
Вступне слово вчителя
ВЕД:
Рідний край! Дорога серцю земля батьків і прадідів наших. Оспівані в піснях народних безмежні степи, зелені ліси й долини, високі блакитні небеса ! Хіба є що на світі дорожче за Батьківщину ?
ВЕД:
Рідний дім, дорога батьківська хата, ласкава оселя! Тут ми народилися, вперше побачили світ, уперше зробили крок. Кожна людина завжди з великою любов′ю згадує місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство. Адже дитинство завжди залишається саме в батьківській хаті.
Як співається в пісні « У тебе в хаті, мій любий тату, ми завжди будемо дітьми малими»
ВЕД:
Отчий дім -- це родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини.
Для кожної людини земля ,де вона зробила перші кроки, вимовила перше слово, почула мамину колискову є святою. Ці почуття вічні і святі.
Учень ( на фоні музики, українська народна мелодія)
Мій отчий дім, де всі стежки мої
Веселками ясними перевиті,
Де у садах співають солов′ї,
Де шлях в світи проліг в високім житі.

Мій отчий дім, не перебудь в мені
Пристанищем дитинства тимчасовим,
Мій отчий дім, даруй мені пісні
І мамине до болю рідне слово.
Відео «Хата моя, біла хата»
ВЕД:
Рідна домівка. З нею пов′язані найтепліші спогади кожної людини. Тому й оспівана хата в піснях і легендах, опоетизована письменниками і художниками.
Вчитель
З неї пішли в світ велетні думки і духу—князь Кий і літописець Нестор, філософ Григорій Сковорода і гетьман Богдан Хмельницький, поети Тарас Шевченко та Іван Франко, Олександр Довженко.
« … Біла , з теплою солом′яною стріхою, порослою зеленим оксамитовим мохом, архітектурна праматір пристанища людського . Незамкнена , повсякчас відкрита для всіх , без стуку в двері, без «можна?» і без «увійдіть!» , житло просте , як добре слово, й законне, немовби створили його не людські руки , а сама природа , немовби зросло воно , як плід, серед зелені і квітів » Ось такою побачив українську народну хату Олександр Довженко.
ВЕД:
Справді , українське житло – це оригінальний мистецький витвір народу. Воно неповторне , як кожен твір мистецтва—як пісня чи казка , як мальовничий візерунок на рушнику. Українською хатою захоплювались навіть іноземні мандрівники. Давайте зачитаємо з « Берегині» відгук німецького географа Йогана Георга Коля : ″Українці живуть в охайних, завше підтримуваних в чистоті хатах, які начебто усміхаються до неба.
Господині не задовольняються тим, що кожної суботи миють їх, але ще й раз на два тижні білять житло. Від того хати на Україні виглядають дуже гарно , немовби свіжо вибілене полотно″
Вчитель:
Як чисто і затишно в цій невеликій хатині. Усе, що наповнює українську домівку ,- стіл, піч, мисник, колиска, сволок—усе було пов′язане з народними звичаями. Здавна в нашому народі існує звичай : гостя садовити в найпочеснішому місці. А таким місцем в українській хаті є покуть. Розміщувався він , як правило, по діагоналі від печі і обов′язково «обличчям» до сонця. У визначні свята на покуті урочисто встановлювали Дідуха. Тут садовили на весіллі молодят, частували найдорожчих гостей. Це було і традиційне місце господаря оселі.
Сценка « Як кум до кума у гості приходив»
Вчитель:
Піч—центр житла, його душа. Де тепло, там і добро, і достаток, і злагода. Жінки розмальовували піч візерунками. Хатній годувальниці належала і обрядова функція. Її оспівували, до неї зверталися як до живої
істоти.
А в нашої печі
Золотії плечі,
Мальовані крила,
Щоб коровай гнітила

ВЕД:
А які хати були раніше в нашому селі . Зараз нам про це розкаже наша гостя __________________________________________________________.
ВЕД:
Звичайно, душа людська завжди прагнула краси. І хоч як важко жилося, хата мала бути затишком. І коли заходиш було до хати, то навіть у будень тобі святечно . Тішать око вишиті рушники на стінах, чистотою дихає вимазана червоною глиною і потрушена запашним зіллям долівка, виграють веселкою розмальований комин, барвисті рядна, мальований посуд в дерев′яному миснику. Іноді стає дуже жаль, що такий витвір душі і рук народних відійшов у небуття.
Танок учнів з рушниками.

Учень: (на фоні музики, українська народна мелодія)
Хато, моя рідна батьківська хато. Усім найкращим, що є в моїй душі, завдячую тобі. Що навчила ти цінувати хліб і сіль, піднімати з підлоги ненароком випущену крихту. Ти навчила мене змалку поважати старих, шанувати батька й неньку, бути терплячим, чесним і роботящим, рідна хато моя. Будь благословенна, хато моя!
Учениця:
Хоч сторона моя багата,
Красива квітами й людьми ,-
Найвища в світі—рідна хата
Під ясеновими крильми.
У ній тепло і очі мами,
І доброта її руки.
А над смутними образами
Горять барвисті рушники.
Тут батьків труд і труд матусі,
Здобуте чесне, не рясне.
А хліб домашній на обрусі,
Неначе сонце весняне.
Йдемо додому, як на свято,
Милуємося ворітьми.
Найвища в світі- рідна хата
Під ясеновими крильми.
І.Цюпа.

ВЕД:
Рідна хата! Під ясеновими крильми. Світла, тепла, завжди відкрита для добрих людей. Вона зберігала і передавала найкращі сімейні традиції. В цій хаті виховувалися щирі, працьовиті, чесні люди .Вона буде завжди символом добра і надії . її незгасний вогонь світитиметься теплом маминої любові, вірою в доброту, високу людяність, одвічною сподіванкою на чисте небо над нами і світанкову тишу над голубим краєвидом.
ВЕД:
Нині їх менше й менше стає на сільських обочинах. Але і для неї, старої хати, має знайтися місце на околиці села, як пам′ятник минулого і як підтвердження нашого сьогоднішнього статку.
Тепер ми живемо краще, заможніше . Але чому ми так збідніли духовно ? Забули пахощі м′яти й любистку, занехаяли мамину пісню. В нові будинки ми повинні взяти усе краще, що збереглося протягом століть. О.Довженко з цього приводу писав:″ Обернись в хороми, покрийся залізом, красуйся великими вікнами, вирости, піднімись над травами…″ Повернімося до неї обличчям, розбиймо залізні замки на наших душах, хай святится добро, хай святиться пісня, хай святиться хліб-сіль на столі і наша домівка!
Пісня – відео: Р.Кириченко «Хата моя.»

Учень:
Час звіряє мене,
Всі чуття мої, звагу і змогу,
Час рентгеном став,
Що просвічує совість мою аж до дна.
Від батьківської хати
Ведуть навсібіч незліченні стежки і дороги,
До батьківської хати
Веде звідусіль, де б не була я, дорога одна.

Учитель: Не забуваймо й ми своєї батьківської домівки, де пройшло наше
дитинство, тієї землі, яка зростила нас, яка навчила нас любові і добра.

Можливо Вам це буде цікаво 


Категорія: Сценарії свят, виховних заходів | Додав: slbabenko (14.03.2016) | Автор: Бабенко Світлана Леонідівна E
Переглядів: 3572 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]