«Журюсь до ваших золотих імен» Літературна гра

Жінка-українка віддавна грала значну роль у сус­пільному житті. Вона не лише народжувала і виховува­ла здорове покоління, а й займалася громадськими справами, разом із чоловіками творила науку і культу­ру. Творила історію.

1. Усе в ній було, що належить мати «державному мужу». І мудрість, і сила волі, і дипломатичний такт, і хитрість,— усе мала княгиня. А от чоловіка її боги всім цим обділили. Тому й залишилася в історії сама лише його страшна смерть. А після княгині — пам'ять і слава про її діяння.

— Назвіть ім'я цієї княгині.

— Де можна побачити її портрет?

— Чи існує опис про помсту княгині? (Княгиня   Ольга — дружина   князя   Ігоря;   Радзивіловський літопис; «Повість временних лет» Нестора).

2. Нестор, котрий не раз писав про синів Ярослава, взагалі не згадав про його дочок, а «Повесть временних лет» була й залишається нашим головним джерелом з історії Давньої Русі до початку XII століття. На під­ставі деяких вітчизняних пам'яток середньовічної писем­ності вдалося з'ясувати, що Ярослав мав трьох дочок.

— Як їх звали?

— Хто з них більш відомий?

(Єлизавета, Анна, Анастасія; Анна Ярославна — ко­ролева Франції).

3. Молода королева, допомагала чоловікові керува­ти державою, часто підписувала за нього документи, які збереглися й до наших днів. Без книг не уявляла собі повноцінного життя. На цих книгах учила своїх дітей материнської мови. Біблія, що належала їй, стала свя­тою книгою Франції. На ній складали присягу королі, вступаючи на престол, її нащадки упродовж століть правили країною. Деякі з них дожили до наших днів, зокрема Олелько II, претендент на корону України.

— її ім'я?

— Членом якої академії наук вона була?

(Анна Ярославна — королева Франції; підпис на до­кументах — «Анна Регіна»; Князь Ярослав «до книг мав нахил... І зібрав він писців многих, і перекладали вони з гречизни на слов'янську мову... Положив їх у церкві Святої Софії, що її спорудив сам». На київському кня­жому дворі утворилася своєрідна академія наук, чле­ном якої і була княжна Анна).

Знаю вісім штук: умію я

Вірші голосні складать,

їздить на коні прудкому, як змія,

Плавать в пінявих валах

І на лижах на снігу шмигать,

Списом в оленя кидать,

Веслувать, як досвідний гребець,

Мечем, луком воювать.

А проте дівчина з Руської країни,

Що в короні сяє, мене не приймає...

—  Кому призначені ці вірші?

— Хто переклав цю поезію норвезького короля Гаральда III Суворого, де йдеться про Україну?

(Княжна Єлизавета, дочка Ярослава Мудрого; Іван Франко).

5. Про Анну зовсім не згадано в наших літописах, а от її племінниці Євпраксії пощастило. «Повесть вре­менних лет», під 1109 роком повідомляє: «Померла Євпраксія, дочка Всеволода, 10 липня, і поклали її в Печерському монастирі, біля південних дверей. І зробили над нею божницю в тому місці, де лежить тіло її...».

— Чим була відома ця жінка?

— Який слід залишила в історії?

(Євпраксія-Адельгейда вільно володіла грецькою мовою, займалася наукою. Через деякий час Зоя (так її звали у Константинополі) завершила свій медичний трактат «Мазі». Розділом про гігієну тіла імператриця випередила європейських вчених на два століття. Муж­ня жінка — виступила публічно проти глави Константи­нополя — Генріха IV — від нього зазнала наруги і по­просила захисту в Церкви).

6. Однією з найбільш відомих активних політичних діячів древньої Русі була дочка улюбленого сина Яро­слава — великого князя київського Всеволода — Анна, яку літописці прозвали Янка. Літопис Нестора віщує: «Отправилась в Греческую землю Янка... Й привела Янка митрополита Иоанна». я відображена в літопису? а відома Янка?

(З невідомих причин Янка ще в дівоцтві постриглася в монахині, а Всеволод створив для неї жіночий монас­тир святого Андрія. Коли вмер київський митрополит, знайти йому заміну було доручено саме дочці Всеволо­да. Про цю подію і розповідає літопис).

Можливо Вам це буде цікаво