Те, що я чую, я забуваю.

Те, що я бачу, я пам’ятаю.

Те, що я роблю, я розумію.

Конфуцій.

Як зробити кожен урок цікавим, захопливим і добитися того, щоб урок розвивав розумову активність учнів, пізнавальний інтерес? Які педагогічні технології дозволяють розкрити дитині знання, які вчитель оцінить справедливо? Над цими питаннями працювали, працюють і працюватимуть багато педагогів. Існує безліч різноманітних прийомів організації занять, які допомагають дітям проявити свої здібності. Один з ефективних прийомів - інтерактивні методи навчання.
          Інтерактивне навчання - спосіб пізнання, заснований на діалогових формах взаємодії учасників освітнього процесу; навчання, занурене в спілкування, в ході якого у учнів формуються навики спільної діяльності. Це метод, при якому «всі навчають кожного і кожен навчає всіх» (по В.С.Дьяченко)
          Зберігаючи кінцеву мету і основний зміст освітнього процесу, інтерактивне навчання змінює звичні транслюючі форми на діалогові, засновані на взаєморозумінні і взаємодії.

Якими є структура і методика інтерактивного уроку

1. Вступна частина, яка складається з:

а) мотивації навчальної діяльності учнів (не більше 5% часу на уроці);

б) оголошення, представлення теми та очікуваних навчальних

результатів (не більше 5% часу).

2. Основна частина, яка поєднує:

а) надання необхідної інформації (10-15% часу);

б) інтерактивні вправи (50-60% часу на уроці).

3. Підсумкова частина, що передбачає підбиття підсумків навчальної

діяльності, оцінювання результатів уроку (до 20% часу).

Отже, інтерактивна частина уроку повинна займати приблизно 50-60% часу на уроці. Завдання підручника передбачають інтерактивні вправи, що потребують чітко регламентованої структури. Структура інтерактивної вправи така:

1) інструктування — вчитель розповідає учням про мету вправи,

правила, послідовність дій і кількість часу на її виконання; запитує, чи все

зрозуміло (2-3 хв);

2) об'єднання учнів у групи, розподіл ролей (1-2 хв), інші технічні дії

(розташування меблів, підготовка обладнання тощо);

3) виконання завдання. На цьому етапі вчитель виконує роль

організатора, помічника, ведучого дискусії, намагаючись створити якнайкращі умови для самостійної роботи учнів, навчання у співпраці один з одним (5-15 хв);

4) презентація результатів виконання вправи (3-15 хв);__

5) рефлексія результатів учнями — усвідомлення отриманих

результатів, що досягається шляхом їх колективного обговорення або за

допомогою інших прийомів (5-15 хв).

Технологізація навчання передбачає обов'язкову рефлексію, під якою в

педагогіці розуміють здатність людини до самопізнання, вміння аналізувати свої дії, вчинки, мотиви й зіставляти їх з суспільно значущими цінностями, а також діями та вчинками інших людей. Мета рефлексії така: згадати, виявити й усвідомити основні компоненти діяльності — її зміст, тип, способи, проблеми, шляхи їх вирішення, отримані результати тощо. Учителю треба обов'язково враховувати, що рефлексія є природним невід'ємним і найважливішим компонентом інтерактивного навчання на уроці. Вона дає можливість учням і вчителю усвідомити, чого вони навчились, пригадати деталі свого досвіду й отримати реальні життєві уявлення про те, що вони думали і що відчували, коли вперше зіткнулись з тією чи іншою навчальною технологією.

       Рефлексія тісно пов'язана з іншою важливою для технологічного уроку

дією — постановкою мети. Формулювання учнем мети навчання передбачає

досягнення її і подальшу рефлексію — усвідомлення способів досягнення

поставленої мети. Рефлексія є не лише підсумком, а й стартом для нової

освітньої діяльності та нової мети.

       Після окремих вправ, фрагментів уроку може проводитись:

1) усне обговорення за запитаннями:

- З якою метою ви виконували цювправу?

- Які думки, почуття вона у вас викликала?

- Чого ви особисто навчились?

- Чого б хотіли навчитись у подальшому?

2) листок з самооцінювання.

 

Наприклад, лист самооцінювання вміння висловлюватись може бути

таким.

 

3) вправа "Незакінчене речення" (може бути усною, письмовою).

Наприклад, пропонуються підсумкові формули: для мене сьогодні важливим

було ... , сьогодні я навчився, мені хотілося б у майбутньому навчитись ... ;

4) коротке есе (твір-роздум) з чітким викладенням власної позиції;

 

5) коротке обговорення, що відображає тему уроку.

 

    Ключовою функцією підсумків уроку є повернення до результатів

навчання і можливість переконатися, що учні їх досягли.

Стадіями підсумкового етапу уроку є:

1) встановлення фактів (Що відбулося?);

2) аналіз причин (Чому це відбулося?);

3) планування дій (Що нам робити далі?).

   Запорукою досягнення виховних цілей кожного уроку етики є позитивне навчальне середовище "Навчай, виховуючи”.

   Психологами доведено, що найчастіше закарбовуються в пам’яті

людини ті моменти життя, які людина пережила на високому емоційному рівні. Саме інтерактивні технології (дискусія, "круглий стіл”, ділові ігри,

тренінги...) забезпечують здійснення творчого процесу взаємодії вчителя та

учнів, у ході якого відбувається обмін думок в атмосфері співробітництва,

доброзичливості, щирості. Учні проходять всі етапи навчання: сприймання, розуміння, узагальнення, систематизацію, закріплення знань на основі запам’ятовування. Учитель організовує процес спільної діяльності, у якому учні розвивають вміння спілкуватися, висловлювати власну думку, обмінюватися інформацією та застосовувати її в конкретних умовах, толерантно ставитися до протилежної думки.

     Інтерактивні методи базуються на навчанні у співпраці.

     Навчання в команді, розроблений в університеті Джона Хопкінса. Він

передбачає самостійну роботу члена команди у постійній взаємодії з іншими

учасниками.

     Кооперативне навчання, розроблене Е.Аронсоном і назване "пилка”.

Учні діляться на групи (4-6 чол.) і працюють над матеріалом, поділеним на

логічно-смислові блоки. А кожен учень стає експертом у своєму питанні.

   "Навчаємося разом”, розроблений в університеті штату Мінесота

Д.Джонсоном та Р.Джонсоном. Учні розподіляються за рівнем навчальних

можливостей на диференційовані групи ( 3-5 осіб ). Завдання диференційовані і їх результат залежить від вкладу кожного члена групи.

     Кейс – метод та метод інциденту - це метод дослідницької роботи в групах. Дослідницька робота в групах запропонована Ш.Шароном в

університеті Тель-Авіва. Учні обговорюють проблему і шукають шляхи її

розв’язання. Метод інциденту сприяє подоланню інертності мислення,

формуванню вміння приймати рішення в екстремальній ситуації, тобто швидко і оптимально.

    Ділова гра - стимулювання навчально-пізнавальної діяльності учнів,

активності, уваги, творчого мислення, інтересу. Ділові ігри мають такі

модифікації : рольові, інсценізації, імітаційні, психо - та соціодрами.

(Враховуються позиції людей, котрі беруть участь у реальних ситуаціях:

ведучий, опонент, рецензент, експерт і ін.). Робота в парах - " карусель ", " дискусії ", метод " прес ", метод "мікрофон”, "телевізійне ток-шоу”, тренінгові методи навчання, мультимедійні технології розвитку критичного мислення як багатомірного бачення світу.

    Щодо оцінювання рівня компетентності учнів з етики, то основною

метою вчителя етики є вироблення "продукту своєї діяльності”, тобто кінцевого результату практичної спрямованості знань і умінь у позитивних проявах моральної поведінки кожного учня.

    Враховуючи вік дітей, їх етичні знання не можуть бути систематичними, бо вони ще тільки формуються на елементарному рівні, на початкових поняттях.

    Завдання вчителя - надати практичної спрямованості знанням і умінням

п’ятикласників та шестикласників.

    Як і при оцінюванні навчальних досягнень учнів з інших предметів,

учитель оцінює теоретичні знання та їх практичне застосування. Але на відміну від предметів точних наук математики, хімії, фізики, у рамках уроку морально-етичні особистості дитини, об’єктивно оцінити не можливо. Крім того, що вчитель навчає, він ще й проводить дослідження поведінки кожної дитини, спостерігає за її вмінням співжиття з близькими (в сім’ї) та оточуючими людьми (учителями, друзями), знаходити правильне

рішення у критичних життєвих ситуаціях. Оцінити виховний ефект програми

безпосередньо на уроці навряд чи можливо.

     Нерідко можна спостерігати таку ситуацію: дитина добре орієнтується у

етичних поняттях, самостійно відтворює матеріал теми, аналізує явища і

ситуації суспільного життя, визначаючи ознаки моральної поведінки,

використовує власні джерела інформації на уроці етики. Таж сама дитина в колі товаришів, або у родинних стосунках допускає лихослів’я, створює конфліктні ситуації, поводиться зухвало, неврівноважено.

    Чи можливо оцінити її знання та вміння високими балами ?

     Не слід забувати також, що у віці 10-12 років дитина чекає заохочення

не тільки до навчання, а й до відповідних роздумів, поведінки, а це є

піднесенням мотивації навчання. Вчителеві варто ширше застосовувати високі бали.

Фрагмент уроку етики у 5 класі на тему:

"ЩО ОЗНАЧАЄ БУТИ ЩАСЛИВИМ”

Можливо Вам це буде цікаво