Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Вчителю-предметнику » Конспекти уроків всесвітньої історії 10 клас


Урок 26 Створення корпоративної системи в Італії

Урок 26

Створення корпоративної системи в Італії

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• називати основні внутріполітичні події в Європі періоду стабілізації 1924–1929 рр.;

• описувати хід створення корпоративної системи;

• характеризувати головні її структурні елементи;

• давати характеристику Муссоліні;

• хронологічно співвідносити події та явища теми.

Тип уроку: засвоєння навчального матеріалу.

Основні поняття і терміни: «фашизм», «тоталітаризм», «дуче», «Авентинський блок», «корпоративна система», «Сталевий пакт», «Латеранський конкордат».

Хід уроку

І. Організаційна частина уроку

ІІ . Мотивація навчальної діяльності

У ч и т е л ь.

Протягом 1922–1926 рр. в Італії тривала консолідація фашистського режиму, що полягала у поступовому оволодінні фашистами всією повнотою законодавчої та виконавчої влади й оформленні тоталітарної диктатури.

ІІІ . Вивчення нового матеріалу

Робота зі схемою


Завдання до схеми

• Розгляньте схему і доведіть, що заходи, здійснювані урядом Муссоліні, були спрямовані на формування в Італії тоталітарної держави.

Робота з документом

Документ 1

Фашизм продовжував йти шляхом посилення урядової влади, а не перетворення законодавчої. Із цією метою був розроблений законопроект про реформу виборчої системи, за яким партія або блок партій, що отримали на виборах 1/4 голосів виборців, одержували 2/3 місць у парламенті, а третину, що залишалася, мали розподіляти між іншими партіями пропорційно отриманим голосам.

На виборах 5 квітня 1924 р. фашисти разом з лібералами, що виступали загальним списком з ними, одержали майже 2/3 усіх місць і тепер безперечно панували в парламенті. Утім, цей успіх на виборах був досягнутий насамперед за допомогою терористичних заходів і завдяки фінансовій підтримці з боку промислового об’єднання «Конфіндустрія».

Попри все, чимало голосів отримала опозиція — соціалісти, Народна партія й навіть комуністи. За цих умов фашисти припустилися помилки, намагаючись одним ударом розрубати Гордіїв вузол політичних відносин, помилки, яка спричинила дуже серйозну кризу в партії. «Партії нового типу» зазвичай не нехтують відверто бандитськими методами політичної боротьби, трапляється, це діє досить успішно, шокуючи опонентів, але цього разу мафіозні методи фашистів обернулися проти них самих.

Один з лідерів опозиції, який надто часто дошкуляв дуче в парламенті, — Джакомо Маттеотті — був викрадений і вбитий фашистами.

Вибух обурення, що здійнявся через це, ледве не привів партію до розвалу. Масовий вихід з партії й розгубленість керівництва примусила Муссоліні навіть заговорити про можливу відставку. Опозиція ж, скориставшись розгубленістю ворогів, утворила перший на Заході антифашистський фронт — Авентинський блок. Блоком була прийнята декларація про те, що опозиційні партії не братимуть участь у роботі парламенту, доки не буде скасовано фашистську міліцію й відновлено законність. Паралельно вони розпочали широку антифашистську пропаганду, сподіваючись на крах фашистських організацій через внутрішні суперечності й падіння їх авторитету.

Проте досить пасивна тактика Авентинського блоку, нездоланна ворожнеча усередині антифашистського табору (комуністи так і не увійшли до блоку), а головне — зростання впливу прихильників дуче, що тривало попри всі негаразди, дозволили дуче реанімувати й посилити свою владу.

 3 січня 1925 р. Муссоліні виступив у парламенті з промовою, у якій заявив про те, що боротьба між урядом й опозицією буде розв’язана силою: «Ми прагнемо фашизувати націю. Повинні бути італійці епохи фашизму, як були, наприклад, італійці епохи Відродження».

Запитання

1. Який законопроект реформи виборчої системи сприяв посиленню урядової влади фашистів?

2. Чи існувала у цей час опозиція правлячій партії? Як ставилися фашисти до діяльності опозиціонерів?

3. До яких наслідків призвело вбивство Джакомо Маттеотті?

4. Чи зміг Авентинський блок гідно протистояти дуче? Чому?

У ч и т е л ь. «Криза Маттеотті» прискорила ліквідацію ліберальної держави та встановлення фашистської диктатури в Італії.

Розповідь учителя супроводжується складанням таблиці «Етапи фашизації Італії».

Фашизація країни

1. Видано закони про:

• чистку державного апарату від «підозрілих елементів»;

• заборону діяльності будь-яких асоціацій поза контролем фашистської партії;

• право префекта на конфіскацію накладу газет

2. 24 грудня 1925 р. — видано закон про права прем’єр-міністра. Керівник уряду не був відповідальним перед парламентом і в разі вотуму недовіри не мав подавати у відставку

3. 3 квітня 1926 р. — видано закон про контроль уряду над профспілками

4. 5 листопада 1926 р. — закон про розпуск усіх «антинаціональних» партій

5. Запроваджено заслання без суду і слідства, відновлено смертну кару щодо ворогів держави

6. Підростаюче покоління охоплювалося дитячими і юнацькими фашистськими організаціями

7. Студентська молодь була організована в університетські фашистські групи, а викладачі навчальних закладів повинні були присягати на вірність фашистському режиму

Завдання до таблиці

Проаналізуйте основні заходи щодо фашизації країни і дайте їх власну оцінку.

У ч и т е л ь. Найбільш помітним у фашизмі був корпоративізм як гармонічний принцип організації суспільства, що не розділяє його за класовою або за партійною ознакою, а об’єднує різні класи.

Основні поняття уроку

Корпорація (від лат. corpus, corporatio — тіло, стан, об’єднання) — це об’єднання людей за їхнім місцем на службі суспільству. Можливі корпорації різних галузей господарства незалежно від конкретних професій працівників. Різні корпорації виконують настільки ж взаємно необхідні функції в суспільстві, як органи одного тіла. Найважливіше положення корпоративізму — заперечення класової боротьби, яка призводить до розколу нації.

Корпоративізм — прихильність, захист інтересів певної спілки чи організації, створеної на основі професійних або інших інтересів.

У ч и т е л ь. Засновники корпоративізму бачили в ньому «економічну демократію, що органічно виростає й спирається на широку народну основу…» «Корпоративна система долає соціалізм і лібералізм і створює новий синтез», — писав Муссоліні. При цьому корпорація виконує не тільки функцію захисту економічних інтересів даної групи трудящих перед роботодавцем і державою, але й спільну з ними функцію гармонізації соціально-економічного життя як своєї галузі, так і всієї країни — аж до законодавчого рівня (корпоративний парламент).

21 квітня 1927 р. ВФР була опублікована «Хартія праці». Велика фашистська рада — вищий орган фашистської ієрархії — формально не мав законодавчої влади, тому сама Хартія не була законом, проте згодом вона створила підґрунтя низки законодавчих актів, що мали правовий та юридично-нормативний характер.

Робота в групах

Клас ділиться на дві групи, які аналізують тексти і дають відповіді на запитання.

1-а група

Документ 2

«Хартія праці» проголосила державотворення й оголошує страйки та інші форми боротьби пролетаріату карним злочином.

Хартія була спрямована на затвердження ідеї союзу про співробітництво класів «в ім’я загальних національних інтересів». Вихідним пунктом такого роду ідеології була перша стаття хартії:

«Італійська нація є організмом, цілі, життя й засоби дії якого перевищують силою й тривалістю цілі, життя й засоби дії, що є складовими цього організму окремих осіб та їх груп. Вона становить моральну, політичну й економічну єдність і цілковито здійснюється у фашистській державі».

Процес перетворення фашистської держави на тоталітарну конкретизувався в Хартії розширенням державного втручання у сферу виробництва. У спеціальній статті уточнювалися форми державного втручання в цю сферу: «Втручання держави у виробництво може мати місце лише тоді, коли відсутня приватна ініціатива, або коли вона є недостатньою, або коли в цьому замішані політичні інтереси держави. Втручання його може набути форми контролю, заохочення або безпосереднього управління». Таким чином, принцип приватної власності залишався непорушним, і це важливо мати на увазі під час характеристики фашистської системи в цілому, яку самі фашисти намагалися зобразити чи не як нове слово у розвитку людської цивілізації.

В основу «нової фашистської держави» були покладені корпорації, що об’єднують підприємців і робітників за галузями виробництва. Проте протягом ряду років ці корпорації залишалися тільки на папері, тому що їх створення наштовхнулося на серйозні труднощі. Опиралися цьому й робітники, й підприємці. Підприємці були незадоволені тими розділами «Хартії праці», де містилися гарантії для робітників: принцип оплати праці, право на щорічну оплачувану відпустку, компенсацію для звільнених не через провину робітників та ін. Ці досить скромні й суто декларативні обіцянки викликали невдоволення підприємців. Складалося враження про серйозні суперечності між буржуазією як класом і фашизмом як державною владою. Фашистська пропаганда старанно працювала в цьому напрямі, насаджуючи тезу про «надкласовий» характер фашистської держави. Такого роду пропаганда особливо посилилася в період економічної кризи, що вразила Італію в 1927 р.

Запитання

1. Що проголошувала «Хартія праці» у своїй першій статті? Як обґрунтовувалась заборона страйків?

2. Внаслідок чого держава почала втручатися у виробничу сферу? Про що це свідчило?

3. Що лежало в основі корпорацій? Яким чином учасники корпорацій сприйняли їх утворенню?

2-а група

Документ 3

У 1929 р. Муссоліні підписав з Папою Римським «Латеранський конкордат» — угоду про взаємне визнання Ватикану й Італії суверенними державами. У Латеранському палаці були підписані 3 документи: політичний договір, конкордат і фінансова угода. У першому документі йшлося, що обидві сторони вирішили досягти остаточної угоди, усунути існуючі суперечності й остаточно владнати «римське питання», що виникло в 1870 р.

Згідно з першою статтею політичного договору Італія визнавала католицьку релігію «єдиною державною релігією». Третя стаття передбачала утворення на території Рима самостійної держави-міста Ватикан, повна власність, абсолютна і суверенна юрисдикція над яким визнавалася за папським престолом. Інші статті договору стосувалися різноманітних питань адміністративно-технічного порядку щодо держави Ватикан: її кордонів, нерухомості, водопостачання, засобів зв’язку, становища громадян держави, прав посольства папського престолу. Згідно з другою статтею, Італія шанує особу верховного первосвященика як «священну і недоторканну».

У свою чергу, папський престол заявив, що «він має намір залишатися поза світським суперництвом між іншими державами».

Фінансова конвенція, підписана тоді ж, передбачала задоволення фінансових претензій папського престолу. Як компенсацію за втрати через ліквідацію Папської області у 1870 р. Італія зобов’язалася сплатити Ватикану 750 млн лір і 1 млрд у цінних паперах.

Нарешті, укладений тоді ж конкордат визначав суттєві привілеї католицької церкви в Італії. Згідно з конкордатом, в усіх школах запроваджувалось вивчення релігії, шлюб визнавався лише церковний, а єпископи зобов’язувалися молитись за короля. Конкордат був спрямований проти принципу світського характеру держави.

Після укладення Латеранських угод Ватикан заборонив усьому духівництву вступати до будь-якої політичної партії або підтримувати її. Духовенство не могло прилучитися до антифашистської боротьби, хоча певна його частина на чолі з колишнім лідером католицької партії Стурцо залишалася ворожою фашизму. З іншого боку, фашизм визнав організацію «Католицька чинність», яка «мала функціонувати поза рамками будь-якої політичної партії під безпосереднім керівництвом вищого католицького духівництва, поширюючи й відстоюючи католицькі принципи…»

Латеранські угоди відкрили апостольській столиці дорогу до інтенсифікації дипломатичної діяльності в масштабах, яких доти не було в історії католицизму.

У період понтифікату Пія XI апостольська столиця підписала понад 45 конкордатів і міжнародних договорів, зокрема з Польщею (10 лютого 1925 р.) та гітлерівським Рейхом (20 червня 1933 р.). Після створення держави-міста Ватикану офіційно було затверджено її прапор. Особистий штандарт папи —це червоне шовкове полотнище, в кутку якого вишиті золотом ключі Св. Петра в обрамленні зірок.

Латеранські договори стали угодою про тісне співробітництво та союз між церквою і фашистською державою. Через декілька днів після підписання Латеранських пактів Пій XI заявив, що Муссоліні — людина, «послана провидінням».

Запитання

1. Що таке «Латеранський конкордат»?

2. Які привілеї для Папської держави передбачались у ньому?

3. Які зобов’язання взяв на себе Ватикан у відповідь за надані привілеї?

ІV. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда

• Назвіть нові державні організації Італії 20-х років ХХ ст.

• Як ви розумієте термін «корпоративна система»?

• Що таке «Латеранський конкордат»?

V. Домашнє завдання

Опрацювати відповідний матеріал підручника.

Можливо Вам це буде цікаво 


Категорія: Конспекти уроків всесвітньої історії 10 клас | Додав: uthitel (03.01.2013)
Переглядів: 8677 | Коментарі: 1 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]