Меню сайту
Категорії розділу
Нові коментарі
Дякую
Статистика
Онлайн всього: 2
Гостей: 2
Користувачів: 0
| Головна » Статті » Класному керівнику » Робота з батьками |
Батьківські збори: Темперамент дитини.
|
Тема. Темперамент дитини. Мета: 1. Розширити знання батьків про особливості ди-тячого темпераменту. 2. Проаналізувати риси вдачі дітей у класі та ставлення батьків до них. 3. Дати ре-комендації щодо виховання школярів з урахуванням їх індивідуальних психологічних особливостей. Коментар: до зборів класний керівник готує таблиці для батьків «Якості моєї дитини» та матеріал для вправ «Квіти та бур’яни» — вирізані із зеленого паперу листочки; з червоного або рожевого — квіточки; малюнок го-лого дерева, виконаний на ватманському аркуші, вивішений на дошці. ХІД ЗБОРІВ Бесіда. ПРО ПРИРОДЖЕНІ ОСОБЛИВОСТІ ДИТИНИ ТА ІНДИВІДУАЛЬНИЙ ПІДХІД У ВИХОВАННІ Кожна дитина — індивідуальність. Вона єдина і неповторна не лише за своєю зовнішністю, здібностями, але й за внутрішнім світом, вдачею, характером, психологічними особливостями. Ми говоримо про особистість дитини. Виховуючи сина чи дочку, не можна ігнорувати дитячу психіку, її темперамент. Усі діти надз -вичайно різні. Один батько великої родини так розповідав про свою сім’ю: «У нас троє дітей. Старший — життєрадісний, спокійний хлоп-чик. Двоє молодших — близнята, навчаються у 5 класі. Один — тихий, несміливий і такий слухняний, що часом, повірте, навіть жаль бере. Зате другий — шибеник, яких і світ не бачив. Без пас -ка з ним і розмови не буває. Як же це зрозуміти? Говорять, що все залежить від виховання. Поганих дітей, мовляв, не буває — бува-ють погані вихователі. Тут же діти живуть в однакових умовах, в одній родині, однаково виховуються. А, як бачите, такі різні. Мимоволі починаєш думати, ще це в них “у крові”». І справді, не можна не замислитися, спостерігаючи за дітьми з однієї родини з надзвичайно відмінними, навіть протилежни -ми характерами, інтересами, поведінкою. Що ж усе-таки вирі-шальне: виховання чи те, що в них «у крові», тобто природжені особливості? Дійсно, такі особливості існують. Недооцінка цих особливостей якраз і є причиною «однакового» підходу до дітей. Вони пов’язані з нейтронною організацією мозку, з фізіологічни -ми особливостями діяльності нервової і гуморальної систем. Від цього й залежать різні умови для формування психіки у процесі виховання і навчання дітей. Уявімо собі недосвідченого квітникаря, який, бажаючи ви -ростити кращі сорти квітів, однаково добре підживлює, поливає і всіляко доглядає всі рослини. Яким же буде його розчарування і здивування, коли він не досягне бажаного результату! Так на своєму гіркому досвіді, осягаючи науку квітникарства, він зрозуміє, що одні рослини потребують багато вологи, інші — краще ростуть на «помірному пайку», треті — ховаються в затін -ку і визнають тільки вечірнє сонце, а четверті добре ростуть лише поряд із родичами. Щось подібне відбувається і з деякими батьками, які вважа-ють, що до всіх дітей можна підходити з однаковою міркою, ви -ховуючи їх за якимось один раз виробленим зразком. Дитина з’являється на світ з такими рисами будови організму й життєдіяльності, які властиві всім людям і які передаються від покоління до покоління. Це природно, бо в діяльності внутріш -ніх органів і систем зафіксовані результати еволюційного процесу, життєво важливі для потомства. Поряд з цим природа прагне до різноманітності й щедро роз-сипає барви, щоб створити оригінальні зразки, які рідко повторю -ються. Візьміть, наприклад, риси обличчя людини, особливості її фігури, тембр голосу, форму рук. Усе це природжені особливості, які відрізняють одну людину від іншої, окреслюють її конститу -ційну індивідуальність. Ще важливішими є особливості мозку дитини, особливості її нервової діяльності. Негайна і математично точна обробка одер -жуваної інформації дає змогу керуватися поведінкою людини. І хоч функції мозку в усіх людей однакові, вони проходять по-різному. Вивчення цих особливостей — співвідношення збуд -жувальних і гальмівних процесів, швидкості їхнього перебігу, їхньої сили — дало можливість виділити чотири основні типи нервової діяльності, чотири темпераменти, які притаманні лю -дям від народження. Згодом під впливом навколишнього сере -довища темпераменти можуть видозмінюватися, але в ран ньому дитинстві вони виразно виявляються в поведінці дитини й по -винні обов’язково враховуватися вихователями і, насамперед, батьками. ОСНОВНІ ВИДИ ТЕМПЕРАМЕНТІВ ДИТИНИ Холеричний темперамент мають діти з дуже збудливим типом нервової діяльності. Холерики — надзвичайно бойові, задерикуваті, швидко і легко «заводяться». Вони дуже рухливі й емоційні. Їм буває важко приборкувати свої бажання, відмо -влятися від задуманих справ. І коли активність таких дітей намагаються стримати постійними заборонами, виникають не -примиренні суперечності між природними потребами дитини, обумовленими особливостями її нервової системи, і уявлення -ми батьків про те, як повинна поводитися «хороша» дитина. Ді -тям з таким темпераментом особливо необхідні значні фізичні навантаження (якщо, зазвичай, цьому не перешкоджає слабке здоров’я), рухливі ігри, заняття спортом, де вони могли б ви -трачати свою незвичайну енергію і тим самим ставати урівно -важеними й спокійнішими. Діти із сангвінічним темпераментом мають сильний урівно -важений тип нервової діяльності. Вони менш рухливі, але, як правило, це життєрадісні, енергійні й невтомні трудівники. Вони швидко й охоче захоплюються спортивними заняттями, досить непосидючі й легко переборюють труднощі. Без плачу і зривів переносять покарання. Ще спокійніші діти, у яких переважає стримана, часом чіт-ко виражена зовнішня загальмованість поведінки (флегматичний темперамент). Вони старанні, дуже працездатні, але надто повіль-ні; виділяються в середовищі дітей своїм спокоєм, ґрунтовністю, «солідністю». Таких дітей інколи доводиться спонукати до актив-ності, розвивати в них інтерес до різних занять. Зате звички, які виробляються у дітей-флегматиків, набувають зрештою винят -кової міцності і зберігаються багато років. Саме тому їх режим, звички, уподобання повинні бути серйозно продумані батьками. Перевиховання дітей з флегматичним темпераментом — важка справа для батьків і нелегка для дітей. Дуже корисні для таких дітей фізичні вправи, бо вони компенсують недостатню природну рухливість. Діти із слабким типом нервової діяльності (меланхолійний темперамент) потребують особливо вдумливого та обережного ставлення. Підвищена збудливість, дратівливість, часом плак -сивість, висока чутливість ще більше посилюються при непра -вильному вихованні й можуть призвести до виникнення неврозів. Діти цього типу часто інертні, боязкі, сором’язливі, не здатні витримувати більш-менш сильні нервові напруження. Їх треба більше залучати до колективних дитячих ігор, підтримувати і заохочувати найменшу спробу виявити ініціативу, самостійність. Гімнастичні заняття, водні процедури необхідні таким дітям як гартувальний, оздоровчий засіб, який зміцнює нервову систему, підвищує життєвий тонус. Зрозуміло, таке ж визначення мають фізичні вправи для дітей з іншими темпераментами; але діти слабкого типу важче засвою -ють точний розпорядок життя, намагаються уникати обов’язків, які здаються їм обтяжливими. Правильний підхід, обґрунтовані й продумані заходи виховання дають у цих випадках позитивні результати. Враховувати особливості нервової системи дитини і знаходити найкращі варіанти виховних прийомів — справа складна, що ви -магає сердечної чутливості, роздумів. Проте завдання виховання виправдовує будь-які зусилля. Педагогічний практикум для батьків. 1. Батькам пропонується обговорити ситуацію. Ситуація для обговорення. «…Ігор ріс бадьорою, невтримно жвавою дитиною. Батько, пам’ятаючи своє дитинство (у нього було суворе виховання), так само хотів виховати і свою дитину. Проте хлопчик рано почав ви -являти непохитну наполегливість. Неможливо було, наприклад, заборонити йому гасати по кімнаті. Діставши шльопанця, Ігор на мить заспокоювався, а потім, знову, охоплений бажаннями, знаходив для себе якусь розвагу. У хлопчика забирали взуття і саджали в ліжко. Це не бентежило малого. Він із захопленням гарцював по постелі, розкидаючи подушки, простирадла, ковдри. Єдине, чого дитина не могла перенести, що переживала більше, ніж будь-які побої,— стояння в кутку. Батькові здавалося, що він знайшов дійовий засіб покарання, і вдавався до нього кожного разу, коли траплялася «слушна» нагода. Система заборон зберігалася й тоді, коли хлопчик став підліт -ком. Як покарання за «самовілля» йому забороняли ходити з то-варишами до лісу, на річку, в кіно. А якось, коли Ігор зібрався з товаришами у дводенний похід, батько замкнув його в квартирі. Ігор спустився з четвертого поверху по трубі й поїхав з міста. Він утікав з дому, утікав, спонукуваний невгамовним темпераментом і невичерпною фантазією…» Запитання до дискусії: • Який, на вашу думку, був темперамент у Ігоря? • Чи правильно його виховував батько? • У чому причина того, що Ігор утік із дому? • Щоб б ви порадили батькам хлопчика? • Чи спостерігали ви подібну поведінку у своєї дитини (дітей)? • Як ви вирішуєте виховні проблеми з такими дітьми? Думка психолога. Судячи з усього, у хлопчика був холеричний темперамент. Такі діти без особливої психічної травми переносять словесні покарання, напучення. Але позбавлення свободи («стань у ку -ток», «нікуди не підеш») дуже переживають. Батько Ігоря, дійс -но, ви брав невірну тактику виховання. Тому у підлітковому віці хлопчик виразив активний «протест» проти батьківського тиску. Батькові слід було знаходити певний компроміс у вихованні сина: знаходити йому дійові, корисні справи, інтереси, захоплення, де він міг би реалізувати свою природну енергію та направити її у потрібне русло, а не наполягати на своїх принципах, які згубно впливали на розвиток особистості дитини. 2. Батькам пропонується заповнити таблиці «Позитивні риси характеру дитини» та «Негативні риси характеру дитини». Обробляючи таблиці, батьки мають обводити кружечком шиф-ри підходящої відповіді. ПОЗИТИВНІ РИСИ ХАРАКТЕРУ ДИТИНИ Якості У силь-ному ступені У серед-ньому ступені У слаб-кому ступені Важко від-повісти Комунікабельність 1 2 3 4 Доброта 5 6 7 8 Активність 9 10 11 12 Чесність 13 14 15 16 Дисциплінованість 17 18 19 20 Вимогливість до себе 21 22 23 24 Працелюбність 25 26 27 28 Принциповість 29 30 31 32 Турботливість 33 34 35 36 Відповідальність 37 38 39 40 Дбайливість 41 42 43 44 Самостійність 45 46 47 48 Ініціативність 49 50 51 52 Допитливість 53 54 55 56 НЕГАТИВНІ РИСИ ХАРАКТЕРУ ДИТИНИ Якості У сильному ступені У середньому ступені У слабкому ступені Не влас тиві Неповага до старших1 2 3 4 Небажання навчатись 5 6 7 8 Жорстокість 9 10 11 12 Нечесність 13 14 15 16 Недисциплінованість17 18 19 20 Безініціативність 21 22 23 24 Розходження слова і діла 25 26 27 28 Лінощі 29 30 31 32 Небажання допо-магати батькам по господарству33 34 35 36 Недбалість у став-ленні до власних речей37 38 39 40 Недбалість до сус-пільного майна41 42 43 44 Проводиться аналіз таблиць. Батькам пропонується визначити темперамент та здібності своєї дитини. Виступи батьків по обміну досвідом із виховання певного типу дітей. 3. Батькам пропонується обговорити наступні проблеми родин -ного виховання особистості: Індивідуальний підхід у вихованні вашої дитини та основні його принципи. Напрямки розвитку позитивних якостей та переборення нега-тивних рис характеру дитини. Вплив поведінки та способу життя членів родини на розвиток характеру дитини. ДІТИ — КВІТИ НАШОЇ ДУШІ Кожна дитина — це таємнича квітка, а допомогти кожно -му бутонові розквітнути і відповідно розкрити свої здібності ди -тині — головне завдання як батьків, так і вчителів, тому що кож-на дитина від природи наділена творчими здібностями. Ніхто краще за вас не знає позитивні і негативні якості вашої дитини. Перед вами — зелений листочок бур’яну, на якому ви зараз ще раз напишете основні вади сина чи дочки (нерішучий, упертий, дратівливий тощо). А тепер скажіть, як часто ви нагадуєте дитині про її недоліки? Чи знаєте ви, що тим самим програмуєте її в майбутньому бути та-кою, як ви, прогнозуєте, переконуєте її і, що ще гірше, оточуючих у тому, що ваш син — впертий, дочка — ледарка… Через деякий час і дитина, і оточуючі будуть сприймати її тільки в цій ролі. Цей процес називається «присвоєння негативних ярликів». А тепер давайте спробуємо подивитися на недоліки ваших дітей з іншої позиції, позитивної, під знаком «+». Наприклад, упертість — це наполегливість, нерішучість — це вдумливість, дратівливість — це емоційність, кривляння — артистичність. Ми поміняли «ярлики». І, будь ласка, пам’ятайте про це завжди: і в розмові з дитиною: «Який ти в мене великодуш ний!», замість «ганчірка», і в спілкуванні з дорослими: «Так, він у мене дійсно принциповий!» у відповідь на зауваження про те, що ваша дитина вперта. Загальновідомий факт: якщо навіть найрозумнішу дитину називати систематично дурнем, то через якийсь час вона повірить у це, а потім і стане цим самим дур -нем! Отже, негативні якості, трансформовані вами в позитивні, запишіть на квіточках, вирізаних з паперу-самоклейки і при -кріплених на ваших столах. Чим більше достоїнств ви згадаєте, тим краще. Приклейте квіточки на велике намальоване на ват -мані і голе дерево, розташоване на дошці. Подивіться, як змі -нилися коричневі гілочки, покрившись квітами, яке прекрасне наше квітуче дерево — усе це позитивна оцінка вами всіх якос -тей ваших дітей. А з бур’яном давайте вчинимо так, як ви робите з бур’янами на городі,— знищимо, виполемо. Викиньте в цей кошик «бур’янисті» якості ваших дітей і забудьте про них, пам’ятайте тільки про квіту-че дерево і про те, ким буде почуватися ваша дитина — реп’яхом або квітучою яблунею. Підсумки зборів. Родина є основою держави. Родина, рід, родовід, народ — поняття, що розкривають моральну й духовну сутність, природ -ну послідовність основних етапів формування людини. Від роду до народу, нації — такий природний шлях розвитку кожної ди -тини. Родинне виховання — це перевірений століттями досвід осо-бистісного виховання дітей у сім’ї. Воно є потужним джерелом формування не лише окремих якостей, а і всього світогляду ди -тини, її національного духу, високої моральності, глибоких люд -ських почуттів, любові до близьких та рідних, свого роду і свого народу. Не забувайте, що наші діти — це наше майбутнє. І воно за -лежить саме від того, якими людьми ми виростимо і виховаємо наших дочок та синів. Можливо Вам це буде цікаво | |
| Переглядів: 4890 | |
| Всього коментарів: 0 | |
