Меню сайту
Категорії розділу
Нові коментарі
Дякую
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
| Головна » Статті » Психологічна вітальня » Корисні поради |
Зміст та технології розвитку професіоналізму педагогів в системі методичної роботи
|
Тривалий час в педагогічній науці йдупошуки концептуальних моделей високоякісної педагогічної праці, що описуються за допомогою різноманітних термінів і понять. Сьогодні все активніше утверджується для оцінювання педагогічної праці дефініція педагогічного професіоналізму. Професіоналізм – поняття складне і багатоаспектне, що має свою історію. Але важливо осмислити, що від того, як розуміється сутність цього явища, напряму залежить спрямованість, зміст і технології освітніх процесів в системі вищої освіти. Як складне функціональне утворення, професіоналізм педагога стає сьогодні об’єктом державної політики, що виражає соціальне замовлення на підготовку сучасного вчителя високого рівня, здатного активно сприяти реалізації освітніх проектів національного масштабу. Відсутність загальноприйнятого визначення професіоналізму утруднює виявлення соціально-психологічних факторів і умов, що детермінують його досягнення, обмежує можливість управління процесом розвитку цього соціально і особистісно значущого конструкта. Одним із головних завданнь навальних закладів освіти є турбота про постійне підвищення якості навчально- виховного процесу, розвиток творчого потенціалу кожного учня, вчителя і колективу в цілому.Для сучасної школи потрібні висококваліфіковані педагоги, які постійно шукають найефективніші шляхи і засоби навчання, володіють глибокими педагогічними знаннями, здатні до роботи в нових умовах. Вони повинні усвідомлювати свою соціальну відповідальність, бути об’єктом особистісного і професійного зростання, вміти досягти нових професійних рівнів. Над створенням такого педагогічного колективу працює методична служба школи, методичні обєднання вчителів . Система методичної роботи – це процес інтерактивної взаємодії всіх методичних підрозділів, творчої співпраці шкільних методичних об’єднань, динамічних груп, методичної ради, дирекції, вчителів. Найбільш важливими сторонами розвитку професіоналізму особистості працівника можна вважати: -професійну спрямованість особистості; -здібності, спеціальні здібності; -особистісні якості, професійно важливі якості особистості; -професійну компетентність. Активна участь вчителів в роботі ШКІЛЬНИХ МЕТОДИЧНИХ ОБ’ЄДНАНЬ, ТВОРЧИХ ГРУП не лише сприяє розвитку професійної діяльності, але й активізує особистісний потенціал кожного вчителя, створює умови для пошукової, дослідницької творчості. Алгоритм розвитку професійної компетентностівчителів : I–педагогічна і психологічна освіта; II–виявлення проблем, резервів і барєрівзростання професійної компетентності впедагогічному колективі; III–диференціація, створення творчих груп;відпрацювання індивідуальних траєкторійпрофесійного розвитку; IV–апробація одержаних знань і вмінь тавирішення проблем, що виникають в реальнійпрактиці; V–рефлексія, що включає обмін досвідом. Аналізуючи методичну роботу в школах Білокуракинського району, можна зробити висновок ,що вона спланована таким чином, щоб розв’язати ключові задачі: -формування цілісного творчого згуртованого колективу; -вироблення єдиних педагогічних позицій, спільних цінностей, традицій; -збагачення знань педагогів; -постійне підвищення педагогічної майстерності, професіоналізму; - аналіз і контроль навчально-виховного процесу; - якості знань, умінь, навичок, вихованості і розвитку школярів; -запровадження в процес навчання й виховання інноваційних педагогічних технологій. Рівень творчого стилю діяльності вчителя - це не постійна величина. Вона характеризується як динамічна, мінлива якість, виступає одним із показників професіоналізму сучасного вчителя. Ця якість може розвиватися у процесі творчої, систематичної педагогічної роботи. Але її розвиток відбувається не самовільно, стихійно, а під впливом систематичної методичної роботи. Завдання методичної роботи полягає в тому, щоб навчити вчителів діяти у нестандартних педагогічних ситуаціях, бачити протиріччя, доводити істинність свого погляду, формулювати, ставити і самостійно вирішувати навчальну проблему. Розв’язання цього завдання стає можливим лише в процесі розвитку творчого стилю діяльності вчителя засобами методичної роботи школи у спеціально створених умовах. Методична робота - це систематична, колективна та індивідуальна, теоретична та практична діяльність учителя, спрямована на вдосконалення професіоналізму і майстерності. Її мета полягає в тому, щоб підвищити ефективність навчально-виховного процесу. Методична робота служить одним із засобів керування названим процесом. Одним із напрямів внутрішньошкільної методичної роботи є навчання вчителів, впровадження у їх роботу ефективних, раціональних методів викладання, а також використання технічних засобів навчання з метою розвитку творчого стилю діяльності педагога.У ході дослідження виявлено поетапний характер розвитку цієї важливої складової педагогічного професіоналізму і залежність його результативності від організації методичної роботи. Доведено, що успіх з розвитку творчого стилю діяльності педагога засобами методичної роботи як складного особистісного утворення визначається ступенем активності педагогів у методичній роботі. Активна творча діяльність у методичній роботі є джерелом творчої фантазії вчителів щодо вибору способів оптимального розв'язання педагогічної проблеми, об’єктивної самооцінки власних творчих дій під час пошуку істини. Індивідуальний підхід дозволяє перебороти формалізм і догматизм у педагогічній роботі; особистісний характер методичної роботи дає можливість враховувати індивідуальні особливості, здібності та інтереси вчителя.Успішне використання різноманітних форм методичної роботи сприятиме співпраці і співтворчості педагогів, забезпечує можливість реалізувати творчий потенціал кожного вчителя.У змісті методичної роботи передбачення поетапного розвитку творчого стилю діяльності педагога стимулює у вчителя потребу в професійному самовихованні, допомагає усвідомити себе як творчу індивідуальність. Варіативність змісту методичної роботи у відповідності з структурними елементами творчого стилю діяльності педагога полягає у введені методичного навчання, запровадженні діагностичних методик для з'ясування рівнів цього особистісного утворення. Розвиток творчого стилю діяльності педагога протікає успішно у сукупності і взаємодії педагогічних умов під час організації методичної роботи: створення активно-творчого клімату на методичних заняттях; цілеспрямованість методичної роботи на особистість вчителя початкових класів; варіативність змісту методичної роботи у відповідності з структурними елементами творчого стилю діяльності педагога; використання різноманітних форм методичної роботи. Методичне навчання для педагогiв-практиків має ефективнi результати за такими формами: евристична бесiда; диспут; семінар; конференція, які допомагають педагогам набути теоретичну базу про значення творчого стилю діяльності педагога, його показники та засоби впливу на розвиток творчого стилю діяльності педагогів. Дослідною програмою передбачалася організація різноманітних форм методичної роботи, які вимагають від учителів творчої діяльності. Ми керувалися тим, що розвиток творчого стилю успішно проходить в активних формах методичної роботи: педагогічні фестивалі, читання, аукціони, референдуми, диспути, телемости, теледебати тощо. У ході роботи шляхом розв’язування педагогічних завдань накреслюється алгоритм розвитку власного творчого підходу. Так, у творчих лабораторіях з безлічі варіантів необхідно вибрати найбільш оптимальний спосіб творчого розв'язання проблеми; на аукціонах - учитель пропонує власне творче розв’язання цієї проблеми, логічно розгортаючи власні аргументи; інші форми методичної роботи допомагають учителям ознайомитися із теоретичною базою творчого стилю діяльності педагога. Різноманітні форми методичної роботи сприяють розвиткові в учителів власного творчого підходу до розв’язання реальних професійних ситуацій. При розробці програми формуючого експерименту прагнули забезпечити варіативний зміст методичної роботи, як засобу закріплення знань у галузі особливостей творчого стилю діяльності вчителя, розвитку методичного мислення, створення методичних нововведень. Пропоновані завдання мали на меті забезпечити усвідомлення вчителями механізму вироблення творчого стилю діяльності педагога, вправи у методичній роботі використовувалися для відпрацювання різних творчих дій. Для розвитку педагогічних умінь у зміст дослідних завдань вводилися педагогічні ситуації, максимально наближені до реальних. Нами практикувалися предметні ситуації (зовнішня обстановка, знання учнів), широко використовувалися стандартні та нестандартні проблемні ситуації.Активно-творчий клімат на методичних заняттях сприяв методичній підтримці творчої індивідуальності кожного вчителя за рахунок переваги розвивального навчання над традиційними. Під час організації методичної роботи кожен учитель залучався у різноманітні ситуації та форми педагогічного процесу. Завдання цієї роботи полягало в тому, щоб стимулювати психологічні, творчі механізми, що забезпечували б самореалізацію та самовираження особистості кожного вчителя, який бере участь у творчій діяльності, стимулювали б його творчий пошук і активність. Аналізуючи виконання річного плану методичної роботи нашого району , можна зазначити, що методична робота в школі знаходиться на належному рівні . Завдяки доцільно організованій методичній роботі зростає рівень знань і кваліфікації педагогів, підвищується педагогічна майстерність і професіоналізм. Разом з А.Деркачем Н.Кузьміна формулює наступні фактори, що визначають зміст передстартового періоду розвитку професіоналізму особистості: -задатки, загальні і спеціальні здібності, обдарованість, -умови сімейного та шкільного виховання, -стан розвитку суспільства, престиж професіоналізму, -можливість отримання освіти людиною, доступ до культурних цінностей У ході розгортання професійної діяльності досягнення особистістю професіоналізму зумовлюється поєднанням дії трьох груп факторів – об’єктивних, що виявляються як зовнішня даність реальної системи професійної діяльності; суб’єктивних, пов’язаних з індивідуальними передумовами міри успішності професійної діяльності; об’єктивно-суб’єктивних, зумовлених організацією професійного середовища, професіоналізмом керівників, якістю управління тощо. Як виявлено в дослідженнях, надзвичайно важливими загальними акмеологічними факторами досягнення особистістю професіоналізму є прагнення до самореалізації, самовдосконалення через професійну діяльність; високі особистісні і професійні стандарти; високий рівень професійного сприймання і мислення, професійної компетентності та сформована особистісна професійна спрямованість Відповідно Н.Кузьміної, особистісна спрямованість є одним із найважливіших суб’єктивних факторів досягнення вершини, «акме» в професійно-педагогічній діяльності. До характеристик особистісної спрямованості вчителя автор відносить переконання, ідеали, що є основою світогляду, інтереси до учнів та педагогічної професії в цілому, схильність займатись педагогічною діяльністю,усвідомлення своїх здібностей.Залежно від головних стратегій педагогічної діяльності можливе формування трьох типів педагогічної спрямованості – істинно педагогічної, формально педагогічної та псевдопедагогічної. Очевидно, що тільки перший тип спрямованості сприяє досягненню професійного ,,акме” вчителя і виявляється в стійкій мотивації на формування особистості учня засобами навчального предмету, на переструктурування предмета в розрахунку на формування первинної потреби школяра в знанні, носієм якого є педагог. Вчений підкреслює також, що рівень продуктивності діяльності вчителя залежить від того, на отримання якого результату зорієнтований педагог: проміжного чи кінцевого. Психолог констатує, що мотивом істинно педагогічної спрямованості є інтерес до змісту педагогічної діяльності, який виявляється і зміцнюється саме під час навчання студентів,а згодом молодого вчителя. Цей інтерес трансформується у вищий прояв – покликання, яке співвідноситься в процесі свого розвитку виявляється у роботі вчителя професіонала. Отже, аналіз поглядів А.Маркової та Н.Кузьміної щодо проблеми професіоналізації вчителя засвідчив наявність ряду як спільних, так і відмінних ознак. Зокрема, ключовим поняттям підходу А.Маркової є професійна компетентність вчителя, яка поєднується з його фаховою спрямованістю та самосвідомістю. У Н.Кузьміної базовою дефініцією фігурує професійна продуктивність, що включає розвинену Я-концепцію фахівця. Водночас обидві вчені виокремлюють стадії та чинники професійного розвитку вчителя як цілеспрямованого процесу, визнають вагомість сформованої педагогічної спрямованості для успішної роботи вчителя, аналізують ймовірність неконструктивного розгортання професіоналізації педагога. З точки зору перспектив прикладного застосування ідей означених вченихнам вбачається прерогатива акмеологічного підходу, який спрямований на формування майбутнього вчителя як суб’єкта професійної діяльності вже на етапі фахового навчання, потребою у обраній професії. Разом з А.Деркачем Н.Кузьміна формулює наступні фактори, що визначають зміст передстартового періоду розвитку професіоналізму особистості: -задатки, загальні і спеціальні здібності, обдарованість, -умови сімейного та шкільного виховання, -стан розвитку суспільства, престиж педагогічної професії та професіоналізму, -можливість отримання освіти людиною, доступ до культурних цінностей . У ході розгортання професійної діяльності досягнення особистістю професіоналізму зумовлюється поєднанням дії трьох груп факторів – об’єктивних, що виявляються як зовнішня даність реальної системи професійної діяльності; суб’єктивних, пов’язаних з індивідуальними передумовами міри успішності професійної діяльності; об’єктивно-суб’єктивних, зумовлених організацією професійного середовища, професіоналізмом керівників, якістю управління тощо. Як виявлено в дослідженнях, надзвичайно важливими загальними акмеологічними факторами досягнення особистістю професіоналізму є прагнення до самореалізації, самовдосконалення через професійну діяльність; високі особистісні і професійні стандарти; високий рівень професійного сприймання і мислення, професійної компетентності та сформована особистісна професійна спрямованість . Відповідно Н.Кузьміної, особистісна спрямованість є одним із найважливіших суб’єктивних факторів досягнення вершини, ,,акме” в професійно-педагогічній діяльності. До характеристик особистісної спрямованості вчителя автор відносить переконання, ідеали, що є основою світогляду, інтереси до учнів та педагогічної професії в цілому, схильність займатись педагогічною діяльністю, усвідомлення своїх здібностей. Залежно від головних стратегій педагогічної діяльності можливе формування трьох типів педагогічної спрямованості – істинно педагогічної, формально педагогічної та псевдопедагогічної. Очевидно, що тільки перший тип спрямованості сприяє досягненню професійного ,,акме” вчителя і виявляється в стійкій мотивації на формування особистості учня засобами навчального предмету, на переструктурування предмета в розрахунку на формування первинної потреби школяра в знанні, носієм якого є педагог. Вчений підкреслює також, що рівень продуктивності діяльності вчителя залежить від того, на отримання якого результату зорієнтований педагог: проміжного чи кінцевого. Психолог констатує, що мотивом істинно педагогічної спрямованості є інтерес до змісту педагогічної діяльності, який виявляється і зміцнюється саме під час навчання студентів. Цей інтерес трансформується у вищий прояв – покликання, яке співвідноситься в процесі свого розвитку з потребою у обраній професії . Становлення вчителя – це впершу чергу формування його як особистості і лише потім – як професійного працівника, що володіє спеціальними знаннями в певній галузі педагогічної діяльності. Сьогодні сучасне суспільство потребує не вузьких спеціалістів – носіїв окремих виробничих функцій, а у всебічно розвинених соціально активних особистостях, які мають фундаментальну наукову освіту, багату внутрішню культуру. Не дивлячись на те, що для будь-якого кваліфікованого спеціаліста необхідні глибокі знання, для педагогічної діяльності вчителя особливо важливі професійно значущі особистісні якості. Становлення вчителя – це в першу чергу формування його як особистості і лише потім – як професійного працівника, що володіє спеціальними знаннями в певній галузі педагогічної діяльності. Не залишає сумнівів те, що успішність професійної підготовки у вузі залежить від професійно значущих особистісних якостей, а недостатній їх розвиток у певної групи студентів є причиною недостатньої професійної успішності. Адже особистісні якості, дозволяючи передбачати характер взаємодії між особистістю і педагогічною професією, формуються ще в шкільні роки.Завдання до вузівського етапу – виявити учнів зі здібностями до педагогічної праці, з вираженими професійно значущими особистісними якостями.Для вивчення професійних намірів, інтересів і нахилів можна застосувати такі методичні заходи, як анкети, опитувальники, твори. Для дослідження здібностей застосовується спостереження, природний та лабораторний експерименти, аналіз продуктів діяльності, тести (спроби, випробовування). Тести призначаються, преш за все, для виміру рівня розвитку тієї чи іншої якості, здібностей, особливостей особистості. Найбільш чітку спробу виділення педагогічних здібностей в клас спеціальних і особливих якостей від виконавця застосувала Н.Кузьміна. Можливо Вам це буде цікаво | |
| Переглядів: 1594 | |
| Всього коментарів: 0 | |
