Урок 24

Розпад світової колоніальної системи. Японія у другій половині ХХ — на початку ХХІ ст.

Мета: характеризувати етапи деколонізації, процес здобуття незалежності народами Азії та Африки, шляхи розвитку незалежних держав азійського та африканського регіонів; пояснювати суть японського «економічного дива», визначити особливості розвитку Японії наприкінці ХХ — на початку ХХІ ст.; розвивати вміння аналізувати, порівнювати, критично мислити, працювати з різними історичними джерелами, висловлювати власні судження; виховувати

зацікавленість історією.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Хід уроку

І. Організаційний момент уроку

ІІ . Актуалізація опорних знань

Бесіда

1. Які держави володіли найбільшими колоніями в Азії і Африці у міжвоєнний період?

2. У яких колоніях у 1918–1945 рр. досяг найбільшого розвитку національно-визвольний рух?

3. Що характерне для економічного розвитку Японії у міжвоєнний період?

4. Якими були основні зовнішньополітичні цілі Японії у 1918–1939 рр.?

ІІІ . Мотивація навчальної діяльності

У ч и т е л ь.

Після Другої світової війни у колоніях на території Азії та Африки склалися умови для здобуття державної незалежності багатьма народами. Цьому сприяло багато чинників, у тому числі капітуляція Японії, послаблення позицій Британії, Франції, Нідерландів і зміни в їхній колоніальній політиці. Відігравало свою роль у регіонах зміцнення національної буржуазії та поява інших соціальних верств і груп людей, здатних самостійно управляти своїми країнами, а також виникнення тут патріотичних партій та організацій, які під гаслами національної єдності проголосили курс на досягнення незалежності своїх країн. Суттєво вплинула на визволення колоніальних країн «холодна війна» між СРСР і США, що дозволяла маневрувати між великими державами і сприяла занепаду колоніалізму.

ІV. Сприйняття та усвідомлення навчального матеріалу

Етапи деколонізації. Шляхи розвитку незалежних держав

Робота над поняттям

Д е к о л о н і з а ц і я — ліквідація колоніального панування метрополій, відновлення суверенності народів колоніальних і залежних країн як господарів власної долі та утвердження цих країн як самостійних і повноправних суб’єктів міжнародного права та міжнародних відносин.

Причини розпаду колоніальної системи

1. Колоніалізм вичерпав себе історично (втрата економічної ефективності).

2. У роки Другої світової війни зросла національна свідомість та активізувався національно-визвольний рух.

3. Активна підтримка США і СРСР країн, які боролися за незалежність (кожен відповідно своїм інтересам).

Робота в групах

Учні складають тези за підручником. Після повідомлень кожна група показує на карті названі країни.

Перший етап (1945–1955)

Деколонізація охоплює переважно Азію (усього за цей період незалежність

отримали 11 держав Азії,в Африці — Лівія).

Мирно і контрольовано Велика Британія надала незалежність своїм колоніям у 1947–1948 рр. Індії, Пакистану, Бірмі, Цейлону, Ізраїлю.

В Індокитаї (колонія Франції) та Індонезії (колонія Голландії) через небажання метрополій поступитися розпочалася багаторічна кровопролитна війна за своє визволення. 1954 р. Франція припинила бойові дії в Індокитаї і визнала незалежність В’єтнаму, Лаосу і Камбоджі

Другий етап (1955 — кінець 60-х рр. ХХ ст.)

Епіцентром деколонізації стає Північна і Тропічна Африка. Велика Британія провела роботу з підготовки кадрів управління, військових, вчителів,

лікарів у своїх колоніях, було вироблено механізми передання влади.

За цей період незалежність отримали 7 країн в Азії і 37 в Африці (в 1960 р. незалежними стали одразу 17 африканських країн. Цей рік увійшов в історію як «рік Африки»).

Лише в Алжирі Франція вдалася до застосування сили, але через масові протести світової громадськості та ООН у 1962 р. питання було розв’язано.

Третій етап (70-ті — початок 90-х рр. ХХ ст.)

Період краху колоніалізму на Півдні Африки — розпад останньої колоніальної імперії — Португальської (у 1975 р. здобули незалежність Ангола, Мозамбік, Сан-Томе, Прінсіпі). Остаточно визначилася доля Південної Родезії — в 1980 р. тут було проголошено незалежну державу Зімбабве. У 1990 р. Намібія, яка була колонією ПАР стає незалежною.

Це була остання колонія на карті Африки.

Ліквідація останніх колоніальних володінь Великої Британії в Латинській Америці (Багамські острови — 1973 р., Гайана — 1975 р., Беліз — 1981 р.).

Період деколонізації островів Тихоокеанського регіону (Фіджі — 1970 р., Соломонових — 1978 р. — колишніх володінь Великої Британії, Маршаллових (1991), Палау (1994) — США).

Друга половина 90-х — поч. 2000-х рр. — ліквідація залишків колоніалізму:

Гонконг — Сянган (1997 р.), Східний Тімор (1975 р., фактично — 2002 р.)

Шляхи розвитку незалежних держав

1. Шлях наслідування передових країн Америки та Європи, зумовив перетворення Сінгапуру, Південної Кореї та інших країн на індустріальні держави.

2. Шлях «соціалістичної орієнтації», який обрали такі країни, як Республіка Конґо, Замбія та ін. Після розпаду СРСР та «соціалістичного табору» в них суттєво погіршилася економічна ситуація.

3. Шлях «неприєднання» (виник у 1961 р.). Прагненням країн, що стали на цей шлях (Індія, Індонезія та ін.), було бажання проводити незалежну політику, не допускати диктату та насильства в міжнародних відносинах.

Особливості суспільно-політичного життя молодих незалежних держав

1. Етнічно-племінний клановий характер побудови держструктур.

2. Високий рівень корумпованості держапарату.

3. Особлива роль керівника держави, що проводить політику патерналізму, коливання або в бік диктатури, або в бік популізму.

4. Загальний антидемократизм влади (багатопартійні системи — рідкісне явище, значний вплив армії).

5. Значний (інколи вирішальний) вплив релігії на ідеологічні установки як влади, так і суспільства.

Запитання та завдання

1. Визначте основні етапи розпаду колоніальної системи.

2. Які проблеми виникли в нових незалежних державах? Чи можна стверджувати, що вони цілком самостійні і жодною мірою не залежать від розвинених країн?

Висновок. Розпад колоніальної системи, який завершився наприкінці 90-х років ХХ ст., сприяв становленню молодих незалежних держав, що визначили власний зовнішньополітичний курс.

Нові незалежні держави на світовій арені намагаються виступати єдиною силою: вересень 1961 р. ними було утворено організацію Руху неприєднання, яка ставила за мету неучасть своїх членів у багатосторонніх воєнних союзах. Зараз це дуже впливова міжнародна організація. Існують також і регіональні об’єднання (АСЕАН, ОАЄ, АФТА, АПЕК).

Робота з документами

Заключне комюніке конференції країн Азії і Африки 18–20 квітня 1955 р. Бандунг (Індонезія) (Витяг)

А. Економічне співробітництво

1. …Учасники Конференції висловили загальне прагнення до економічного співробітництва на основі взаємного зацікавлення і поважання національного суверенітету…

2. Країни-учасниці згодні надавати технічну допомогу одна одній в максимально можливих розмірах…

Б. Культурне співробітництво

1. Конференція країн Азії і Африки переконана в тому, що найбільш сильним засобом сприяння взаєморозумінню між країнами є розвиток культурного співробітництва. Азія та Африка є колискою великих релігій і цивілізацій, які збагатили інші культури і цивілізації…

2. Конференція країн Азії і Африки приймає той факт, що існування колоніалізму в багатьох частинах Азії і Африки, в якій би формі це не виявлялося, не тільки перешкоджає культурному співробітництву, але також придушує національні культури народів…

Конференція засуджує таке заперечення основних прав в галузі освіти і культури в деяких частинах Азії і Африки… особливо конференція засуджує расизм як засіб придушення культури…

В. Права людини і самовизначення

1. Конференція країн Азії і Африки заявляє про свою повну підтримку основних принципів прав людини, викладених у Статуті Організації Об’єднаних Націй, приймає до відома загальну Декларацію прав людини як загальний зразок для всіх народів і всіх націй…

2. Конференція країн Азії і Африки засуджує політику расової сегрегації і дискримінації…

Д. Проблеми залежних народів

… Конференція погодилась:

а) заявити, що колоніалізм в усіх його проявах являє собою зло, яке необхідно терміново припинити;

б) підтвердити, що підкорення народів іноземному поневоленню, пануванню та експлуатації є запереченням основних прав людини, що суперечить Статуту ООН і перешкоджає міжнародному миру і співробітництву;

в) заявити про свою підтримку справи свободи і незалежності всіх таких народів…

Завдання

Проаналізуйте уривок з комюніке Бандунзької конференції країн Азії й Африки і визначте, які проблеми розглядала ця конференція.

Повоєнне реформування Японії. Японське «економічне диво»

У ч и т е л ь.

Оскільки Японія була країною-агресором і зазнала поразки у Другій світовій війні, то її територія була окупована військами США на чолі з Д. Макартуром (1945–1952). На окупованій території американцями провадилася політика «Трьох "Д”»: демократизація, демілітаризація, декартелізація. Водночас було проведено аграрну реформу, яка передбачала націоналізацію надлишків землі і продаж її державою на пільгових умовах орендарям.

1947 р. була прийнята нова Конституція, яка проголошувала суверену владу народу (зберігався інститут імператора як символ держави та єдності нації), законодавча влада належала парламенту, який обирав уряд, гарантувалась рівність громадян перед законом, Японія відмовлялась від утримання регулярної армії як засобу війни і створення сил самооборони.

Робота з історичним джерелом

Документ

«У 1951 р. в Сан-Франциско було підписано мирний договір Японії із США та їх союзниками у війні (окрім СРСР). Згідно з договором:

• було визнано повний суверенітет японського народу над Японією та її територіальними водами; припинено стан війни учасників договору з Японією;

• Японія визнавала незалежність Кореї та відмовлялася від прав та претензій на Корею, Тайвань, острови Пенхуледао, Південний Сахалін та частину Курильських островів (але при цьому не зазначалося, що ці острови повертаються КНР та СРСР);

• обсяги репарацій не було визначено і питання про них належало до сфери двосторонніх відносин тих чи інших країн з Японією;

• за Японією було визнано право на індивідуальну і колективну оборону і домовленості про можливість розміщення або збереження іноземних збройних сил на її території».

Запитання та завдання

1. Покажіть по карті територіальні втрати Японії. На користь яких країн вони відбулися?

2. Як ви вважаєте, чому СРСР не взяв участі у підписанні цього договору?

Висновок. Сан-Франциська система договорів перетворила Японію на союзницю США, що, у свою чергу, погіршило її взаємини з СРСР. Лише в жовтні 1956 р. у Москві було підписано Спільну декларацію СРСР та Японії, яка юридично припиняла стан війни між державами та проголошувала відновлення миру і добросусідських відносин між країнами. Мирний договір так і не було підписано.

Проблему Південнокурильських островів не розв’язано й досі.

Робота зі схемою

Причини розвитку Японії

Запитання

Визначте рейтинг наведених причин.

Початок 70-х років — Японія посіла друге місце у світі за обсягом ВНП і згодом вийшла на перше місце з виробництва сталі, кораблів, радіоприймачів, телевізорів, магнітофонів, копіювальної техніки, кіно- і фотоапаратури, оптики та автомобілів.

Зростання експортних можливостей Японії за 20 років у 90 разів, а валютних запасів — у 116 разів.

Підсумок. Бурхливий повоєнний економічний розвиток Японії перетворив її на один із трьох центрів сучасної світової економіки нарівні із США та Західною Європою. У середині 80-х років її частка у світовому валовому продукті сягнула 10 %.

Розвиток Японії в 70-х рр. — на початку ХХІ ст.

У ч и т е л ь. Протягом 1955–1993 рр. при владі незмінно перебувала Ліберально-демократична партія, за якої Японія переживала економічне зростання і стабільність у політичному житті.

70-ті рр. — докорінні зміни умов розвитку японської економіки, започатковані «двома шоковими ударами Ніксона» (программа американського уряду із захисту долара).

Зниження конкурентоспроможності японських товарів на зовнішніх ринках.

Середина 70-х років — початок енергетичної кризи через підвищення майже у 5 разів світової ціни на нафту.

Розробка нової стратегії розвитку японської економіки: ставку було зроблено на енерго- та матеріалозберігаючі технології.

Початок широкого застосування електронно-управлінських засобів у промисловості та сфері послуг.

2001 р. — початок реформ Ю. Коідзумі.

У зовнішньополітичній сфері Японія відмовилася від виробництва, зберігання й застосування ядерної зброї. Встановлено дружні відносини зі США і погіршилися відносини з СРСР через територіальні претензії Японії.

Сучасна Японія вирізняється, з одного боку, безпрецедентними успіхами в найбільш сучасних галузях економіки, з іншого — проблемами у фінансовій, соціальній та аграрній сферах.

V. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда

1. Які чинники сприяли японському «економічному диву»?

2. Визначте основні напрямки внутрішньої і зовнішньої політики Японії після війни?

3. Які галузі японської економіки є найбільш конкурентоспроможними?

4. Порівняйте економічні реформи повоєнного часу в Японії та Німеччині. Що між ними спільного?

VІ. Домашнє завдання

1. Опрацювати відповідний параграф підручника.

2. Скласти політичний портрет Мао Цзедуна.

Можливо Вам це буде цікаво