Меню сайту
Категорії розділу
| Продуктивний урок [42] |
| Технології навчання [41] |
Нові коментарі
Дякую
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
| Головна » Статті » Методика сучасного уроку » Технології навчання |
Творчий проект "Калина - вічний символ України"
|
Бебіна Валентина Іванівна, вчитель початкових класів Балаклійської загальноосвітньої школи I-III ступенів №6, Харківської області. Творчий проект "Калина - вічний символ України" 3 клас Попередня робота: збір легенд, загадок, прислів’їв, віршів, обрядів в яких висвітлюється тема калини, оформлення матеріалів. Мета: розширити знання дітей про цю рослину, про її лікувальні властивості, її місце в творчості українських поетів та в усній народній творчості; формувати інтерес до читання книжок, журналів та вміння користуватися різноманітними джерелами інформації; виховувати бажання постійно розширювати свій обсяг знань, почуття любові та дбайливого ставлення до природи, збагачувати активний словник дітей. Дидактична характеристика проекту Тип проекту: творчий, груповий. Об’єкт пізнання: калина. Провідна проблема: залучити учнів до пошуку цікавих фактів про калину. Спосіб розв’язання проблеми: збір інформації. План виконання проекту 1. Обговорити проблему в класі. 2. Запропонувати ідеї щодо розв’язання проблеми. 3. Визначити джерела потрібної інформації. 4. Розподілити класна групи. 5. Оформити результати пошуку. 6. Провести урок- презентацію проекту. 7. Оцінити роботу учасників проекту. Завдання для груп 1 група Дослідити легенди про калину 2 група Знайти казки про цю рослину. 3 група Пісні по даній темі. 4 група Загадки 5 група Прислів’я 6 група Обряди 7 група Калина в творчості відомих поетів. 8 група Лікувальні властивості рослини. Урок – презентація проекту Калина коло хати - здавна найкраща і найзначніша ознака оселі українця. Кущі калини милують зір весняним білим цвітом, рубіновими кетягами восени. А на зиму червоні кетяги калини вставляють поміж рам – їхнє світло і зігріває, і радує. Рубінові ягоди калини, за народними уявленнями, здавна символізували мужність людей, які проливали кров за Батьківщину в боротьбі з ворогами. Насіння калини схоже на серце. Існує безліч легенд про цю рослину. 1 група Легенди про калину Легенда про Пелагею Було це дуже давно. Колись на нашу землю нападало багато ворогів. Ось налетіли одного разу турки, а за ними й греки. Розлетілась чутка, що головного воєводу –грека поранено стрілою отруйною. Тому, хто його вилікує обіцяли таку нагороду, яку забажає. Але ніхто не міг вилікувати пораненого. Тоді прийшла в табір дівчина в убогій одежині, але дуже красна і горда. Звалась Пелагея. Вона пообіцяла вилікувати грека, але взамін він мусив поклястися, що більше не прийде на нашу землю. Так сталося, грек забрав Пелагею у Грецію і була вона там царицею трав і називалася Панацея. Прощаючись із сестрою, Пелагея сказала: “Твоїм іменем, сестро, назву оцю рослину, яку найбільше люблю, бо росте вона в найшановніших куточках, в тихих гаях. Коли вона цвіте, найспівучиший птах соловейко прославляє її красу, а восени горять на ній кетяги ягід. І ті ягоди повертають людині сили. Буде вона зватися Килиною, а ще краще Калиною.” Легенда “Дівочий ліс” Одного разу напали на нашу землю турки-бусурмани. Рятуючи односельців мужня дівчина Марина завела їх у непрохідні нетрі. Там вороги й загинули. Але султан- турок стяв Маринці голову, заструменіла гаряча кров і де та кров на камінь впала – калиною стала. Легенда про дівчат Вирушили в бій з ворогами юнаки, залишились вдома наречені, пообіцявши бути вірними своїм коханим. Прийшли вороги, хотіли полонити дівчат, а вони, закрившись у храмі, спалили себе живцем. Повернулись хлопці – нема суджених. Лише з’явилась у тих краях напрочуд дивна рослина, червоні ягоди якої почали вплітати дівчата у коси. Ще одна легенда про походження калини Турки і татари молодих дівчат забирали в полон. Одного разу побачили вороги дуже гарну дівчину. Але та почала втікати. І була б утекла, та зачепилась за кущ своїм червоним намистом. Воно розірвалось, а червоні намистинки розсипались по землі. Загинула дівчина на чужині, а з намистинок виросли прекрасні кущі з червоними кетягами. Назвали їх люди калиною. Інша легенда Це було в той час, коли на Русь нападали орди татарські. Одного разу в українському селі було весілля. На нього прийшло дуже багато вродливих молодих дівчат. І коли весілля було саме в розпалі, на село напали татари. Завойовники побачили цих красунь і почали ловити їх, щоб продати в Царгороді. Дівчата, щоб не потрапити в полон, почали тікати на болота і там потопились. На тому місці, де загинули українські дівчата-зірки, виросло дуже багато кущів калини. 2 група Про улюблену рослину складали казки. Казки про калину “Калина” Колись давно-давно в одному селі жила привітна і ласкава дівчинка. Звали її Калинкою. Дуже вона любила квіти, яких тільки квітів не росло на підвіконні! Видно й рослинам була до вподоби ця маленька дівчинка, бо жодне стебельце, жоден кущик не з’івяли. Всі люди в селі любили Калинку за її добре і щире серце. Навесні Калинка, як завжди пішла в ліс. Нелегко їй було сюди добиратися. Довгий курний шлях пролягав од села до лісу. І ніде ні деревця, ні кущика. “Дай, - думає Калинка, - посаджу тут щось, нехай росте.” Так і зробила. Пішла, викопала в гущавині лісу тоненьке стебельце і посадила край шляху. А щоб воно росло, Калинка з криниці воду носила і поливала. Звеселилося стебельце. Росло воно в гущавині, ніколи не бачило ясного сонечка й водиці не пило доволі. А тут розрослося у великий крислатий кущ. Іде шляхом подорожній, спинився, піт витирає. Бачить – рясний кущ. Підійшов ближче. Під кущем трава зеленіє. Польові квіти привітні, голівками кивають. Пташечки у вітті радісно щебечуть. Сів подорожній, усміхнувся і сказав: - Спасибі тим роботящим рукам, що цей кущ посадили і тому доброму серцю, що його викохало! Тут кущ ніби від сну стрепенувся. Гіллячки напружилися, листячко поширшало. Гульк – і враз він укрився ніжним білим цвітом. Дивиться перехожий – що це буде далі? Обсипався цвіт, а замість нього ягоди, червоні, як намистинки виблискують. І дивно, в кожній ягідці заховане зернятко, схоже на маленьке серце. Прийшла Калинка до свого улюбленця – і здивувалася. Звідки такі зернятка? А кущ нахиляється до неї і шепоче: - Це на згадку про твоє добре серце. А щоб люди тебе не забували, подаруй мені своє ім’я, Калинко. Відтоді всі так і називають той кущ, ту рослину – калиною. Казка про сопілку із калини Жила в селі бідна родина: батько, мати і син. Коли син підріс, то пішов по світу щастя-долі шукати. Йшов він, ішов, бачить, росте при дорозі біля лісу кущ калини. Сів хлопець під ним відпочивати. А калина так лагідно шепотіла гілочками, ніби хотіла йому щось розповісти. Вирізав юнак із калини сопілку і заграв. Як же він здивувався, коли сопілка заговорила людським голосом: - Ой помалу-малу, юначе, грай, Та не врази мого серденька вкрай, Мене сестриця зі світу згубила, В моє серденько гострий ніж встромила. Прийшов парубок до села і розповів людям про дивну пригоду. І повідали йому односелі про ту страшну трагедію. Бабина дочка, заздрячи красі і працелюбності дідової дочки, вбила її і закопала в лісі. На місці, де пролилася кров бідної дівчини, виріс кущ калини. Навесні він зацвітав білим цвітом, улітку ховав подорожніх від спеки й дощу, а восени і взимку пломенів червоними кетягами. 3 група До образу калини звертався народ і в піснях.(Звучить пісня «Чубарики- чубчики») Часто, колисаючи своїх маленьких дітей, матері наспівували колискові: Люлі, люлі, дитя спати, бо пішла десь мати, Пішла на долину калину ламати, Калину ламати, дитя напувати, Щоб росло здорове, мало чорні брови. І сучасні виконавці пісень теж співають про калину (Софія Ротару «Одна калина», «Черемшина», «Зацвіла в долині») 4 група У народі складено багато загадок про калину. Загадки про калину 1. За хатою у садочку, У зеленому віночку Та в червоних намистах Стала пава молода. І збігаються всі діти, Щоб на неї поглядіти. За намисто кожен смик – Та й укине на язик. 2. У вінку зеленолистім, У червоному намисті Видивляється у воду На свою хорошу вроду. 3. Сидить дід над водою З червоною бородою, Хто не йде –не мине, За борідку ущипне. 4. Стоїть дід над водою З червоною бородою, Тільки сонце пригріє – Борода його красніє. 5. В лісі на горісі червона плахта висить. 6. І не дівчина, а червоні стрічки має. 7. Навесні білим цвітом, Восени – червоним плодом. 8. Стоїть собі пишна понад гаєм, Червоними китицями з сонцем розмовляє. 9. Зацвіла в долині струнка і красива, Цвіте, розростається, як називається? 10. Що то за рослина Схожа на дівчину? Квітне червоніє Сонечку радіє. Соком наливається… Як же називається? 11. Що воно за кущ стоїть. Червоним полум’ям горить. Кисло-солодкі ягідки… Їдять і дітки, і пташки? 5 група Не обминув увагою калину народ і в прислів’ях та приказках. Прислів’я та приказки про калину 1. Любуйся калиною, коли цвіте, а дитиною, коли росте. 2. Калина хвалилась, що з медом солодка. 3. Пишна та вродлива, як червона калина. 4. Убралася в біле плаття, як калина в білий цвіт. 5. Щоки червоні, як кетяги калинові. 6. Молода дівчина така гарна, як червона калина. 7. Стоїть у дворі дівонька, як над ставом калинонька. 8. З калинового лугу вибирай собі пару другу. 9. Вибери собі дівку, як калинову квітку. 6 група В українців багато обрядів пов’язані з калиною. У яких обрядах і як українці використовували калину: 1. Прикрашали святковий коровай. 2. Робили весільне гільце. 3. Вплітали у Спасову бороду на обжинки. 4. Робили сопілочки і брали на спомин на чужину. 5. Вишивали на сорочках і рушниках. 6. Садовили на честь народження доньки. 7. Вплітали до букету – кумів величати. 8. Садовили на могилі, як символ туги, печалі, пам’яті. 9. Дарували букет нареченому на знак відданості і любові на заручини. 10. Вплітали у косу нареченій, як символ дівочої чистоти на весілля. 11. Солдат брав у похід, як символ рідної землі. 12. Вплітали у вінки на будь-яке свято. 70 поселень України носять назву Калинівка, а ще є Калина, Калинів, Калинів Міст, Калинка, Калинова Балка, Калинове, Калинове-Борщувате, Калиновий Гай. 7 група Щедро оспівана калина у творах українських поетів. Т.Г. Шевченко, наприклад, дуже любив калину і в своєму «Кобзареві» слово «калина» вжив 385 разів, а взагалі у своїй творчості поет згадує це слово 965 разів. Українські поети про калину Т.Г.Шевченко Тече вода з-під явора Яром на долину, Пишається над водою Червона калина. Пишається калинонька, Явір молодіє, А кругом їх верболози Й лози зеленіють; Над Дніпровою сагою, Стоїть явор меж лозою, Меж лозою з ялиною, З червоною калиною; А калина з ялиною Та гнучкою лозиною, Мов дівчаточка із гаю, Виходжаючи, співають…; Посадила стара мати Три ясени в полі. А невістка посадила Високу тополю. Три явори посадила Сестра при долині… А дівчина заручена – Червону калину. І.Я.Франко Червона калино, чого в лузі гнешся? Чи світла не любиш, до сонця не пнешся? Чи жаль тобі цвіту на радощі світу? Чи бурі боїшся, чи грому з блакиту? Не жаль мені цвіту, не страшно і грому, І світло люблю я, купаюся в ньому. Та вгору не пнуся, бо сили не маю, Червоні ягідки додолу схиляю. Я вгору не пнуся, я дубам не пара, Та ти мене, дубе, отінив, як хмара. Леся Українка Козак умирає, дівчинонька плаче: “Візьми ж мене в сиру землю з собою, козаче!” “Ой, коли ж ти справді вірная дівчина, Буде з тебе на могилі хороша калина.” М.Т. Рильський Частувала дівчинонька юнака, А ягода-калинонька ой гірка! Марія Підгірянка Колиши мя, калинонько, колишися, Зеленими листочками розпишися. Сонячними проміннями розмалюйся, Ще з тим вітром буйнесеньким розцілуйся. Ще й сріберною росою вмийся чисто, Надінь свої ягідки, як намисто. Буде тобі, калинонько, та й весело. Як поглянеш в чисту річку, як в глядило. Микола Зеров Як ніжна праосінь, ти йдеш моїми снами. Мов китиці калини, рожевієш устами. Іван Драч Та знаю: мене колисала калина В краю калиновім тонкими руками, І кров калинова, як пісня єдина, Горить в моїм серці гіркими зірками. Дмитро Павличко Калина, як мати край дороги. У жиляках селянські чорні ноги. Сорочка цвіту білого на ній, - Мережка у блакиті весняній. Колись мене ця добра деревина Тримала на руках, неначе сина. Скидаю капелюх. Не впізнає. - Це я, калино, я, хлоп’я твоє! Вона знімає рукавом сльозинку: А де ж ти так барився довго, синку? Антоніна Листопад Посадіть калину… Коло школи, Щоб на цілий білий світ Усміхнулась щиро доля Материнський ніжний цвіт. Посадіть калину… Коло тину Щоби злагода цвіла! Буде щедрою родина – Буде честь їй і хвала. Посадіть калину … Коло хати Щоб на всеньке життя Стане кожен ранок святом, Дітям буде вороття. Синє небо, злоте поле… Посадіть калину коло школи, А щоб цвіт її не стерся, Посадіте коло серця, Щоб цвіла вона в душі. 8 група У народі цінують калину за цілющі властивості. Лікувальні властивості калини Для лікування використовують квіти, плоди та кору калини. При підвищеному артеріальному тиску вживають ягоди з кісточками, засипані цукром або залиті медом. Свіжі ягідки і настій з них використовують при кашлі, запаленні легень, ангіні. Свіжий сік при головних болях, виразці шлунка, для профілактики ракових захворювань шлунка. Відвар калини добре лікує діатез, алергію, лишай. Калинонька – це образ мами, батька, родини, цілого роду нашого красного. Тож «не цураймося, признаваймося, бо багато нас є». А ще пам’ятайте: ламати, зневажати калину – великий гріх. Бо калина – жива душа того, хто посадив її, душа нашого народу. Можливо Вам це буде цікаво | |
| Переглядів: 10116 | |
| Всього коментарів: 0 | |
