Уроки-диспути

У своїй практиці при доборі тем і проблемних питань для диспуту ми виходимо з міркувань, що пошук учнями відповіді, аргументації має погли­блювати розуміння фабули твору, поведінки, характеру, поглядів, взаємо­відносин героїв, сприяти порівнянню світосприйняття письменника зі своїм власним. Уважно ще і ще раз перечитуємо добре відомі нам тексти, пере­дбачаємо реакцію на змальоване письменником і відбираємо те, що може викликати труднощі в розумінні авторської позиції, що найбільше може схвилювати, вразити душу учня. Переконуємося :  матеріалу для цікавої полеміки вистачає чи не на кожен урок, та вдаватиметься вона, коли діти звикли до проблемних запитань, коли постійно ведеться робота над форму­ванням уміння висловлювати власні думки і судження. У добре підготовле­ному класі нерідко виникає така ситуація, коли можна організувати диспут експромтом.   Його  несподіваність   дуже   підсилює   інтерес   до   предмета вивчення як в учнів, так і в самого вчителя. Проте диспути на складні й широкі теми варто готувати наперед. Тоді оголошуємо питання диспуту перед вивченням твору, за яким планується така робота. Після загального ознайомлення з темою дозволяємо учням взяти на вибір одну з проблем диспуту за основну. Так визначаться і «опоненти». Ще раз застерігаємо , що всі учасники диспуту повинні мати свою думку з кожного питання, але обов'язковою вимогою в обґрунтуванні власних міркувань є максимальне використання тексту.

Безумовно, успіх ведення диспуту залежить і від уміння розумно й де­лікатно спрямовувати думку дітей. Вчитель повинен вчасно подати певне заперечення, прочитати спеціально підібране для активізації обміну думка­ми місце в тексті, передбачити, кому з учнів час надати слово, а в кінці уроку прокоментувати виступи і додати завершальні штрихи до з'ясування теми, особливо, коли «опонентом » є міфи радянського літературознавства .

Щодо самого мікроклімату в класі при нестандартних формах спілку­вання вчителя і учнів у роботі з текстом художнього твору, то він має бути найсприятливішим: щирим і відвертим. Жодних звинувачень чи закидів окремим учням, жодних натяків, конкретних паралелей з негативними  геро­ями бути не повинно. Зіставлення позиції автора і поглядів учнів  відбувається наче само по собі (через окремі запитання) в атмосфері глибокого до­вір'я і  поваги до особистості підлітка. Розраховуючи на повноцінне співро­бітництво, треба все зробити, щоб, як говорив Сухомлинський  «учительсь­кий стіл не перетворився на кам'яну стіну, із-якої ведеться наступ на «супротивника» — учнів».

Примітка: І. Пропоноване обговорення зазначених  проблем доцільно організовувати тільки після опрацювання сюжету твору.

2. При веденні уроків такого типу слід не забувати про їх призначення і передбачливо запобігати перетворенню на суцільну полеміку, що призведе до неефективного використання часу. Щоб домогтися всебічного аналізу твору згідно з програмою, поглибити розуміння логічних акцентів у матері­алі, яким треба буде оперувати, і, головне, забезпечити належний вступ до дослідження основної проблеми, ряду опорних питань свідомо надаємо репродуктивного характеру.

3. У наведених прикладах розробок конкретних уроків для зразка роз­писано можливий хід розмови за деякими пунктами полемічного характеру у вигляді діалогів (умовні позначення тут: «В» — виступаючий, «О» — опонент, «У» — учитель, «А» — аргументи, «К/А» — контраргументи), інші прокоментовано так, щоб це служило певною підказкою при моделю­ванні їх розшифровки, пошуку відповідей.

4. Перше слово при обговоренні проблемних питань варто спрямову­вати так, аби воно спонукало до дискусії, могло «завести аудиторію».

Можливо Вам це буде цікаво