«УКРАЇНЦІ В АВСТРАЛІЇ».

Українська етнічна група в Австралії об'єднує 35 тис. населення. За даними Федерації українських асоціацій, громада розміщена в основному в містах (Сідней, Мельбурн, Аделаїда, Брісбен). Переважна більшість працездатних українців зайнята у промисло­вості, на транспорті, в торгівлі, освітніх закладах, куль­турних установах. Лише 2% працює в сільському гос­подарстві. Серед австралійських українців є бізнесмени, науковці, діячі культури, власники підприємств. 95% українських родин живуть у власних будинках, що  свідчить про високий рівень їх добробуту. Незважаючи географічну ізольованість, українська громада в Австралії є однією з найкраще організованих і найак­тивнішою у діаспорі. Серед переселенців до Австралії більшість становлять вихідці зі Східної України, пере­важають змішані родини, але побут і мова українців збереглися.

Діяльність українських шкільних закладів координує Українська центральна шкільна рада. Вона об'єднує 40 «рідних» шкіл, 9 «шкіл українознавства». Працюють українські суботні школи. 1983 року програма українсь­кої мови та літератури була впроваджена в Мельбурнському університеті. Освітній рівень багатьох австралійських українців досить високий, і вони відіграють деда­лі активнішу роль в суспільному житті країни.

Українські науковці об'єднані в Австралійському відділенні Наукового товариства ім. Т. Шевченка. Серед найпомітніших наукових праць товариства — моногра­фія «Українці в Австралії», «Динаміка українського ко­зацтва» І. Рибчини. Існують ряд українських культур­них центрів, при яких діють самодіяльні драматичні, танцювальні гуртки, хорові, вокально-інструментальні ансамблі, об'єднання художників, літераторів. Працює відомий український театр ім. Леся Курбаса в Мель­бурні, діє відділення письменницької організації на За­ході «Слово».

 «ДМИТРО НИТЧЕНКО (ЧУБ)».

Поет, прозаїк, літературний критик, журналіст, сус­пільний діяч Дмитро Нитченко народився 21 лютого 1905 року в заможній родині в Зінькові на Полтавщи­ні. Студіював у Харкові в педагогічному інституті. Пер­ші збірки віршів вийшли друком 1931 р. («Поезії індустрії») та 1933 р. («На прикордонні»). У час війни служив у радянській армії. З України виїхав 1943 року, а від 1949 р. проживає в Австралії.

Мабуть, у цілій діаспорі немає іншої людини такої колосальної праці, творчості і досягнень навіть у своїй родині, де вже два молодші покоління працюють на українському літературному полі: дві дочки — Галя Кошарська й Леся Богуславець (письменниці), внук Юрій Ткач (перекладач).

Поселившись із родиною в Мельбурні, Дмитро Нит­ченко почав організовувати українське культурне  життя — учителює, очолює Шкільну Раду, видає шкіль­ні посібники, заохочує талановиту молодь писати твори, влаштовує конкурси творчості молодих. Згодом друкує їх в альманахах «Новий обрій». «Ця людина,— згадує Юрій Тарнавський, учень Д. Нитченка,— випромінюва­ла любов до літератури». За його ініціативою було за­сновано літературно-мистецький клуб ім. В. Симоненка, австралійська філія ОУП .«Слово». Довгі роки він очо­лює ці організації. Літературні досягнення Дмитра Нитченка — це нове, велике надбання в літературному скарбі України. Ось деякі видання його творів: «Шев­ченко в житті» (1947), «Стежками пригод» (1975), «Лю­ди великого серця» (1981), «З новогвінейських вражень» (1977), «Живий Шевченко» (К.: Веселка, 1994) та ін.

Можливо Вам це буде цікаво