Головна » Статті » Класному керівнику » Сценарії свят, виховних заходів |
"Тримай хаточку, як у віночку..."
«Тримай хаточку, як у віночку…» Мета : поглибити знання учнів з народознавства, розповісти учням про українські народні традиції та обряди, пов′язані з хатою , виховувати любов до українських традицій. Обладнання: ілюстрації учнівські, мультимедійна презентація, мультимедійний проектор, відео сюжети. Хід виховної години Вступне слово вчителя ВЕД: Рідний край! Дорога серцю земля батьків і прадідів наших. Оспівані в піснях народних безмежні степи, зелені ліси й долини, високі блакитні небеса ! Хіба є що на світі дорожче за Батьківщину ? ВЕД: Рідний дім, дорога батьківська хата, ласкава оселя! Тут ми народилися, вперше побачили світ, уперше зробили крок. Кожна людина завжди з великою любов′ю згадує місце, де вона народилася, де промайнуло її дитинство. Адже дитинство завжди залишається саме в батьківській хаті. Як співається в пісні « У тебе в хаті, мій любий тату, ми завжди будемо дітьми малими» ВЕД: Отчий дім -- це родинне вогнище, маленька батьківщина кожної людини. Для кожної людини земля ,де вона зробила перші кроки, вимовила перше слово, почула мамину колискову є святою. Ці почуття вічні і святі. Учень ( на фоні музики, українська народна мелодія) Мій отчий дім, де всі стежки мої Веселками ясними перевиті, Де у садах співають солов′ї, Де шлях в світи проліг в високім житі. Мій отчий дім, не перебудь в мені Пристанищем дитинства тимчасовим, Мій отчий дім, даруй мені пісні І мамине до болю рідне слово. Відео «Хата моя, біла хата» ВЕД: Рідна домівка. З нею пов′язані найтепліші спогади кожної людини. Тому й оспівана хата в піснях і легендах, опоетизована письменниками і художниками. Вчитель З неї пішли в світ велетні думки і духу—князь Кий і літописець Нестор, філософ Григорій Сковорода і гетьман Богдан Хмельницький, поети Тарас Шевченко та Іван Франко, Олександр Довженко. « … Біла , з теплою солом′яною стріхою, порослою зеленим оксамитовим мохом, архітектурна праматір пристанища людського . Незамкнена , повсякчас відкрита для всіх , без стуку в двері, без «можна?» і без «увійдіть!» , житло просте , як добре слово, й законне, немовби створили його не людські руки , а сама природа , немовби зросло воно , як плід, серед зелені і квітів » Ось такою побачив українську народну хату Олександр Довженко. ВЕД: Справді , українське житло – це оригінальний мистецький витвір народу. Воно неповторне , як кожен твір мистецтва—як пісня чи казка , як мальовничий візерунок на рушнику. Українською хатою захоплювались навіть іноземні мандрівники. Давайте зачитаємо з « Берегині» відгук німецького географа Йогана Георга Коля : ″Українці живуть в охайних, завше підтримуваних в чистоті хатах, які начебто усміхаються до неба. Господині не задовольняються тим, що кожної суботи миють їх, але ще й раз на два тижні білять житло. Від того хати на Україні виглядають дуже гарно , немовби свіжо вибілене полотно″ Вчитель: Як чисто і затишно в цій невеликій хатині. Усе, що наповнює українську домівку ,- стіл, піч, мисник, колиска, сволок—усе було пов′язане з народними звичаями. Здавна в нашому народі існує звичай : гостя садовити в найпочеснішому місці. А таким місцем в українській хаті є покуть. Розміщувався він , як правило, по діагоналі від печі і обов′язково «обличчям» до сонця. У визначні свята на покуті урочисто встановлювали Дідуха. Тут садовили на весіллі молодят, частували найдорожчих гостей. Це було і традиційне місце господаря оселі. Сценка « Як кум до кума у гості приходив» Вчитель: Піч—центр житла, його душа. Де тепло, там і добро, і достаток, і злагода. Жінки розмальовували піч візерунками. Хатній годувальниці належала і обрядова функція. Її оспівували, до неї зверталися як до живої істоти. А в нашої печі Золотії плечі, Мальовані крила, Щоб коровай гнітила ВЕД: А які хати були раніше в нашому селі . Зараз нам про це розкаже наша гостя __________________________________________________________. ВЕД: Звичайно, душа людська завжди прагнула краси. І хоч як важко жилося, хата мала бути затишком. І коли заходиш було до хати, то навіть у будень тобі святечно . Тішать око вишиті рушники на стінах, чистотою дихає вимазана червоною глиною і потрушена запашним зіллям долівка, виграють веселкою розмальований комин, барвисті рядна, мальований посуд в дерев′яному миснику. Іноді стає дуже жаль, що такий витвір душі і рук народних відійшов у небуття. Танок учнів з рушниками. Учень: (на фоні музики, українська народна мелодія) Хато, моя рідна батьківська хато. Усім найкращим, що є в моїй душі, завдячую тобі. Що навчила ти цінувати хліб і сіль, піднімати з підлоги ненароком випущену крихту. Ти навчила мене змалку поважати старих, шанувати батька й неньку, бути терплячим, чесним і роботящим, рідна хато моя. Будь благословенна, хато моя! Учениця: Хоч сторона моя багата, Красива квітами й людьми ,- Найвища в світі—рідна хата Під ясеновими крильми. У ній тепло і очі мами, І доброта її руки. А над смутними образами Горять барвисті рушники. Тут батьків труд і труд матусі, Здобуте чесне, не рясне. А хліб домашній на обрусі, Неначе сонце весняне. Йдемо додому, як на свято, Милуємося ворітьми. Найвища в світі- рідна хата Під ясеновими крильми. І.Цюпа. ВЕД: Рідна хата! Під ясеновими крильми. Світла, тепла, завжди відкрита для добрих людей. Вона зберігала і передавала найкращі сімейні традиції. В цій хаті виховувалися щирі, працьовиті, чесні люди .Вона буде завжди символом добра і надії . її незгасний вогонь світитиметься теплом маминої любові, вірою в доброту, високу людяність, одвічною сподіванкою на чисте небо над нами і світанкову тишу над голубим краєвидом. ВЕД: Нині їх менше й менше стає на сільських обочинах. Але і для неї, старої хати, має знайтися місце на околиці села, як пам′ятник минулого і як підтвердження нашого сьогоднішнього статку. Тепер ми живемо краще, заможніше . Але чому ми так збідніли духовно ? Забули пахощі м′яти й любистку, занехаяли мамину пісню. В нові будинки ми повинні взяти усе краще, що збереглося протягом століть. О.Довженко з цього приводу писав:″ Обернись в хороми, покрийся залізом, красуйся великими вікнами, вирости, піднімись над травами…″ Повернімося до неї обличчям, розбиймо залізні замки на наших душах, хай святится добро, хай святиться пісня, хай святиться хліб-сіль на столі і наша домівка! Пісня – відео: Р.Кириченко «Хата моя.» Учень: Час звіряє мене, Всі чуття мої, звагу і змогу, Час рентгеном став, Що просвічує совість мою аж до дна. Від батьківської хати Ведуть навсібіч незліченні стежки і дороги, До батьківської хати Веде звідусіль, де б не була я, дорога одна. Учитель: Не забуваймо й ми своєї батьківської домівки, де пройшло наше дитинство, тієї землі, яка зростила нас, яка навчила нас любові і добра. Можливо Вам це буде цікаво | |
Переглядів: 3572 | |
Всього коментарів: 0 | |