Меню сайту
Категорії розділу
Нові коментарі
Дякую
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
| Головна » Статті » Предметні тижні » Тиждень історії та правознавства |
Вистава «Визвольна війна українського народу»
|
Вистава «Визвольна війна українського народу» Мета: узагальнити одержані знання з історії життя і боротьби українського народу в роки Визвольної війни; розвивати в учнів уміння систематизувати знання з історії Визвольної війни, давати характеристику історичним діячам, встановлювати причинно-наслідкові зв’язки; сприяти патріотичному та естетичному вихованню, залучати школярів до джерел національної історії та культури. Девіз: Слава навіки буде з тобою Вольності отче, Богдане-герою. Г. Сковорода Навчально-методичне забезпечення: карта «Визвольна війна українського народу (1648–1654 рр.)», картини «Бій Максима Кривоноса з Ієремією Вишневецьким», «Бій під Корсунем», «Битва під Зборовом», «Переяславська рада», виставка літератури, пам’ятка правової культури «Березневі статті». Картина 1 — Польсько-литовське панування на Україні. В українському селі. Картина 2 — На Запорозькій Січі. (Б. Хмельницький — керівник Визвольної війни) Картина 3 — Засідання ради старшин під Львовом. (Перші успіхи війни) Картина 4 — На зимівниках. (Успіхи, невдачі, життя народу в роки війни 1649–1652 рр.) Картина 5. — Засідання загальновійськової ради в Чигирині. (Наслідки війни, возз’єднання України з Росією) Хід вистави Учитель. Дорогі діти. Сьогодні ми з вами повинні узагальнити знання про життя, боротьбу й духовні багатства українського народу в роки Визвольної війни. Давайте здійснимо уявну подорож в Україну ХVІІ ст. ХVІІ ст. — це був дуже важкий час для українського народу. Більша частина українських земель майже сто років перебувала під владою Речі Посполитої. Жорстоко придушивши козацько-селянські повстання 20–30 х років, польська шляхта посилила свій гнів, сваволю над українським народом і православною церквою. Голос (за кадром) Україна! Багатий і чудовий край. Та горе ходить по Україні. Річ Посполита панує. Терпить духовенство, живучи в темноті та нужді. Терплять міщани від непосильних податків. Важко живеться українській шляхті, яка не зрікається своєї віри, а найгірше — селянам. Не мають ніяких прав, вольностей. На землі відбувають важку панщину, сплачують оброк, заборонено говорити українською мовою, співати українських пісень, бути православними. Але народ живе й бореться. Тікає на Січ. Вищі верстви населення об’єднуються у братства, шукають рятунку в освіті, науці. А більшість народу продовжує терпіти далі. Чогось вони чекали. Картина 1. «В українському селі» Дівчата співають пісню «Зелений дубочку». Заходить Марія Петренко (мати) слухає пісню. Марія. Ой, що це дівчата завели таку сумну пісню? Як почують ляхи — горе вам буде. Тяжко стало жити на Україні. (Співає пісню «Віють вітри, віють буйні») Ой, до Вісли та до Києва Пробитії шляхи. Заволоділи та несправедливо Нашим краєм ляхи. Руки в кайданах, ярмо на шиї, Пута на ногах, ланцюг на стегнах, Біда в містах і селах, Біда в полях і дібровах, Біда в горах і безоднях землі. Входить син Іванко. Іван. Що це ви, мамо, сумну завели та очі мокрі? Невже знову плакали? Я тільки-но почув новину — поляки, мало того, що заборонили козацьку старшину вибирати та зменшили кількість реєстрових козаків, ще й поставили на Дніпрі військову фортецю перед Кодацьким порогом, яку козаки руйнують, а вони відбудовують. А тепер ще одну поставили, щоб перетинати шлях запорожцям із Січі. Невже польський король думає, що настав «золотий спокій» для нього? Мати. Ой, тихіше, синку, тихіше. Ніби хтось іде. (Заходить старий Петренко.) Батько. До чого ці порядки народ довели?! Скаргу поніс українською мовою, так не прийняли. Мати. Тихіше, ой тихіше. Батько. Та що тихіше. Їм треба такої крові й такого страху, як у 20–30 х роках. Ще ці масові втечі селян на Січ, на Слобідську землю, відмови виконувати повинності, потрави посівів. Доки Рось зоветься Россю, Дніпро в море ллється, Поки серце українське З панським не вживеться. Іванко. Правильно, тату. Говорять, що є така людина на Запорозькій Січі — новий гетьман Богдан Хмельницький, який добре пам’ятає про права й вольності українського народу, коли Україна входила до складу Великого князівства Литовського та мала власну державність за часів Київської Русі. Кажуть, до загонів Хмельницького записуються не тільки козаки, а й селяни, міщани, навіть панство та духовенство. Він всіх піднімає на боротьбу за волю. Мамо, тату, я теж піду до Хмельницького. Мати. Синку, ти ж такий молодий. Батько Іди, синку, нехай буде. Нехай буде, поки Божа воля, Щоб росла в боях кривавих Українська воля. Інсценізація пісні «За світ встали козаченьки» 1, 4, 3, 9 куплети. Учитель. Росло незадоволення серед різних верств населення України. Потрібна була людина, яка б очолила справжній народ. Цією людиною став Богдан (Зіновій) Михайлович Хмельницький. Мабуть, слова польського короля Владислава запалили в ньому іскру до боротьби. «Ви — воїни, і несете шаблю, то хто ж вам забороняє захистити себе?». Центром цієї боротьби стала Запорозька Січ. Голос (за кадром) Запорозька Січ — військова козацька демократична республіка. Козацька сила росла з року в рік і стала грізною не тільки для татар і турків, а й для інших держав. Польський король уважав козаків за підданих, але козаки управляли самі, бо цінували свободу. І хоч деякі записались у реєстр (служили королю), більша частина були вільними. Вони обирали старшину, отаманів, курінних. Отже, давайте уявімо собі Запорозьку Січ, коли тільки-но обрали гетьманом Хмельницького. Картина 2. На Запорозькій Січі. (Б. Хмельницький — керівник Визвольної війни) Писар пише. Заходить осавул. Вітається. Писар. Ну, як тобі новий гетьман? Осавул. Зовні простий, невидний, але говорять, що розумний, сміливий козак був. Писар. Його батько — чигиринський сотник — все зробив, щоб син був освічений. Знає латинську, польську та турецьку мови. Осавул. А хоробрий який! Воював з турками, брав участь у збройних виступах проти польської шляхти. Два роки навіть пробув у турецькому полоні. Нелегке його життя було, хоч і вірою ніби служить польському королю, і чигиринським сотником був, і хутір Суботів мав. Та все-таки шляхта насміялась над ним. Зрозуміло, чому й гнів великий в його душі палає, бо хутір його пограбували, сина вбили, а коли він скаргу написав, так його самого ув’язнили. Писар. Добре, що врятувався та й на Січ подався. Але вже й не молодий гетьман, 52 роки має. Осавул. Розіслав гінців по всій Україні піднімати народ на повстання. Писар. Тільки не подобається мені, що союзником собі бере кримського хана. Скільки народ натерпівся від тих турків і татар?! Осавул. Хмельницький знає, що поляки переможуть козаків тільки через відсутність кінноти, тому й попросив турецького султана допомогти. Той і послав кримських татар на чолі з Турхан-беєм. Писар. Ой, не вірю я, що вони допоможуть нам поляків розбити й народ не вірить. Звучить українська пісня «Зажурилась Україна». Учитель. Навесні 1648 р. Хмельницький підняв народ на боротьбу проти Речі Посполитої. Польща, довідавшись про підйом боротьби на Подніпров’ї, послала свої війська на чолі з гетьманом Потоцьким і Калиновським, які рушили разом з реєстровими козаками, що одразу ж перейшли на бік Хмельницького, який за підтримки воїнів кримського хана Іслам-Гірея розбив польські війська під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями і почав визволення західноукраїнських земель. Голос (за кадром) Народна армія підійшла до військової фортеці Замостя, звідти їм відкрився шлях на Варшаву. Але гетьман марно простояв місяць біля Львова, очікуючи виборів нового короля. За час облоги міста воїни Хмельницького згадували героїв Визвольної війни та переможні битви 1648 року. Хмельницький часто збирав козацьку старшину на раду. Картина 3. Засідання ради старшин під Львовом (перші успіхи війни) Звучить пісня «Гей гук, мати гук». Хмельницький (дивиться у вікно). Погляньте на це диво-місто. Серце болить, як дивлюся на цю першокласну фортецю, не можу воїнів на штурм посилати. Треба вступати у переговори з міською шляхтою. А далі що робити? Як ви думаєте, старшини? 1-й старшина. Осіння негода настає, труднощі з постачанням військ, чума косить воїнів. Не знаю, гетьмане. 2-й старшина. Від цієї хвороби-пропасниці загинув хоробрий козак Максим Кривоніс та й багато інших воїнів. Ніби переді мною він лежить на коні, а за ним кіннота. Пам’ятаєте ці битви? 3-й старшина. Битва під Жовтими Водами, потім під Корсунем, Пилявцями. 4-й старшина. З Подніпров’я все почалося. Як у народі говорять: «Висипав хміль з міха й наробив ляхам лиха». Польський король думав, що придушить народ, як було у 30-х роках, та не той вже був народ. 1-й старшина. Мудро ти тоді розставив воїнів, Богдане, 30 тисяч поляків на чолі з гетьманом Потоцьким і Калиновським було розбито в урочищі Жовті Води. 2-й старшина. Та полякам цього замало було. Направили своїх воїнів під Корсунь. Не забуде народ України козака Самійла Зарудного, який був провідником у поляків і повідомив тебе, Богдане, про те, що противник переміщає свої війська в районі Богуслава й Паволочі. От тут і влаштував їм пастку 6-тисячний загін Максима Кривоноса. 3-й старшина. Переможною була весна цього року. Все Лівобережжя звільнили від поляків, а тепер і Правобережжя наше. Звучить пісня «Гей послухайте, гей повідайте». 4-й старшина. Не схотіла Річ Посполита миру за наших умов. Послали нове військо до річки Івки (Пилявки). Який табір ми там збудували! Кращий, ніж у поляків. Земляними валами обкопали й битву вирішальну 13 вересня провели таку, що «пани-пилявки» все своє добро залишили. 5-й старшина. По всій Галичині народні повстанські загони громили шляхту. А ось тепер, після штурму фортеці Замостя, стоїмо біля Львова. Гетьман. Так. Це рік наших перемог, важких перемог. Кращі сини України полягли в боротьбі за волю. Україна вільна! 1-й старшина. Так. Я думаю, що новим королем буде Ян Казимир. Як він буде правити, ще побачимо. Хай нам місцева шляхта контрибуцію сплатить, а місто руйнувати не будемо — це ж краса України. Звучить пісня «Гей послухайте, гей повідайте». Учитель. Величезна повстанська армія рухалась на Схід. У містах і селах зустрічали Хмельницького як українського Мойсея, що звільнив народ від польського панства. Час перебування в Києві був часом роздумів гетьмана над долею України. Який шлях обрати? Хмельницький мріяв про створення незалежної української держави. Але попереду ще були довгі роки боротьби. Ще чимало крові доведеться пролити. Голос (за кадром) Жінки, діти проливали сльози за своїми батьками, чоловіками, синами, які не повертались з поля бою. Після поразки повстанської армії під Берестечком шляхта ще жорстокіше стала поводитися з українським народом. Особливо на зимівниках — хуторах, де господарювали козаки, коли не воювали. Картина 4. На зимівниках. (Успіхи, невдачі, життя народу в роки війни 1649–1652 рр.) Біля тину на лаві сидять жінки. Співає старець, якого супроводжує поводир. Звучить пісня «Ой, Морозе, Морозенку». 1-а жінка. Співай, старче, хай всі пам’ятають і знають про хороброго Морозенка, який загинув під час облоги польської армії під Збаражем. Та ще й багато козаків — наших чоловіків, синів, батьків тоді полягло. 2-а жінка. Ну й ляхів наші козаки теж чимало перебили, що аж сам король очолив військо на допомогу оточеним під Збаражем полякам. 3-я жінка. А Хмельницький який мудрий та розумний полководець! Таку переправу шляхтичам на річці Стрипі 5 серпня 1649 року організував, що довго про це ляхи пам’ятати будуть. 4-а жінка. За народ, за волю боровся Хмельницький, та не було в нього допомоги. Хан кримський зрадив його й під Зборовом, а найстрашніше — під Берестечком. Самого гетьмана тоді в полон забрав. Скільки крові було пролито! 5-а жінка. А Іван Богун з частиною повстанців таки вирвався з оточення під Берестечком. Наказав прокласти воїнам гаті з возів та сідел. 6-а жінка. Із сусіднього зимівника приходили люди й говорили, що наробили литовці, як вдерлися аж у самий Київ на чолі з їх князем Радзивіллом. Десять днів руйнували церкви, монастирі, будинки князів. Сотні людей знищили, а хто живий лишився — у навколишні ліси втекли. А Подол — мальовничий район Києва — теж спалили, вандали, а не люди. Старець. За це їм і Божа кара буде. 7-а жінка. Умови Білоцерківського договору були ще важчі, ніж Зборівського. Козацький реєстр становив тепер 20 тисяч, а було 40. Територія гетьмана — лише Київське воєводство, а було й Чернігівське, й Брацлавське. Шляхта поверталась у свої маєтки. Народ бурлив — деякі йшли до Московії й там селились. Тепер цю територію називають Слобідською Україною, а інші підіймали нову селянську війну. Старець. Вже 6 років триває війна України з Річчю Посполитою. 8-а жінка. А Хмельницький народ на війну підіймає. У 1652 році знову переміг у битві під містечком Жванець, оточивши 80 тисяч польського війська. 9-а жінка. Ну й що? А кримський хан його знову зрадив, не допоміг розбити вщент поляків. Хмельницький і повів своїх воїнів назад у Подніпров’я. 10-а жінка. А що ж робити далі? Яким буде наше життя? Чоловіків своїх не бачимо, живемо в журбі. Очі від сліз не висихають. Старець. Та скільки ж тобі, український народе, волі треба чекати? 1-а жінка. Годі вам, жінки, серце краяти горем. Заграй щось, кобзарю. Звучить пісня. Учитель. Шестирічна війна коштувала українському народові величезних жертв. Не вщухали безкінечні тривоги, сили народу виснажувалися. Стало зрозуміло, що Україна самотужки не переможе шляхту. Їй потрібні були союзники. Картина 5. Засідання загальновійськової ради в Чигирині. (Наслідки війни, возз’єднання України з Росією) Голос (за кадром) Навесні 1653 року польський загін Чернецького вдерся на Поділля, спустошивши багато містечок і сіл по річці Буг, по-варварськи знищивши кілька тисяч жителів. Восени проти гетьмана виступив сам король і великим табором розташувався під Жванцем. Сюди прибули козаки й татари, які перетнули їм шлях до відступу. Настали холоди, не вистачало харчів, польське військо врятували татари, яким король зобов’язався сплатити 100 тисяч і ще 90 тисяч щорічно. Крім того, дозволив татарам протягом 40 днів ловити український народ, внаслідок чого тисячі безвинних потрапили до неволі. Хмельницький збирає загальновійськову раду в Чигирині. Засідання загальновійськової ради в Чигирині. Хмельницький (ставить на карті позначки перемог і поразок). Полковники, сотники, старшини, сьогодні ми зібралися з вами на засідання військової Ради, щоб вирішити найважливіше питання, питання долі нашої України. Всі ви пам’ятаєте про наші перші успіхи 1648 року. Про перемоги під Жовтими Водами, Корсунем, Пилявцями. Невдачі під Зборовом, Берестечком, Жванцем через зраду кримського хана. Ну що та перемога під Батогом? Сам український народ сьогодні не зможе звільнитись від сильної ще Речі Посполитої. Я хочу почути думку кожного з вас. Полковник переяславський. Я, полковник переяславський, ще раз нагадую, тобі, гетьмане, що союзу України ні з кримським ханом, ні з Оттоманською Портою бути не може. Скільки разів вони Вас зраджували? Погляньте. (Показує на карту.) Полковник чернігівський. Я, полковник чернігівський, нагадую тобі, як важко переживав ти і весь народ України Білоцерківський договір у квітні 1652 року. Ми зібрались ось тут, на нараду, і прийняли рішення: зібрати нове військо, відновити воєнні дії проти Польщі. Я — за продовження війни із Польщею, і Швеція обіцяє допомогти. Полковник київський. Я, полковник київський, добре знаю про відносини України з правителями Трансільванії, Валахії, з Венеціанською республікою і навіть з Англією, але виступити ці держави проти Польщі не можуть. Полковник братиславський. Я, полковник братиславський, наполягаю на союзі із Росією. Ще з 1648 року ти, Богдане, говорив про тісні зв’язки з Москвою. Послів посилаєш туди по декілька разів на рік. А цар Олексій Михайлович тільки допомогу хлібом, сіллю, боєприпасами надає. Хмельницький. У кого є інша думка? Всі. Волимо ми під царя східного, православного. Хмельницький. Ну що ж, будемо просити возз’єднання України з Московією, але за умов дотримання ось цих угод. Несіть їх своїм козакам і ознайомте з ними весь народ України. Звучить музика. 1. Україна має власне управління, незалежне від царських урядовців і тільки з українців. 2. Народ України судиться за власними законами у власних судах. 3. Гетьман має право приймати іноземних послів і посилає своїх в інші держави, після чого повідомляє про те царя. 4. Гетьман має обиратися, як і обирався, про обрання козаки мають повідомити царя. 5. Непорушними залишаються права й вольності всіх станів України. 6. Реєстрове військо визначається в 60 тисяч. 7. Україна зобов’язана платити данину до царської скарбниці. 8. До збирання податків в Україні московські урядовці не повинні залучатись. 9. Збереження прав Київського митрополіта. 10. Зі свого боку цар зобов’язується обороняти й захищати Україну. 11. У Києві має бути царська військова залога на чолі з воєводою. Учитель. У Переяславі 8 січня 1654 року відбулася генеральна військова Рада. На ній було складено присягу про союз між Гетьманщиною та Московською державою. Невдовзі козаки разом із царським військом продовжили бойові дії проти Речі Посполитої. Але не вдалося Хмельницькому закінчити війну так, як він мріяв. Україна не стала незалежною і вільною. Не звільнились від польського ярма Волинь, Покуття, Поділля, Полісся. Але в історії нашого народу, попри всі негаразди, Національно-визвольна війна відіграла виключно важливу роль, оскільки сприяла відновленню української державності, мала вирішальний вплив на її подальший розвиток. Подається за: Соценко С. О. Вистава «Визвольна війна українського народу»\\ Позакласні заходи з історії. Випуск 2. — Х., 2005. Можливо Вам це буде цікаво | |
| Переглядів: 2848 | |
| Всього коментарів: 0 | |
