Вітаю Вас, Гість
Головна » Статті » Вчителю-предметнику » Конспекти уроків української мови та літератури


Тема:Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. «Моя автобіографія» - гумористична розповідь письменника про свій життєвий шлях.

Тема:Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. «Моя автобіографія» - гумористична розповідь письменника про свій життєвий шлях.
Мета: - навчальна: ознайомити учнів із життям і творчою спадщиною письменника-гумориста, тематикою його творів.Поглибити знання засобів створення комічного з теорії літератури; - розвивальна: розвивати творчі, акторські здібності; усне та писемне мовлення, логічне мислення;
- виховна: виховувати любов до спадщини Остапа Вишні, прагнення поглибити знання шляхом самостійного читання творів та літератури про творчість письменника та його життя.
Тип уроку: засвоєння нових знань і розвитку на їх основі вмінь та навичок.
Обладнання: портрет Остапа Вишні, виставка творів письменника, таблиця «Тематика творів О.Вишні», мультимедійний додаток «Життя і творчість Остапа Вишні», аудіо запис уривка автобіографічного твору «Моя автобіографія».
Епіграф:
Остап Вишня, хто він для нас? Країна веселої
мудрості. Слава України, її невмируща краса.
Олесь Гончар

План уроку
І.Актуалізація опорних знань.
1.1.Слово вчителя.
1.2.Бесіда.
1.3.Робота з епіграфом.
ІІ. Повідомлення теми, мети уроку, мотивація навчальної діяльності.
2.1. Слово вчителя.
2.2. Робота в зошитах.
III. Сприймання та засвоєння нової навчальної інформації.
3.1. Цікава сторінка з біографії митця.
3.2.Своєрідність творчої спадщини
3.3. Теорія літератури
3.4. Випереджальне завдання. Бесіда «кореспондента»
3.5. Прослуховування аудіозапису уривка «Моя автобіографія». 3.6. Аналіз автобіографічного твору «Моя автобіографія»
IV. Підсумок уроку.
4.1 Бесіда
4.1 Ланцюжок думок
V. Оголошення і коментар домашнього завдання.

Хід уроку
1. Актуалізація опорних знань.
1.1.Слово вчителя.
Життя багатогранне і складне. У ньому і радість, і сум, і щастя, і горе, а то відчай. Важко живеться людині, яка не має почуття гумору. Здається, немає жодної людини, яка не читала б чудових усмішок Остапа Вишні, «запашних», «ніжних», «смішних» і водночас, кажучи словами Миколи Хвильового, «глибоко трагічних». Головним джерелом його гумору була любов до життя, до людини, а девізом – «Треба любити людину більше, як самого себе». Остап Вишня – це не просто гуморист,він поет за станом душі.
Зверніть увагу на портрет письменника. Таким він був і в житті: ласкавий, щирий, люблячий, завжди усміхнений. Таким він запам’ятався рідним, друзям, усім, хто його знав.
1.2.Бесіда.
- З чим асоціюється ім´я Остапа Вишні? (Відповіді учнів)
- Можливо, після опрацювання життєвого і творчого шляху письменника асоціації додадуться чи зміняться…
1.3.Робота з епіграфом.
Остап Вишня, хто він для нас? Країна веселої мудрості. Слава України, її невмируща краса.
- А чи замислювалися ви над тим, ким для нас є Остап Вишня?
- Що означає для вас вислів «країна веселої мудрості»?
- Зверніть увагу на дошку, там написані віршовані рядки, які ми взяли за епіграф до уроку. Прочитаємо та прокоментуємо слова О.Гончара.
II. Повідомлення теми, мети уроку, мотивація навчальної діяльності.
2.1 Слово вчителя.
Отже, тема нашого уроку: «Остап Вишня. Трагічна доля українського гумориста. «Моя автобіографія» - гумористична розповідь письменника про свій життєвий шлях.» Сьогодні мидовідаємося процікаву сторінку життя письменника,гумориста, сатирика Остапа Вишні, тематикою його творів. Поглибимо знання з теорії літератури.
2.2 Робота в зошитах.
Запишіть дату, тему та епіграф уроку.
III. Сприймання та засвоєння нової навчальної інформації.
3.1. Цікава сторінка з біографії митця.
(Розповідь вчителя супроводжується презентацією)
Гумор — найкращий порадник у важкій ситуації і кращі ліки від усіх хво¬роб. Щирий сміх над собою — поміч¬ник подвійний. Цією давньою мудрістю користувався Павло Михайлович Губенко, відомий українцям як Остап Вишня, – письменник, незамінний гуморист і сатирик.
В народі Остапа любили. За його характер – добрий і чуйний. Вишня вмів завжди вислу¬хати людей; переживав усі людські біди як свої особисті.
Павло Губенко народився 13 листо¬пада 1889 р. на хуторі Чечва біля с.Грунь, що на Полтавщині (нині Охтирський р–н Сумської обл.). Через 60 років після цієї події на схилі свого віку, він без лукавого усміху запише в щоденнику: «Я такий собі Павлушка, селянський син, бігав без штанів, ...жбурляв картоплю, драв горобців, била мене мати віником, навіть горнятка¬ми череп'яними кидала в голову. Спасибі матері!»
Батько служив у поміщиці фон Рот прикажчиком. Відчуваючи любов сина до читання, намагався дати йому пристойну освіту. Павликові не було й шести років, коли його віддали до сільської школи, а після її закінчення — до двокласної у м. Зінькові, звідки він вийшов із правом роботи поштово–телеграфним чиновником 14–го розряду. Але оскільки хлопчику йшов на той час лише тринадцятий рік, навчання його не завершилося. Мати повезла Павла до Києва у військово–фельдшерську школу.
Закінчив молодший Губенко школу 1907 р. у чині військово¬го фельдшера і був закріплений за 169–м піхотним полком у Києві, де шість років відпрацьовував своє навчання. 1914 р. він звільнився зі служби і влаштувався на роботу до Київської заліз¬ничної лікарні. Посада фельдшера врятувала його від призову до армії під час Першої світової війни. При Українській Народ¬ній Республіці він завідував Медико–санітарним управлінням міністерства шляхів сполучень, але в кабінетах сидіти не любив. Губенко, ризикуючи життям, працював у санітарних потягах, заповнених тифозними хворими. Він допомагав людям не тіль¬ки ліками, але й смішними анекдотами, які сам складав і чудово розповідав.
Та, як згадував письменник, він не збирався присвятити себе медицині. Тож, працюючи в лікарні, старанно “налягав” на самоосвіту, склав екстерном екзамен за гімназію і в 1917p. вступив до Київського університету; одначе скоро залишив навчання і повністю віддався журналістській і літературній праці.
Перший твір Павла Губенка — “Демократичні реформи Денікіна (Фейлетон. Матеріалом для конституції бути не може)” — побачив світ за підписом “П. Грунський” у кам'янець-подільській газеті “Народна воля” 2 листопада 1919 р. Тут було надруковано ще кілька фейлетонів молодого письменника, а з квітня 1921 p., коли він став працівником республіканської газети “Вісті ВУЦВК”, розпочинається період його активної творчості і систематичних виступів у радянській пресі.
«Перекладав я, перекладав, а потім і думаю собі: "Чому я перекладаю, коли можу фейлетони писати! А потім — пись¬менником можна бути. Он скільки письменників різних є, а я ще не письменник. Кваліфікації, — думаю собі, — у мене особливої немає, бухгалтерії не знаю, що я, — думаю собі, — буду роби¬ти?" Зробився я Остапом Вишнею і почав писати. І пишу собі...».
1922-й став роком могутнього і стрімкого злету Вишні в ук¬раїнській гумористиці. До кінця двадцятих він був уже автором 23 книг фейлетонів, гуморесок, нарисів, які за чотири роки пе¬ревидавалися 42 рази, а збірник антирелігійних фейлетонів «Спра¬ви небесні» витримав аж шість перевидань.
Гумористична мова Вишні — по–народному соковита, ко¬лоритна, жива, дотепна, багата на свою простоту, вона максимально бли¬зька до звичної сільської і міської говірки. Водночас у ній збережені й канони класичної літератури: комізм і гра слів, жа¬рти, афоризми, приповідки, натяки, каламбури. Щоб читати і до кінця розуміти його твори, люди вивчали українську мову.
А на початку 1920–х рр. його холостяцький будинок опромінила справжня усмішка — Варвара Олексіївна Маслюченко. Завзятий мисливець, рибалка і театрал уперше побачив майбутню дружи¬ну в ролі Жанни д'Арк у п'єсі Б. Шоу «Свята Анна». Він був щасливим чоловіком, турботливим батьком дочки Марійки.
Крім того, О. Вишня провадив велику літературно-громадську роботу: брав участь у діяльності літературних об'єднань «Плуг» і «Гарт», разом із В. Блакитним організував і редагував журнал «Черво¬ний перець», уходив до оргкомітету Спілки радянських пись¬менників України і Всесоюзного оргкомітету.
Прикладом у житті Остапа Вишні завжди був його улюблений поет Тарас Шевченко. Письмен¬ник наголошував, що Кобзар є виразником народних дум і праг¬нень, гордість і слава українського народу. В своєму щоденнику «Думи мої, думи мої» Павло Губенко писав: «Т. Г. Шевченко! До¬сить було однієї людини, щоб урятувати цілий народ, цілу націю... це велике багатство нашого народу, коли одна людина підставляє свої могутні плечі за цілий народ! Який же він могутній, народ наш! Умирав уже, царі його додавлювали, а він узяв та й дав Шев¬ченка! І ожив народ, і розцвів народ! Бо він — народ!»
Остап Вишня часто відвідував сільську глибинку. На вечорах йому останньому надавали слово, берегли «на закус¬ку», хоча естрадну «показуху» гуморист не любив.
На початку 30–х р. Остап Вишня був у зеніті слави. Якраз тоді почалися зміни в суспільстві. В пресі з'явилася перша «ластівка» — різко не¬гативна оцінка творчості гумориста. Остапа Вишню критикували й раніше. Письменник–сатирик постійно був під наглядом держав¬них органів. Почалося цькування української інтелігенції. Вишня потрапив під пильний нагляд лихих очей «друзів–письменни¬ків». Вони обвинувачували його в націоналізмі, «у пестуванні куркульської мови на противагу мові українського колгоспника і пролетаря».
За спогадами дочки Павла Михайловича, єдиним, хто висту¬пив на захист батька, був Микола Хвильовий. Такою ж шляхет¬ністю відзначався й сам Вишня. Коли 1931 р. заарештували М. Рильського, він, не боячись накликати на себе гнів НКВС, кинувся з Харкова до Києва на допомогу родині поета, а після звільнення забрав її на кілька тижнів до свого будинку. Са¬могубство Хвильового, який, не витримавши цькування, застре¬лився, Павло Михайлович сприйняв як жахливу життєву ката-строфу. Близькі думали, що він збожеволів, — три дні з його кімнати доносилися волання й ридання чоловіка, який бився в істериці.
26 грудня 1933 р. найвідоміший україн¬ський письменник того часу гуморист Остап Вишня був арештований. Десять років, як і Шевченкові, довелося Вишні «навчатися». Тільки не в пісках, як Кобзареві, а в болотах на Півночі, страждаючи від тяжкої хвороби.
У 1943 р. письменник несподівано опиняється на волі. Неві¬домо, з чийого наказу це було зроблено, але жорна репресій спи¬нилися.
Гуморист знову береться за свою справу. У 1944 р. розпочинається другий період активної і плідної творчості Остапа Вишні. Його початок ознаменувала «Зенітка» — публікація в газеті «Радянська Україна».
Хоча Павло Губенко і був на волі, жилося йому не дуже затиш¬но. Постійно перебував під наглядом агентів. Ярлик контрреволюціонера й терориста, причеплений на суді у березні 1934 р., зняти забули. Звичайно, все це позначалося на подальшій творчості Остапа Вишні. Лише 25 жовтня 1955 р. письменника реабілітували. Остап Вишня активно співпрацював з «Перцем», виступав пе¬ред робітниками, студентами, колгоспниками. Одна за одною ви¬ходять книжки «День і ніч», «Молоді будьмо», «Отак і пишу», «Ді¬ла наші і діла не наші», «Великі ростіть». Він переклав твори Мико¬ли Гоголя, Антона Чехова, Олександра Сухово-Кобиліна, Браніслава Нушича та ін.. Його перу належить багато гумористичних творів для дітей.
1956 року світ побачили твори Остапа Вишні в двох томах. Його плідна робота кипіла, хоч часом лунали недуже схвальні відгуки і гостра критика. Упродовж 1963—1965 рр. вийшло друком семитомне видання творів Остапа Вишні. Його «усмішки» передруковувалися в українських виданнях США, Канади, Аргентини, Франції та інших країн. Памфлети і фейлетони гумориста перекладаються польською, болгарською та чеською мовами. 28 вересня 1956 р. невблаган¬на смерть раптово обірвала життя Остапа Вишні. З невимовною скорботою провів його осінній Київ на місце вічного спочинку — Байковий цвинтар.
Тридцять п’ять років подарувала йому доля на творчу діяльність. З них третину випало прожити за колючим дротом. Інша людина назавжди втра-тила б здатність сміятися, але не він. Письменник казав: «А ми смі¬ємося і будемо сміятися разом із своїм дотепним, талановитим на¬родом».
3.2.Своєрідність творчої спадщини
Остап Вишня – письменник, який у 20-х рр. ХХ ст. заохотив мільйонні маси до читання української літератури. Він був «королем українського тиражу». За життя гумориста побачили світ понад 100 збірок його творів, деякі неодноразово передавалися.
У великому творчому доробку письменника представлені різноманітні жанри малої прози: усмішка, гумореска, фейлетон, автобіографічні оповідання. Остап Вишня ввів в українську літературу й утвердив у ній новий різновид гумористичного оповідання, що його сам же й назвав усмішкою.
Тематичний цикл усмішок: сільські, мисливські, закордонні, київські, кримські тощо.

Антирелігійні
Доля інших народів Хуліганство
Ледарство консерватизм
браконьєрство

Безвідповідальність у родині

Українське село


Літературне Театральне

Особливості гумору Остапа Вишні
 багатства відтінків і барв комічного;
 по-народному соковита мова;
 мудрий, іронічно-усміхнений погляд оповідача на порушені проблеми.
3.3. Теорія літератури
Комічне - результат контрасту, розладу, протистояння прекрасного – потворному, низького – піднесеному, внутрішньої пустоти – зовнішньому вигляду, що претендує на значущість.
Форми комічного
 гумор (використання дотепності та гри слів);
 сатира (критика недоліків, суперечностей);
 іронія (прихований сміх, замаскований серйозною формою);
 сарказм («зла іронія», що має руйнівну силу).
Фейлетон – невеликий літературно-публіцистичний твір сатиричного, викривального жанру на злободенну тему.
Гумореска- невелика оповідь про якусь смішну пригоду чи рису характеру людини. Власне, це синонім тих же усмішок.
Усмішка – різновид гуморески, у якому поєднано жанрові особливості гумористичного оповідання, анекдоту, фейлетону.
Автобіографічне оповідання – опис власного життєвого шляху.
3.4. Випереджальне завдання. Бесіда «кореспондента» з Остапом Вишнею (за мотивами «Мояавтобіографія»).
Учень: Остап Вишня – самобутній український письменник. Його герої реальні люди: мудрі і працьовиті, кмітливі, щирі, схильні до філософських роздумів.Вчитель: Чому вони саме такі?Учень: (можливі відповіді) Я прочитав біографію і вважаю, що багато в чому вони нагадують і самого Остапу Вишню.Вчитель: Ось це нам зараз і допоможе перевірити «підслухане» інтерв’ю з письменником.
Учень-кореспондент.– Отже, сьогодні у нас в гостях неймовірне щастя. Остап Вишня.– Отакої! – Так-так. Перейдемо до справи. Розкажіть про своє народження. – У мене нема ніякого сумніву, що я народився, хоча були спогади матері, що мене витягли з колодязя 23 грудня 1883 року. – Розкажіть нам про батьків. – Люди були підходящі за 24 роки спільного життя тільки 17 дітей. – Коли і хто відкрив вперше ваш талант?– Батько сказав: «Писатиме», - побачивши, як я розводжу рукою калюжу.– Як ви вибирали явище про які треба писати? – Письменника супроводять явище надзвичайні, оригінальні. Підскочать - і записала людина. – А як життя пішло далі? – Нецікаво пішло, закінчив школу, зробився фельдшером, все за екстерна правив, до університету вступив. – З чого починали? – Працював перекладачем. А тоді думаю: «Чого перекладаю, коли фейлетони писати можу?» - так і зробився Остапом Вишнею.– Отже, Павло Губенко, він же Павло Губський, став чудовим гумористом, основоположником жанру усмішки - Остапом Вишнею.Вчитель. Ми побудували бесіду саме на цьому уривку, який чітко показує не просте письменництво, а талант письменника – гумориста.
3.5. Прослуховування аудіозапису уривка «Моя автобіографія».
- Які засоби створення комічного ви знаєте?
- А зараз ви прослухаєте уривок усмішки «Моя автобіографія», слідкуючи за текстом. Спробуйте з’ясувати, які засоби комічного використовує Остап Вишня.
3.6. Аналіз автобіографічного твору «Моя автобіографія»
«Моя автобіографія» - за жанром - гумористичне оповідання, або гумореска. Композиція відповідає формі ділового паперу – автобіографії. Твір написаний протягом 15-16 березня 1927р., надрукований у видавництві “Книгоспілка” того ж року. У «вступному» розділі автор розповідає про те, де й коли народився, про батьків та дідівДругий і третій розділ присвячені етапам навчання, формуванню світогляду майбутнього художника слова.
Гумореска скомпонована з невеликих розділів –“фресок”. Автор “вихоплює найяскравіші, найхарактерніші епізоди, події. Саркастично ставиться до літературознавчих та критичних публікацій, у яких йшлося про впливи, нахили, формування письменника (“Головну роль у формації майбутнього письменника відіграє взагалі природа– картопля, коноплі, бур'яни”).
Мова героїв колоритна, жвава, а побут переданий за допомогою яскравих, найприкметніших деталей: «-Піди, подивись, Мелашко, чи не заснув там часом Павло? Та обережненько не налякай, щоб сорочки не закаляв. Хіба на них наперешся?!»
Сміх Вишні доброзичливий, а не злісний і засуджуючий, і тому загальна тональність його гуморески— світла, сонячна. Комізм ситуації базується на контрасті. Твір вражає людяністю, щирістю.
IV. Підсумок уроку.4.1 Бесіда
- Які риси характеру Остапа Вишні вас вразили найбільше?(Несхитність, вірність ідеалам простих людей, душевна щедрість, витривалість, мужність, емоційність)
Вони дають нам впевненість, що якщо прикласти зусилля і здібності, можна досягти. багато. Головне не ставити нереальних цінностей. Мені здається, що своє життя О. Вишня, може й несвідомо, прожив за теорією природовідповідності Г. Сковороди .
4.2Ланцюжок думок
Як ви розумієте слова М.Рильського стосовно автобіографічного оповідання «Моя автобіографія»: «Тут – увесь Вишня: любов до життя, любов до людини, іронія до отчого «щасливого» дитинства…»
V. Оголошення і коментар домашнього завдання.
Опрацювати матеріал підручника ст. 121-129.Вивчити теорію літератури.
Прочитати усмішки «Сом», «Як варити і їсти суп із дикої качки».

Література
1.Календарно-тематичне планування з української літератури. – Тернопіль, 2012
2. Пасічник Є.А. Методика викладання української літератури в середніх навчальних закладах. – К.: Ленвіт, 2000.
3. Українська література. Програма для загальноосвітніх навчальних
закладів. 5-12 класи. За ред.Р. В. Мовчан
4. Програма для загальноосвітніх начальних закладів 10-11 класи. Українська література. рівень стандарту, академічний рівень і профільний рівень). Укладачі: М.Г. Жулинський, Г.Ф. Семенюк К. 2010.

4. Мовчан Р.В., Авраменко О.М. Українська література. Підручник для 11класу загальноосвітніх навчальних закладів. Рівень стандарту, академічний рівень. – К.: Грамота, 2011.
5. Гріга О. Великий життєлюб // Дивослово. – 2005.- №4. С.28-31
6. Кривка Н.В. Українська література. Плани-конспекти уроків. 11 клас. – Х.: Ранок, 2002
7. Грицина Г.М. Уроки української літератури 11клас. – Т.:Богдан, 2003
8. Вишня Остап. Вибране. – Х.: Прапор, 1981
9. Лесин В.М., Полинець О.С. Словник Літературознавчих термінів. – К.: Радянська школа, 1971

Можливо Вам це буде цікаво 


Категорія: Конспекти уроків української мови та літератури | Додав: uthitel (31.01.2015) | Автор: Надія Баріда E
Переглядів: 3298 | Рейтинг: 0.0/0
Всього коментарів: 0
Додавати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі.
[ Реєстрація | Вхід ]