Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Методика сучасного уроку » Технології навчання


Інтерактивні методи на сучасному уроці

Інтерактивні методи на сучасному уроці

1. Робота в малих групах. Завдання, яке роздає вчитель, виконується за 10-15 хвилин. Ролі в групах: спікер (керівник) зачитує завдання групи, організовує порядок виконання, підводить підсумки роботи, визначає доповідача; секретар веде записи, може допомогти доповідачеві; посередник слідкує за часом, заохочує групу до роботи; доповідач чітко висловлює думку групи.

2. Мозковий штурм. Заохочувати всіх до висловлювання, не коментувати. Спонукати учнів до розширення висунутої ідеї. Наприкінці обговорити і оцінити ідеї.

3. Розв'язання проблеми.

1) Аналіз проблеми: Що трапилося? Чому? Хто задіяний? Хто може бути зацікавлений в розв'язанні? Якої інформації бракує і де її можна отримати?

2) Пошук розв'язання проблеми: Якими є способи її розв'язання? Які переваги і недоліки? Які шанси і загрози вони несуть?

3) Вибір розв'язання — з певної точки зору, наприклад, справедливості. Які труднощі можуть з'явитися у ході його реалізації? Як повинні виглядати наступні кроки під час запровадження його в життя? Хто, чи що може ускладнити або унеможливлювати його? На кого можна розраховувати як на союзника?

4. Симуляції. Створені вчителем ситуації, які учні копіюють спрощеному вигляді. Де «мініатюрна» версія реальності, ілюстрування певних явищ і поведінки (симуляція виборів, референдумів, соц. опитувань).

5. Займи власну позицію. Дискусія на суперечливу тему. Є дві протилежні думки, які не мають правильної відповіді. Порядок:

1) Плакати в протилежних кінцях кімнати «згідний, згідна», «не згідний, не згідна». На дошці — мета обговорення.

2) Попросити учасників стати біля обраного плаката.

3) Довільно обрані учасники обґрунтовують свою позицію.

4) Після викладу точок зору, можливо, хтось захоче перейти до іншого плаката, обґрунтовуючи причину переходу.

5) Учасники мають назвати переконливу причину протилежної сторони.

6. Метод ПРЕС. Коли виникають суперечливі питання. Думка у сталій та виразній формі. Порядок: Позиція: «Я вважаю, що...». Обґрунтування: ...тому, що (причини появи думки). Приклад. Висновки.

7. Мікрофон. Можливість кожному щось швидко сказати по черзі.

8. Розігрування ситуації за ролями. Імітація реальності, можливість діяти «як насправді».

9. Аналіз ситуації. Слід звертати увагу на основні моменти.

а) Факти: Що відбулося? Хто є учасником справи? Що ми про них знаємо? Які факти Є важливими? Які є другорядними?

б) Проблеми: Якими законами, нормами права регулюється ситуація? В чому полягає конфлікт? Яке питання треба вирішити, розв'язуючи ситуацію?

в) Аргументи: Які аргументи можуть бути наведені (на захист кожної зі сторін справи)?

г) Рішення: Яким буде вирішення ситуації? Чому саме таким? Якими можуть бути наслідки такого рішення?

10. Ділові листи і звернення. Сформулювати заяву, скаргу, пропозицію, апеляцію, лист в редакцію.

11. Дискусія. Говорити по черзі, не перебивати, критикувати ідеї, а не особу, поважати всі точки зору.

12. Коло ідей. Малі групи представляють лише один аспект великої проблеми. Можна подавати ідеї по черзі.

13. Акваріум. 4 групи. Всі читають текст посібника. Одна група сідає в центр. Група отримує лист із ситуацією і завдання. Обговорюється в групі. До спільного рішення дійти за 3-4 хвилини. (Чи погоджуються інші з думкою групи? Який аргумент найбільш переконливий?) Наприкінці вчитель обговорює роботу кожної групи.

14. Медіація. Вирішення конфлікту. Медіатор допомагає двом учням врегулювати конфлікт. Порядок проведення: словник термінів. Вибір конфлікту: історичний випадок, сучасна ситуація або власний конфлікт. Кожна особа розповідає про те, що відбулося. Медіатор задає запитання і просить сторони задати питання один одному. Сторони обмірковують можливі варіанти вирішення проблеми. Досягнення згоди. Згода оформляється письмово. Обговорюється план дій на випадок, якщо досягнута ними угода не спрацює.

15. Переговори. Визначити проблему, продумати варіанти вирішення, вибрати один варіант і застосувати. Після переговорів вирішити, що сказати іншим людям.

16. Проекти. Презентація, міні-лекції, навчальні бесіди.

17. Ток-шоу. Виголосити коротку промову на задану тему, дотримуючись вимог структури та змісту промови: інструктаж, проведення ток-шоу, рефлексія, підведення підсумків за стратегією «Знаю, хочу, вивчаю».

18. Редакційний кошик. На запропоновані завдання дати усну або письмову відповідь, яку дістати з кошика.

Як приклади прийомів оцінювання можна назвати такі:

Тест. Завдання тесту може бути в тому, що учні повинні вибрати правильну відповідь із декількох запропонованих варіантів або знайти «пару» тощо.

Експрес-опитування. Це можуть бути стислі усні або письмові відповіді (наприклад, за картками на знання основних понять), завдання типу «продовжити речення», заповнити таблицю, намалювати діаграму, скласти схему і т.д.

Розширене опитування. Вчитель пропонує учням дати усно або письмово повну відповідь на поставлене запитання, з поясненнями окремих положень, наведенням аргументів, прикладів. Під час усної відповіді педагог (та інші учні) можуть задавати додаткові питання; варіантами цього методу є усний «екзамен» з білетом, письмова контрольна робота, домашнє есе.
Контрольна вправа або творче завдання. Контрольною може бути оголошена будь-яка вправа. Наприклад, це може бути виступ у суді, підготовка аргументів, виконання завдання в групі, упорядкування документів, написання доповіді, есе-твору. реферату тощо.

Спостереження. Спостереження, є одним із головних методів оцінювання при інтерактивних методах, викладання; педагог вибирає для себе показники, які він відслідковуватиме протягом заняття, а також учнів, яких треба оцінити. Особливу роль у використанні цього методу грають підготовлені форми для спостереження й оцінювання. Приклади цих форм можна знайти нижче. Часто під час використання контрольної вправи вчитель має також застосувати спостереження, щоб оцінити роботу учнів.

Самооцінка. Оцінка самими учнями своєї роботи (своєї особисто або своїх колег), а також заняття в цілому є цінним методом оцінювання. Застосувавши цей метод, педагог може багато чого дізнатися про себе й учнів, а також про якість навчального процесу.

Для самооцінки учнями своєї роботи може застосовуватись метод питань-відповідей; можна попросити учнів поставити однокласникам оцінки і мотивувати їх (наприклад, у випадку перевірки упорядкування документів одне одного учні можуть поставити оцінку в залежності від повноти використання практичних порад). Для проведення загальної дискусії з оцінювання заняття педагог може запропонувати методику «Дельта-плюс», яка полягає в тому, що спочатку пропонуються питання про позитивні сторони, потім обговорюються ті моменти, які можна було б замінити. «Дельта» також допомагає не прямо критикувати хиби своїх товаришів або педагога. Іноді можна попросити учнів заповнити спеціальні форми (або таблиці) для спостереження і оцінювання. Самооцінка підходить і тоді, коли потрібно оцінити роботу всієї групи в цілому. Однією з позитивних сторін застосування цього методу є те, що всі учні можуть отримати оцінку, а також те, що діти починають розуміти труднощі оцінювання і вчаться дивитися іншими очима на свою роботу.

Ігрові методи оцінювання. Оцінювання часто можна перетворити в гру, важливо тільки заздалегідь встановити шкалу. Оцінка за кожним показником може виставлятися за дванадцятибальною системою або можна використовувати такі критерії: «завжди», «звичайно», «іноді», «ніколи».

Можливо Вам це буде цікаво 


Категорія: Технології навчання | Додав: uthitel (04.05.2011)
Переглядів: 5606 | Рейтинг: 3.5/2
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]