| Головна » Статті » Класному керівнику » Сценарії свят, виховних заходів |
|
Родинне свято Мета: згуртувати учнівський і батьківський колективи; розвивати в учнів почуття обов’язку перед родиною, старшими і молодшими членами сім’ї, вміння слухати і підтримувати мир і злагоду в родині; виховувати повагу до сім’ї, любов до батьків, братів і сестер. Перебіг заходу Вихід дітей і вчителя. Родина,
родина — Учитель. Добрий день, шановна, дорога родино! Так, якраз родина! Бо всі ми, присутні в цьому залі, — це одна велика родина школи: дідусі й бабусі, мами і тата, діти, вчителі. Адже школа — це теж сім’я. А сьогоднішнє свято — це освідчення до своєї сім’ї, бажання зробити для неї щось приємне. Виходять двоє хлопчиків і двоє дівчаток. — А скажіть мені, хто знає, що таке сім’я? — Та ти що? Не знаєш? Отакої! Сім’я — це сім «я»! Це означає, що в повній сім’ї повинні бути мама, тато і п’ять дітей! Щонайменше! Зрозуміло? — Тепер зрозуміло. То що, у мене сім’я неповна? Бо ж у нас тільки троє дітей… — Отож, неповна. А треба, щоб було так, як у народній приказці: «У нашого Омелька — невеличка сімейка: тільки він та вона, ще старий та стара, тільки Сидір та Нестірко, та ще діток шестірко, та батько і мати, та їхні три брати!». — Ого! Оце так сімейка! Там, напевно, забувають, як кого звати… Бо ж їх так багато… — Не забувають, не бійся! А зате там діє правило: у кого діток сім, там є щастя всім! — У великій сім’ї діти виростають дружними, працьовитими, щедрими, вміють допомагати один одному, тому вони і щасливі. Оце і є переваги великої сім’ї. А як росте одне дитя, воно часто стає егоїстом, жадібним, бо звикло, що все — для нього одного… — Мабуть, так, бо народна мудрість говорить про це, адже є так багато прислів’їв про сім’ю: «Яблучко від яблуні недалеко відкотиться», «Як буде дружно, то не буде сутужно», «Яка гребля, такий млин, який батько такий син», «Яке дерево, такі його й квіти, які батьки, такі й діти», «Які мамка і татко, таке й дитятко», «Нема того краму, щоб купити маму». — Тому цінуймо свою сім’ю, свою родину, щоб не бути в цьому світі одинокими. Хлопчики
і дівчатка йдуть. 1-й учень На
щиру розмову 2-й учень Я
всім вам вклонюся, 3-й учень Ми
готували вам сюрприз 4-й учень Спасибі
вам за те, що ви Сценка про маму-зозулю (інсценізація за мотивами казки «Зозуля»). Ведуча. Давно колись жили собі на світі матуся бідна і неслухняні діти. Входить Мати, знесилено сідає на лавку, витирає піт з чола. Мати Сама варю, перу, латаю,
прибираю, Ведуча. Та й захворіла мати, заслабла дуже-дуже. (Лягає у ліжко). Лежить сумна, зітхає, та діточкам — байдуже. (Діти бігають, галасують). Мати. Подайте, діточки, води! Зваріть чайку із квітів! Дитина. Нема коли! Ми йдемо гулять! Мати (підводиться, змахує руками) Ну що ж, від них
я полечу зозулею до гаю! Дитина 1 Матусю, вернись! Зрозуміли ми все! Дитина 2 Лишися, матусю!
Вертайся до хати! Дитина 3 Ой, матінко люба!
Самотньо без тебе! Дитина 4 Матусю! Коли ти нам пісню співала, Діти плачуть, підбігають до матері, обнімають її. Мати Зігріла серденько
пекуча сльоза. Діти. Ми слухатись будем, матусю, віднині! Дитина 1 Пробач мені, люба матуся, провини дитячі
мої. Дитина 2 Пробач мені, рідна, хороша за біль, що
тобі завдавав. Дитина 3 Як виросту, люба
матусю, дороги твої я встелю Дівчатка танцюють. Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій, мальовничій землі — у нашій славній Україні. Ми з вами всі — український народ, який складається з родин малих і великих, дружніх і працьовитих. Родина — це не тільки рідні, родичі. Це і наш клас, і наша школа, і наша директор — Тетяна Михайлівна. Відкрита, загадкова та весела матуся, до якої всі йдуть зі своїми болями і радощами, черпають сили для підкорення нових висот, бо вона заглядає у минуле, живе у сьогоденні, прокладає місточок у майбутнє. Завдяки її невтомній праці, наполегливості, ініціативності й підтримки педагогічного колективу та вас, дорогі батьки і діти, — школа почала оновлюватися і готова до нових звершень на благородній ниві освіти. Лунає пісня «Вкраїно моя». Україна… Тут жили наші предки, живуть наші батьки, тут корінь українського народу, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово. Любіть Україну
у сні і на яву, Танець під пісню «Батьківщина». У народі кажуть, що гарна та сім’я, де виростають гарні діти. І це справедливо, бо врешті-решт долю дітей визначають не слова та мрії, а загальний мікроклімат у сім’ї. Сім’я, де батьки живуть не заради дітей або заради себе, а живуть усі разом радісним життям маленького колективу, де всі люблять один одного, де панує атмосфера взаємодопомоги, тепла, турботи, любові, там ростуть щасливі діти. А які батьки не хочуть бачити своїх дітей щасливими? Який учитель не хоче бачити щасливі очі своїх вихованців? Школа відіграє важливу роль у вихованні дітей, але, погодьтеся, вона переважно переконує, спонукає, повчає, а сім’я — це практична школа духовності. Шановні батьки! Якими були ваші перші думки після народження дитини? Про що ви думали, коли дивились на ваше дитятко? Почуття радості, щастя і ще чогось такого, що не можна пояснити словами, переповнюють батьків, у яких народжується дитина. Спочатку батьківські очі дивляться на нас із любов’ю, потім — із гордістю, а далі з надією. Тож просимо вас, мамо, скажіть нам своє щире, тепле, материнське слово. Мама. Діти! Бог подарував мені велике щастя на землі — материнство! Ви не уявляєте, які ми щасливі від того, що маємо вас. Сьогодні я говорю від усіх матерів нашого класу, від матерів усієї Землі. Ми, матері, хочемо, щоб ви виросли хорошими людьми: добрими, чесними, чуйними, бо ви — сенс нашого життя, мета нашого життя, ви — наша радість, гордість і надія. Лунає пісня «Рідна хата» у виконанні мам класу. Учитель. Наш народ дуже любить пожартувати. Тож і ми пожартуємо. Працьовитий Микита В школі твір писав
Микита: Я без діла не сиджу Доки мама пиріжки
ліпить без упинку, Бабусин вихідний Онучка Сьогодні
неділя, бабуся ще спить. Бабуся Ох, ох! Лушпиння з картоплі на
кухні збираю! Звучить пісня «Тато і мама» Кохані матусі і рідні бабулі! Лунає пісня «Родина» у виконанні вчителя, мам класу і дітей. Учитель. Щиро дякую всім за те, що взяли участь у нашому святі. І хочу побажати всім — дорослим і дітям — завжди пам’ятати про тих, хто дав нам життя, цінувати їх. Тож бережіть один одного, будьте опорою і надією. Бажаю вам всім любові від батьків, поваги від дітей, а щастя й здоров’я від Бога! Можливо Вам це буде цікаво | |
| Переглядів: 6148 | |
| Всього коментарів: 0 | |
