Метод читання вголоc на  особистісно зорієнтованому уроці

Цей метод посідає вельми важливе й абсолютно особливе місце в роз­витку особистості учня. По суті — це творчий акт, у якому процес розвитку школяра спрямований на відтворення людських властивостей, які історич­но оформилися, здібностей і способів поведінки через освоєння культурних цінностей і моделі культури в цілому.

Метод читання вголос припускає роботу з текстами в безпосередньому і метаморфічному значеннях.

У переважній більшості випадків центральна тема літературного тво­ру — завдання, яке має вирішити герой, випробування, яке він мусить вит­римати, перешкода, яку він мусить подолати. Усюди як свідома або несвідо­ма ціль виступає напруга, що викликається словом. Практично завжди субстратом твору є ситуація, узята з людського життя, або акт людського переживання, при знайомстві з якими ця напруга може захопити інших.

Досить складним є залучення культурного матеріалу у вигляді притч, казок, міфів, де ставиться проблема героїзації: виділення, спрощення, структуризація окремих якостей — героїчних і антигероїчних. Не варто забувати і про такий жанр, як фантастика— будь-яка сучасна проблема в ній розглядається в незвичайному ракурсі. Підліток у цьому випадку розкри­вається у свободі фантазування. У фантастиці є такі ситуації, які торкають­ся життя, буття, сенсу людського існування.

Таким чином, будь-які тексти, у тому числі і такі, як фантастика, казки, притчі, міфи, короткі повісті, можуть бути ілюстрацією до реального жит­тя, де перед героєм стоїть персональний вибір — інтелектуальний, мораль­ний, вольовий.

Ідея роботи з літературним матеріалом полягає в тому, що кожна така художня ситуація має вивести підлітка на глибинні особистісні шари, на екзистенційність, на існування духовного начала в людині. Усвідомлюючи причетність до героя, учень може відштовхнути героя і не побажати опи­нитися на його місці, але все одно зустрічається і взаємодіє з ним.

Сама по собі організація літературного матеріалу має охоплювати бага­торівневі системи відносин людини і в цьому сенсі бути людською ситуацією. Тобто ситуацією, коли людина по-різному виявляє себе і зовні, і внутрішньо, одночасно і приймаючи, і пізнаючи, і розуміючи, і переживаючи, і вислов­люючи своє переживання, відкриваючи досить широкий спектр альтернатив, поставивши себе на місце того або іншого героя. Таким чином, твори мають давати відчуття ПРОСТОРУ і ЧАСУ життя окремої людини, через які про­ектується і її досвід, і актуальна ситуація, в якій вона має відрекомендувати саму себе. З іншого боку, ситуація літературного твору має потенційно містити людський вибір, який е продовженням власної долі.

Ситуація, в яку підліток поставлений роботою з твором, вимагає не тіль­ки сьогохвилинного тактичного оперативного або нормативного вирішен­ня, вона вимагає всього попереднього досвіду, тобто тих фундаментальних принципів суб'єкта, які дають йому змогу зробити якийсь моральний чи етичний вибір.

Завдання вчителя під час роботи з цим методом — ставити перед дітьми проблему. Але ставити так, щоб це була ЇХ проблема. Перш за все учню треба зрозуміти, у чому вона полягає, адже одна й та сама життєва ситуація по-різному сприймається людьми, оскільки одна людина бачить конкретну проблему так, інша — по-іншому.

Таким чином досягається реалізація головної ідеї: коли йдеться про її (дитини) рух, вона обов'язково залучає свій досвід, отже, свою індивідуаль­ність. Підліток «приміряє» проблему на себе, на свої можливості, на те, як він їх відбиває, на свої прагнення, оцінки, на те, як він їх сприймає.

Завдання вчителя полягає в тому, щоб притча чи розповідь торкнулися якоїсь із потреб дитини і для підлітка це б стало моментом руху особис­тості.

Метод читання вголос може використовуватися:

1 — як один з прийомів інтроспективного аналізу, коли матеріал твору використовується як конкретний спосіб звернення до себе;

2 — як прийом у методі передачі знань, коли зміст у тексті несе безпосе­реднє знання про психологічні явища;

3 — як прийом у проблемному навчанні для постановки завдань;

4 — як безпосередня ілюстрація феномена. Наприклад, опис гніву, радо­щів, конфлікту, любові.

Для самого підлітка метод постає як спосіб дослідження своєї особис­тості.

Можливо Вам це буде цікаво