Меню сайту
Категорії розділу
Нові коментарі
Дякую
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
| Головна » Статті » Предметні тижні » Тиждень географії |
КУЛІНАРНА МАНДРІВКА ЄВРОСОЮЗОМ
|
КУЛІНАРНА МАНДРІВКА ЄВРОСОЮЗОМ Євросоюз — утворення, до якого держави йшли декілька десятиліть. А перед цим кожна країна мала свою тисячолітню історію з війнами, перемогами й поразками, злетами й падіннями. Кожна країна має своє певне географічне положення, яке зумовлює її економічну та політичну привабливість. Кожна країна має і свої кулінарні уподобання, які історично склалися. Також кухні європейських країн сильно залежать від тих рослин, які тут вирощують, та тварин, які розводять мешканці. Вивчати Євросоюз нецікаво, а здійснити «мандрівку» кулінарією країни — захоплююче! Але будь-яка мандрівка не можлива без знання історії та географії. Запропонуйте своїм учням помандрувати «кулінарною» картою Європи, і вони впевняться, що знання історії і географії теж необхідні. Мета: ознайомитись в ігровій формі з географічним положенням європейських країн, їхніми звичаями та традиціями, найважливішими історичними подіями; розглянути унікальні культури Європи, багатовікову історію країн; розширити кругозір учнів, розвивати увагу, творчу уяву, вміння шукати, систематизувати та використовувати інформацію; формувати загальнолюдські якості: толерантність, повагу і ввічливість до іноземної культури та звичаїв. Обладнання: зала прикрашена картою Європи, прапорами держав; учні сидять за столами, на яких розміщені маленькі прапорці країн Євросоюзу, власноруч виготовлені збірки кулінарних рецептів. Плакати із написами «Смачного!» офіційними мовами Євросоюзу. DVD-програвач і телевізор, відеосюжети. ПЕРЕБІГ ЗАХОДУ Ведуча. Доброго дня, шановні гості, вчителі, учні, батьки! Сьогодні ми запрошуємо вас у незвичайну кулінарну мандрівку! Ведучий. Кожна країна має властиві саме їй кулінарні традиції, страви. Ось, наприклад, з чим у вас асоціюються італійці? Точно, із спагеті. Ведуча. А Франція? Майонез, сири… Греція — оливки, мідії, кальмари… Це можна продовжувати нескінченно. Ведучий. Так пройдімо ж картою Європи й дізнаємось, хто, де і чим харчується. Почнемо з історії. Ведуча. 25 березня 1957 року в Римі було створено Європейський економічний Союз, до складу якого ввійшли 6 країн: Франція, Німеччина, Італія, Бельґія, Нідерланди, Люксембурґ. Через деякий час до них приєдналися: 1.01.1973 р. — Данія, Ірландія, Велика Британія; 1.01.1981 р. — Греція; 1.01.1986 р. — Іспанія, Портуґалія; 1.01.1995 р. — Австрія, Фінляндія, Швеція; 2004 р. — Чехія, Естонія, Кіпр, Латвія, Литва, Угорщина, Мальта, Польща, Словенія, Словаччина 1.01.2007 р. — Болгарія, Румунія. Головними критеріями об’єднання цих країн були політичні та економічні: стабільність інститутів, що гарантують демократію, верховенство права, повагу до прав людини, повагу і захист національних меншин; наявність дієвої ринкової економіки та здатність витримувати конкурентний тиск і дію ринкових сил у межах ЄС; здатність узяти на себе зобов’язання, що випливають із членства в ЄС, включаючи суворе дотримання цілей політичного, економічного, валютного союзу (інші критерії). Ведучий. А може, їх об’єднує і щось інше? Наприклад, смачні страви, вишукана або оригінальна кухня, смачні солодощі або гострі-прегострі приправи? Кажуть, характер будь-якого народу відображає національна кухня. А найкращий спосіб ознайомитися з країною — спробувати її на смак. Ведуча. Відправляючись у мандрівку, дуже важливо мати уявлення не лише про замки та музеї країни, але й про сніданки, якими вас будуть годувати. Адже саме від ранкової трапези залежить ваш настрій та здоров’я, а також тривалість вашої прогулянки містом. Виходять дівчатка в господарських фартушках, імітують офіціанток. 1‑а дівчинка. Сніданок по-англійськи. Одного разу Сомерсет Моем сказав, що в Англії можна чудово харчуватись, якщо снідати тричі на день. Це справедливо, адже англійський сніданок дуже поживний та об’ємний. Зазвичай він складається із варених яєць, бекону, густої вівсянки, тостів з джемом та чаю з молоком. Ідеально підходить для людей, які постійно поспішають, не знаючи, коли буде наступний перекус. Сніданок по-англійськи, як гарна батарейка, дає організму зарядку на цілий день. Але в жодній книзі про корисну їжу такого поєднання продуктів ви не знайдете. 2‑а дівчинка. Сніданок по-французьки. Французи починають свій день із склянки мінеральної води або соку, чашки кави без цукру, круасана з шоколадною начинкою та шматочком сиру. Такий сніданок корисний для здоров’я: мінеральна вода чи сік запускають травну систему, кава пробуджує, булочка з шоколадом дарує необхідну кількість гарного настрою, а сир — джерело протеїну, кальцію, вітамінів. Та ситним цей сніданок назвати не можна. 3‑я дівчинка. Сніданок по-іспанськи. До складу традиційного сніданку входять: пишний омлет з цибулею та картоплею, теляча ковбаса з червоним перцем та оливками. Усе це запивають чашкою дуже міцної чорної кави без цукру. А ще іспанці вранці полюбляють з’їсти шмат свіжого хліба з оливковою олією та часником. Найкраще, з точки зору медиків, в усьому цьому — оливкова олія, яка нормалізує роботу травної системи, а інші продукти дуже «важкі» для шлунку, про часник же навіть не говоримо! 4‑а дівчинка. Сніданок по-шведськи. Відразу слід сказати, що знаменитий «шведський стіл» не має до Швеції ніякого відношення. Уранці шведи снідають не поспішаючи та ґрунтовно. Потомки вікінгів на сніданок з’їдають шматок лосося з гарною порцією картоплі. Ця серйозність у виборі страв пояснюється просто: в холодному кліматі треба зберігати енергію. Крім того, риба корисніше м’яса. Ведуча. Отже ми поснідали. А тепер відправляємось на прогулянку. Ведучий. А оскільки наша мандрівка — кулінарна, запрошуємо вас на продуктові базари. Учні вдягнені в грубі фартухи, ніби продавці на базарі. Якщо є можливість, можна імітувати характерний національний акцент. 1-й учень (повільно, розмірено). Я запрошую вас на ризький базар. Ви бачите чотири дуже великі павільйони (молочний, м’ясний, рибний та овочевий). Завертайте в хлібні та сирні ряди — за нашими спостереженнями, жоден турист не вийшов звідти без покупки. Ніде більше в Латвії ви не знайдете такої кількості житнього хліба — з насінням, горіхами, сухофруктами і навіть з морквою! Окремі екземпляри важать два-три кілограми, а зберігати їх можна понад тиждень, і вони не втратять свого аромату. Серед сирів особливою популярністю користуються невеличкі круглі головки сиру з різноманітними спеціями. У нас можна купити також знамениту балтійську копчену рибу та курицю, але здивувати друзів цими делікатесами вам навряд чи вдасться: додому не довезете — з’їсте. 2-й учень (емоційно). Запрошую в Іспанію на знаменитий барселонський базар. Це — мрія кожної ідеальної господині, гурмана, живописця. Це не просто місце для покупок, сюди можна ходити кожного дня на екскурсію. Фруктові ряди з неможливо яскравими фарбами, соковиті ягоди — дарунки лісів та садів, дині та персики, манго і папайя. Для найнетерплячіших приготовлені фруктові салати в невеличких зручних упаковках — перекусив і йди далі. Відбірна картопля, помідори, квасоля, акуратно складені ніжні квіти молодих кабачків (їх наповнюють різним фаршем і подають на плоскій тарелі). Гуси, качки, кури, перепели, молочні поросята, копчені ковбаси різних сортів, сири, яйця (від крихітних перепелиних до гігантських страусиних). А морепродукти: каракатиці! лангусти! креветки! Різноманітні сорти риби, кальмари і восьминоги різних розмірів, ракушки, мідії, краби… 3-й учень (з «французьким» прононсом). Паризький базар описав ще знаменитий Віктор Гюго в своєму безсмертному творі. І дійсно, від такої кількості продуктів відмінної якості вас не покине дивне відчуття: чи то ви розглядаєте старовинні натюрморти в місцевім музеї, чи то знімаєте кулінарне шоу для телебачення. Адже тут є і дичина з сусідніх лісів і луків, і риба із місцевих ставків, річок і моря; знамениті сири із пліснявою; прославлені французькі трюфелі в герметично закритих баночках (але якщо ви зупинитесь, їх обов’язково відкриють — вдихніть дорогоцінний аромат!). Далі — хліб ручного замісу, потім — овочеві ряди, за якими піраміди із місцевих та заморських фруктів. В окремому ряду — консерви (теж, між іншим, французький винахід) і напівфабрикати: від ковбас до баночок з легендарною гусячою печінкою фуа-гра. Одним словом, не базар, а кулінарний рай! Ведуча. Після такої екскурсії варто перепочити. Зайдімо в це кафе, в ньому є телевізор. У світі проводиться безліч кулінарних фестивалів. Пропоную переглянути репортаж нашого кореспондента із сонячної Греції. Кореспондент (з мікрофоном). У липні в Греції проходить Міжнародний кулінарний конкурс. Що конкурс поварів може бути таким цікавим, як і показ моди, вірилося мало. Пристрасті були гарячі, як і плитки. Їжа готувалась просто неба, і бажаючі могли спостерігати за процесом готування. Страви оцінювались за такими критеріями: естетичний вигляд і смакові якості, технології приготування та відповідність сучасним вимогам гастрономії. Виглядали вони, як намальовані, але були створені не фантазіями художників, а вмінням поварів. Ведучий. А я пропоную переглянути звіти наших кореспондентів про світові кулінарні фестивалі. Сюжет 1 (на тлі баночок із маринованими оливками). В іспанському місті стартує гамірливе дійство, присвячене плодам священного оливкового дерева. На вулицях торговці закликають усіх охочих посмакувати маринованими оливками, проходять спортивні конкурси та змагання. Сюжет 2 (на тлі полиць з помідорами, на яких розміщено понад два десятки сортів — різних розмірів, форм та забарвлення). Сицилія вітає любителів середземноморської кухні! Цієї миті проходить виставка помідорів, які виростили місцеві жителі, вони змагаються у різних номінаціях. А ввечері всі ці дари ланів будуть використані іншими майстрами — поварами. Ніде, крім Італії, немає такого різноманіття соусів та страв з томатів. Усі бажаючі можуть спробувати страви за чисто символічну ціну. Сюжет 3 (на тлі гарбузів різних форм, розмірів та забарвлення). Узяти участь у щорічній церемонії нагородження найважчого гарбуза Європи може будь-хто із городників-ентузіастів. Але реально оцініть свої шанси на перемогу. Для цього достатньо зважити свого гарбуза та порівняти результат з «чемпіоном» минулого року, який важив 341 кілограм! Сюжет 4 (на тлі в’язок цибулі та пучків зеленої цибулі). Ярмарки цибулі в Германії беруть свій початок із 1653 року та за три сотні років свого існування обросли безліччю традицій та заходів. Набратись сил перед карнавальним походом закликають численні палатки з цибулевим частуванням. Відбуваються спортивні змагання, під час яких спортсмени відновлюють сили, вгадайте, чим? Вірно, стравами із цибулі. А завершує свято коронація Королеви цибулі. І знаходяться ж бажаючі змагатись за цей титул?! Сюжет 5 (на тлі яблунь з гарними плодами). Жителі Об’єднаного королівства вважають яблука національною гордістю і щорічно присвячують їм третю неділю жовтня. На святі знаходиться час і для серйозних лекцій, і для невтримних радощів. Поки садоводи-професіонали обговорюють, як краще вирощувати та зберігати плоди, городяни ходять на екскурсії в сади, беруть участь у спортивних змаганням (хто далі стрибне з яблуком, хто більше з’їсть яблук, хто наріже найдовшу шкірку з яблук). А ввечері всі йдуть відпочивати в ресторани, в яких пропонують лише яблучне меню. Сюжет 6 (на тлі тарілок з різноманітними ягодами та динь різних сортів). У липні у Франції проводиться безліч фестивалів, присвячених різним продуктам. Наприклад, у місті Нойоні щорічно проводиться ярмарок фруктів: на прилавках торговців можна побачити полуницю, малину, червону, білу та чорну смородину, диковинну логанову ягоду (гібрид малини й ожини). Найкраще оформлений стенд отримує приз, а глядачі — насолоду та приємні спогади. У провінції Лімузин головне — не розкішні автомобілі, а малина. Один раз на рік цій ягоді присвячені концерти, лотерея, вулична хода і, звичайно, фірмовий обід. На гаряче подають м’ясо під малиновим соусом, пригощають малиновим супом, на десерт — малинові тістечка під малиновим же сиром. А запивають все це… Прованс — знаменитий центр вирощування баштанних. На честь дині влаштовуються парад та святкова вечеря. Повари готують солодкі, солоні, пряні страви з одного єдиного продукту — із дині. Сюжет 7. Жовтень у Європі — час смачних фестивалів. Ви полюбляєте ковбасу? Тоді відправляйтесь на початку місяця в місто Турья (Сербія). Ось вже близько 20‑ти років там відзначають традиційне свято сербських кулінарів — Колбасіаду. До речі, саме на цьому святі в 2006 році виготовили ковбасу довжиною більше ніж два кілометри! У двадцятих числах місяця в Угорщині можна потрапити на гастрономічний фестиваль ковбас Чабаї, куди з’їжджаються майстри з усіх куточків країни. Але й це ще не все. Виявляється, сосиски — типова страва англійської кухні. Вони настільки популярні, що у Великобританії вирішили присвятити цій страві цілий тиждень у кінці жовтня. Тут навіть розробили туристичний маршрут «сосисочними» місцями! Ведуча. Уже час і обідати. Чим нас можуть почастувати національні кухні? Виступають повари — учні в поварському вбранні, у ковпаках. 1-й повар. Я запрошую вас до Німеччини. Наша кухня відрізняється великою різноманітністю страв з овочів, свинини, дичини, телятини, яловичини і риби. Овочів споживається дуже багато, особливо у відварному вигляді, як гарнір — кучерява капуста, стручки квасолі, морква, червонокачанна капуста та ін. Надзвичайно популярні у нас бутерброди з різними продуктами: маслом, сиром, ковбасою, сирковою масою, рибою й т. ін. В асортименті закусок — салати з овочів, шинка, ковбасні вироби, шпроти, сардини, страви з оселедця з різними соусами, м’ясні та рибні салати, заправлені майонезом, і т. д. З перших страв широко поширені різні бульйони: з яйцем, галушками, рисом і помідорами; суп-лапша, суп-пюре з гороху, кучерявої капусти. Узимку особливо смачні густі м’ясні супи. Широке використання ковбас, сосисок, сардельок — характерна особливість німецької кухні. У всьому світі відомі сосиски з тушкованою квашеною капустою. Інша характерна особливість німецької кухні — широке застосування у приготуванні других страв натурального м’яса. Так, наприклад, котлети й шніцелі відбивні, філе по-гамбурґському, біфштекс по-гамбурґському тощо. Дещо менше використовується м’ясо в рубаному вигляді. Риба подається найчастіше відварною і тушкованою. 2-й повар. Жодна національна кухня не перевершить французьку в оригінальності й вишуканості. Навіть у повсякденну кухню французи зуміли привнести справжню розкіш, і в XIX столітті Париж став центром кулінарного мистецтва. Риба, устриці, м’ясо подавалися на багато оформлених «постаментах», із солодких виробів вишиковували цілі вежі — у всьому блиск і пишнота. Чи варто дивуватися, що подібна розкіш зачарувала всю Європу! Усякий можновладний дворянин прагнув роздобути собі на кухню кухаря саме француза. Часто у фільмах про Францію можна побачити сцени обідів. Мене вразила роль геніального повара у виконанні Жерара Депардьє. На золотій тарелі лежить ніби цілий апельсин, але варто потягнути за маленький хвостик — і шкірочка знімалась спіралькою, а сам апельсин розпадався на окремі дольки! У жителів кожного французького містечка є свої кулінарні пристрасті. Приміром, в Ельзасі частіше вживають свинину й капусту, в Тулузі люблять гострі, перчені страви, у Марселі віддають перевагу рибі й устрицям. Але при різноманітності французької кухні вона має цілий ряд характерних рис. По-перше, це знамениті соуси, яких налічується більше трьох тисяч видів. Назви багатьох соусів походять від імен їхніх творців. Наприклад, соус бешамель має ім’я маркіза Луї де Бешамеля, придворного французького короля Людовика XIV, а один із цибульних соусів названий на честь принцеси де Субіз. Навіть відомий майонез має назву міста, біля якого його приготували вперше. По-друге, французи дуже люблять овочі й використовують їх для готування закусок, перших і других блюд, а також гарнірів. Особлива пристрасть у французів до сиру. Сири роблять із коров’ячого, козячого або овечого молока: м’яких, жирних, твердих, витриманих — усіляких сортів, серед яких найвідомішими у світі є рокфор, грюйєр, камамбер, конте, шевр і канталь. Цікаво, що у Франції сир подають як самостійне блюдо перед десертом. Що стосується м’ясних страв, то тут вибір французів воістину безмежний: вони варять, жарять, тушать і запікають яловичину, телятину, баранину, свинину, домашнього птаха й дичину. Традиційною французькою стравою вважається біфштекс зі смаженою у фритюрі картоплею, причому більшість французів віддають перевагу так званому біфштексу із кров’ю — майже сирий усередині, зі злегка підсмаженою скоринкою. Важливе місце у французькій кухні посідають паштети: зі свинячої або курячої печінки, з м’яса кролика, зі свининою, з качки або куріпки. Близькість Франції до Атлантичного океану з однієї сторони й Середземного моря з іншої також наклала свій відбиток на французьку кухню. Однією з найпопулярніших рибних страв вважається марсельський суп буйабес. Щирі гурмани стверджують, що тільки на узбережжі можна приготувати цей суп за всіма правилами: потрібна не тільки свіжа риба, важливий і сам «смак моря» з його неповторним запахом водоростей. Широко поширені страви з морської й прісноводної риби: тріски, камбали, палтуса, скумбрії, щуки, коропа, а також з різних продуктів моря, таких як устриці, креветки, лангусти й морські гребінці. 3-й повар. «Рясні землі — багата кухня» — це твердження справедливе стосовно Угорщини й Румунії. Здається, немає таких продуктів, яких би тут не знали. Уже в середньовічній повісті про воєводу Дракулу, що проживав в Угорщині, приводиться опис святкових столів, заставлених тиссайською стерляддю, дунайськими сомами, царськими індичками й запеченими поросятами. З тих же часів збереглася в угорців любов до м’яса, особливо до свинини. Більш того, різні продукти вони воліють жарити тільки на свинячому салі. Багатий угорський м’ясний стіл давно отримав визнання в кулінарів усього світу. Особливою популярністю користується угорський гуляш — щось середнє між густим м’ясним супом і рагу. Його приготовляють із яловичини, свинини або баранини з додаванням борошна, великої кількості паприки, картоплі й кльоцок. Велику роль в угорській і румунській кухнях відіграють овочі — стручкова квасоля, буряк, помідори, огірки, баклажани, морква, картопля тощо. Для Румунії кукурудза є однією з найпопулярніших овочевих культур. Мариновані овочі подаються як гарнір до м’яса й риби. Люблять в Угорщині й страви з прісноводної риби — тон тут задає озеро Балатон, що славиться своїми сазанами й судаками, які відрізняються ніжним тонким смаком. До речі, балатонські судаки здавна були у великій пошані при королівських дворах Франції й Німеччини. Румуни теж не байдужі до рибних страв, а також страв з раків, равликів. Угорську й румунську кухні неможливо уявити собі без перцю, прянощів і гострих приправ. Зелений солодкий перець використовують у салатах, гострий червоний — у приправах. Існує повір’я, що перець не тільки несе здоров’я, але навіть нарівні із часником відганяє різну погань. Особливо розвинений культ прянощів: часник, кориця, кріп, майоран, тмин, перець, кмин дотепер використовуються в замовляннях і оберегах. Споконвіків особливу увагу в Угорщині й Румунії приділяли борошну й стравам з нього. В Угорщині існує своєрідна страва — тархоня, що заміняє рис: замішане на яйцях тісто підсушують у вигляді маленьких кульок, що нагадують крупу. Тархоню кладуть і в супи, і у фарширований перець, і в голубці. У Румунії традиційними вважаються страви з кукурудзяного борошна. Найвідомішим з них є мамалига — густо заварена каша, що часто заміняє собою хліб. З молочних продуктів угорці віддають перевагу сметані — вона є важливою складовою супів, соусів, овочевих і м’ясних страв, а румуни — різним сортам сиру й особливо бринзі. Люблять угорці й румуни фрукти, а також найрізноманітнішу випічку, особливо з листкового тіста. Гордістю угорської національної кухні по праву вважається рулет ретеш, що готується з дуже тонко розкатаного тіста. 4-й повар. Датська кухня завжди відрізнялася простотою й ситністю. Під стать характеру датчан — неквапливому й докладному. Та й зараз кулінарні пристрасті жителів Данії не відрізняються від смаків предків. Основа датського стола — бутерброди. Ще зовсім недавно в Копенгаґені існувала бутербродна, меню якої було довжиною в 140 сантиметрів на 178 варіацій бутербродів. У країні налічується більше двохсот видів різних бутербродів. Існує безліч варіантів готування бутербродів. На житній або білий хліб можна покласти все, що завгодно,— шинку, яйця, солоний огірок, сир, редиску, анчоуси, сардельки, шматочки раків або крабів, рибу, фрикадельки, сирокопчений окіст, шинку. Датські бутерброди гарні з гарніром. Часто до бутербродів подають салати або накладають готовий салат на хліб, теж у вигляді бутерброда. Їсти датські бутерброди треба в певній послідовності — спочатку рибу, потім м’ясо, потім сир. І обов’язково виделкою й ножем. До традиційних національних страв відноситься рагу зі свинини з гарячою червоною капустою, курка солона з ананасом, свинина з яблуками й чорносливом, овочі із салом-шпик по-датськи. Датчани — великі ласуни, тому солодке додають практично до будь-якої страви. На десерт найчастіше готовлять яблучний пиріг з порічковим желе й збитими вершками, а також суп з полуниці й ожини з вершками — щось середнє між компотом і рідким варенням. Ще однією національною датською стравою є густий чорносмородиновий кисіль зі збитими вершками «ред мрій мез флезе». 5-й повар. Бельґійська кухня чимось нагадує французьку, вона також основана на морепродуктах. У кулінарії переважно використовуються масло, вершки, пиво. І, звичайно ж, відомий на увесь світ бельґійський шоколад, а особливо вершкові цукерки — pralines. Взагалі, бельґійська кухня ввібрала в себе кулінарні віяння сусідніх земель — Франції, Німеччини, Італії, Голландії, Іспанії й Скандинавії. Як говорять самі бельґійці, їхні страви готуються із французькою вишуканістю й подаються з німецькою великодушністю. У сучасній бельґійській кухні й сьогодні можна знайти сліди середньовічних кулінарних традицій — використання гірчиці й пряних трав. Прикладами страв у середньовічному стилі може служити тушковане курча з виноградом або м’ясо з медом і гірчицею в пряно-фруктовій заливці. Фріти (смажені шматочки овочів чи м’яса у великій кількості жиру) можна назвати національною бельґійською стравою. Незважаючи на те, що американці називають картоплю-фрі french frites, цю страву винайшли в Бельґії. Спершу це була страшно важка селянська страва: картопляну соломку жарили в розтопленому салі. Зараз бельґійські фрити — доволі легкі ласощі. Разом із золотавими скибочками картоплі бельґійці їдять і шашлик, і крокети, і м’ясні кульки. Єдине обмеження — всім цим фритюрним дивам треба дати трохи підсохнути й стекти з них жиру. До найвідоміших бельґійських страв можна віднести рибу по-брюссельському. Це чотири невеликі риби, обсмажені у фритюрі й залиті соусом, приготовленим з білого вина з додаванням цибульних кілець і часнику. На гарнір подається відварна картопля або картопляний салат із майонезом. У приготуванні м’ясних страв бельґійці використовують сполучення кислого, солодкого, гострого й солоного смаків. Так, свинину їдять із яблуками, качку — з вишнею, камбалу — з виноградом. Бельґійці люблять овочі. Причому намагаються вирощувати їх самостійно. Це селера й цибуля у всіх видах, кольрабі й весь перелік різновидів капусти, квасоля й горох будь-яких сортів, зимовий редис і щавель, помідори, спаржа, турнепс і пастернак, морква, паростки люцерни й велика кількість різноманітних грибів. Із цих овочів найчастіше готуються супи — густі й ситні, більше схожі на юшку, але при цьому легкі й корисні. 6-й повар. Незважаючи на те, що Сицилія тісно пов’язана з Італією, їхні кухні зовсім різні. Символами Сицилії стали апельсинові й маслинові дерева, артишоки, виноградна лоза. Кухня поєднує у собі кулінарні традиції багатьох народів: вино й оливки прийшли від греків, солодкий перець — від іспанців, спеції й рис — від арабів. М’ясні страви Сицилії варто спробувати обов’язково — знамените «фальсомагро» (м’ясний рулет, фарширований вареним яйцем, шинкою, рубаним м’ясом і сиром «качкавал»), сосиски з кролика. Сицилію омивають три моря — Іонічне, Тірренське й Середземне, тому цілком природно, що рибу тут готовлять тисячами різних способів. Сицилійці їдять раків, лангустів, мідій, морських їжаків. А про вибір страв із риби й говорити нема чого — печеня з кальмарів і мініатюрних каракатиць, фарширована скумбрія, сушена тріска з овочами. Всю цю рибну пишноту приправляють різними соусами, наприклад приготовленим з маслинового масла, лимона, солі, перцю, петрушки й часнику. Крім простого хліба, на Сицилії з особливого борошна випікають неймовірно складні й різноманітні страви. Вони надзвичайно ароматні й смачні, що пояснюється додаванням усіляких спецій і трав. Іноді замість того, щоб хліб пекти, його смажать у маслі. Надають йому особливу форму залежно від призначення — дивлячись, для якого свята він печений. Безсумнівно, хліб — основа сицилійської кухні, без нього стіл ніколи не буде вважатися багатим. Найнезвичайніша сицилійська солодка страва — варення із зелених кабачків. А ще залиті медом фісташки, фундук і мигдаль. Національний десерт — каннолі, солодкі трубочки з тіста, начинені сиром або кремом. У сир додається шоколад, іноді цукати й цукор. Раніше каннолі були досить великого розміру, тому що тісто намотували на бамбукові стебла. Дуже люблять жителі цієї країни й невеликі тістечка кассатине. І все-таки найпопулярніші ласощі — марципан фрутта Марторана (тістечка з мигдального борошна у формі фруктів, які можуть зберігатися до півроку при кімнатній температурі). Назвали їх так на честь черниці з монастиря Марторана, що придумала цю страву. 7-й повар. Портуґальська кухня не схожа на жодну іншу європейську кухню. Це пояснюється тим, що протягом довгого часу Портуґалія була фактично ізольована від іншого світу. За останні кілька сторіч багато чого змінилося: кухня Портуґалії ввібрала безліч іспанських традицій, острівні райони підпадали під вплив Вест-Індії й Далекого Сходу. Південь Портуґалії — це традиційна середземноморська кухня з великою кількістю часнику, прянощів і найрізноманітніших макаронних виробів. Національна страва портуґальської кухні — бакалау — в’ялена тріска. Самі портуґальці говорять, що рецептів страв з бакалау більше трьохсот, їх можна готовити протягом року, жодного разу не повторившись. Взагалі, потрібно сказати, що трісці належать чималі заслуги у відкриттях. Морякам потрібна була їжа, що не займає багато місця й невибаглива в зберіганні. Оптимальним виходом стала в’ялена риба, але місцеві види риб були дрібними, і в пошуках більш достойного улову портуґальські моряки добиралися навіть до Північного полюса. Біля Канади натрапили на тріску, і ця непоказна на вид риба у в’яленому виді стала незамінною в далеких подорожах. Знаменитий французький шеф-кухар початку минулого століття Огюст Ескофье так відгукнувся про неї: «Світове суспільство зобов’язане портуґальцям за те, що вони відкрили цю найціннішу рибу». Зараз споживання тріски в Портуґалії становить 16 кг у рік на кожного жителя! Бакалау варять, жарять, їдять із картоплею, крутими яйцями, зеленим горошком, паростками ріпи, приправляють маслиновим маслом. Причому якщо раніше бакалау вважалася простонародною їжею, то тепер стала приналежністю святкової гастрономії: її неодмінно готовлять на Різдво й Великдень. Ні спеції, ні соуси до «різдвяного» бакалау не передбачені. Портуґальці дуже люблять солодке. Практично всі кондитерські вироби готовлять із великою кількістю цукру і яєчного жовтка й присмачують кокосом, марципаном, мигдалем і корицею. Дуже смачне «bolo de amendoa» — мигдальне печиво зі сметаною. Лісабонські тістечка Белема користуються популярністю не тільки на батьківщині, але й у Франції, Іспанії, Німеччині, Італії. У цих знаменитих тістечок є своя історія. У XIX ст. в Белеме жив кондитер Домингуш Рафаель Алвеш. Одного разу один з його друзів, чернець, поділився із сеньйором Алвешем безцінним рецептом, і в 1837 році той спік першу партію тістечок. Тістечка прийшлися до смаку місцевим жителям. Дивно, що дотепер точний рецепт готування тістечок з Белема залишається «секретом фірми». Знає його тільки одна людина — нинішній шеф-кухар пекарні. Дорогоцінний сувій, у якому описаний спосіб готування тістечок, зберігається в секретній кімнаті пекарні, куди ніхто, крім кухаря, не має доступу. Серед сучасних тістечок — різні бісквіти, хмиз, марципани з Алґарві й біла диняча карамель у мигдальному тісті. 8-й повар. Польська кухня багато в чому нагадує російську й українську. Історично склалось так, що взаємний вплив традицій цих родинних народів був дуже сильний. Поляки — великі аматори різних закусок, як холодних, так і гарячих. У Ґданьську, приміром, вам обов’язково запропонують холодну рибу під маринадом або під соусом із хроном, або заливну; у Познані воліють подавати на закуску холодне м’ясо: тушковану яловичину, ростбіфи, паштети; на півдні Польщі люблять черепашок із ковбаси з зеленим горошком. Улюблені м’ясні страви поляків — відбивні котлети, зрази, бігос (м’ясо, тушковане з ковбасою, грибами, квашеною й свіжою капустою). Обов’язково подаються салати: овочеві, м’ясні, рибні, заправлені сметаною, лимонним соком, майонезом. До речі, польський майонез істотно відрізняється від французького — насамперед своєю густотою: за допомогою кондитерського шприца можна прикрашати ним страви — він збереже заданий малюнок. Чого тільки не кладуть на хліб — м’ясні салати й соуси, солоний оселедець і копчену рибу, сир і яйця, свіжі помідори, редис і зелень. У будь-якому, навіть найменшому, староваршавському ресторані вам запропонують усілякі бутерброди — відкриті, закриті, листкові — і навіть бутербродні торти. Славиться польська кухня й своїми борошняними виробами: різноманітні пироги, кулеб’яки, млинчики, лазанки, оладки, тістечка, торти й печиво прийдуться до смаку всім гостям. Особлива гордість поляків — жур. Це й бульйони, і крупники, і лимонний суп, і супи зі свіжих овочів. Популярний буряковий борщик з вушками (маленькими пельменями з начинкою з м’яса й грибів). Однак особлива гордість польських кухарів — це жур з ковбасою або грудинкою. Журом називається житнє борошно, залите водою й заквашене протягом двох днів, а також суп, приготовлений на його основі. До журу обов’язково подають картоплю, политу розтопленим свинячим жиром. Характерною рисою готування польських перших страв є те, що багато заправних супів, наприклад розсольник або борщ, подають у процідженому вигляді, без овочів, але з різними гарнірами: гречаною кашею, усілякими пиріжками, кулеб’яками, грінками, вушками, вареним м’ясним фаршем. Ведучий. Крім відмінного смаку майже кожна страва має свою незвичайну історію. Про деякі ви вже чули. Хочете дізнатися більше? Ми запропонуємо вам ще декілька. Учні розповідають про страви під національні мелодії. Італієць. Приготування їжі — дуже точна наука. Італійці, намагаючись досягнути ідеалу, створили Університет піци. Він існує в Неаполі вже кілька років, і студенти всього світу вчаться тут готувати справжню італійську піцу. З давніх-давен піца була їжею простолюдинів, її не допускали в королівські покої. А 6 червня 1889 року в день народження Маргарити Савойської, дружини італійського короля Умберто І, була приготована піца із всього, що було під рукою. У неї входили помідори, сир моцарелла та базилік. Королеві ця страва настільки сподобалася, що вона веліла назвати її своїм іменем — pizza Margerita та заборонила випікати її деінде за межами замку. А зараз саме піца Маргарита є символом Італії: вона має кольори національного прапору — зелений (базилік), білий (сир), червоний (помідори). Француз. Усі хоча б раз у житті їли омлет — збиті яйця з сіллю, зеленню, різними приправами. Змінюючи складники, можна зробити омлет на будь-який смак. Але існує французький омлет. У середньовічній Франції король вирушив на полювання, заблукав у лісі і зайшов до першої хатинки в якомусь селі. А там саме в цей час селянка вилила на розпечену сковорідку яєчну суміш. Яке ж було здивування жінки, коли на своєму порозі вона побачила правителя! Від переляку омлет був посипаний цукром, а при перевертанні порвався і утворились неакуратні шматки. А король був такий голодний, що з’їв цю страву і попросив добавки. Наступного дня відправив свого головного кухаря на «навчання» до бідної селянки. З тих пір французький омлет готують з цукром, варенням, медом, навіть зі свіжими фруктами. Ведуча. Ось і закінчилась наша подорож Євросоюзом. Так, ми не встигли побувати у всіх його державах, але у нас все ще попереду! Ведучий. Ніщо так не зближує людей, як спільна трапеза. І в будь-якій кухні світу можна знайти щось для себе, для своїх друзів та рідних. Найбільша цінність будь-якої держави — це народ, який цінує і береже свої традиції. А найцікавіше — вивчати ці традиції, щоб краще зрозуміти народ. Отримуйте задоволення від їжі! Приємних вам відкриттів! Можливо Вам це буде цікаво | |
| Переглядів: 1752 | Коментарі: 1 | |
| Всього коментарів: 1 | |
 0 | |
