Урок № 8

УСНИЙ СТИСЛИЙ ПЕРЕКАЗ ТЕКСТУ ПУБЛІЦИСТИЧНОГО СТИЛЮ З ТВОРЧИМ ЗАВДАННЯМ (ВИСЛОВЛЕННЯМ ВЛАСНОГО СТАВЛЕННЯ ДО ПОДІЙ, ГЕРОЇВ, ЇХНІХ УЧИНКІВ)

Мета: узагальнити й систематизувати знання учнів про особливості публіцистичного стилю мовлення; удосконалювати вміння й навички стисло усно переказувати прослуханий текст публіцистичного стилю мовлення за самостійно складеним планом; вчити висловлювати власне ставлення до подій, героїв, їхніх учинків; розвивати комунікативно-мовленнєві вміння, критичне мислення, пам’ять; виховувати у школярів за допомогою мовленнєво-комунікативного дидактичного матеріалу моральні якості.

Обладнання: опорна таблиця, роздавальний матеріал, тлумачний словник.

Внутрішньопредметні зв’язки: синтаксис (текст), лексикологія (шари лексики за вживанням).

Міжпредметні зв’язки: література, історія.

Тип уроку: урок розвитку мовленнєвої компетенції (урок навчального

переказу).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організація клас

ІІ. Вступна бесіда(ознайомлення з видом переказу, метою і завданнями)

Що таке переказ? (Відтворення змісту прочитаного чи почутого тексту.)

Які ви знаєте види переказів? (Докладні, вибіркові, стислі, творчі.)

Назвіть особливості роботи над стислим переказом? (Вибрати суттєву, основну інформацію.)

Наведіть приклади завдань до творчих переказів? (Дати оцінку подій, висловити власне ставлення до дійових осіб, подій, явищ, поширити текст.)

Які стилі мовлення ви знаєте? Як визначити стиль тексту?

ІІІ. Актуалізація опорних знань і мотиваційних резервів учнів

Робота з опорною таблицею

Пригадайте основні ознаки публіцистичного стилю. Перевірте правильність міркувань за таблицею (див. додаток).

ІV. Процесуально-діяльнісний етап

Читання тексту

Прослухайте текст. Чи погоджуєтеся ви з автором?

ДУХОВНІ ДЖЕРЕЛА ВІДРОДЖЕННЯ

Ми живемо в неспокійному світі відчуження людини від своєї суті. Криза людини, духовна криза людства — нині найбільша тривога світу. Людина змаліла і заплуталась у надпродукції речей, ідей та арсеналів зброї — і свої витвори вона почала ставити понад свого Творця.

Звичайно, ми в авангарді людства — у галузі революцій, руйнування традицій, самознищення. Ми перші дали світові Чорнобиль. Ми перші переживаємо кризу людини — і саме ця криза вимагає перебудови і нового мислення.

На вітрині мод зарясніло слово «духовність». Воно вже стало легким, як полова. Одні для заповнення духовного вакууму заводять духові оркестри й агітмузей у приміщенні храму. Ті почали давати служителям культу громадські доручення. Ті несуть своїх дітей до церкви охрестити, але потім не вчать їх жити по-християнському. Ті збирають матеріал про пришельців із космосу та цікавинки з індійської культури. Інші, зрештою, прикладають

духовні зусилля в науковій та мистецькій праці — і теж наче входять у сферу духовного…

Але чому ці похвальні заняття не виробляють того високого етичного ідеалізму, ефірної любові, безкорисливого служіння ідеалам, які породжувала висока віра, що йшла від Нагірної проповіді Христа?

Будівельні камінці вторинного походження можна цінувати, збирати, шліфувати, але храму з них не збудуєш. Згадаймо давній переказ про двох будівників. Одного чоловіка з тачкою, наповненою камінням, запитали: «Що ти робиш?» — «Та от звеліли возити каміння — вожу». «А що ти робиш?» — запитали другого, такого ж. — «Я будую собор святого Петра».

Собор святого Петра в Римі стоїть завдяки тому, другому. Всі великі собори минулого — це, передусім, пам’ятки високого духу. Всі великі творіння Данте, Рафаеля, Сервантеса, Шевченка — це теж творіння не пера і пензля, а творіння духу. Всі безумно одважні пошуки невідомої землі, експедиції Колумба і Магеллана йшли від одержимості духом і великої віри у великого Бога.

Без віри, що гори рушить, малі люди будуть надити рибку на мілині й гризтися за привілеї, і ніколи не знатимуть: «Хто моря переплив, спалив кораблі за собою, той не вмре, не здобувши нового добра» (Леся Українка). Де і коли люди відірвалися від джерел? XX століття визріло як епоха глобальних доктрин, експериментів, винаходів. Запаморочливі відкриття змінили образ світу. Люди заметушилися в силовому полі науки — і свіфтівський дивний острів Ляпуту раптом піднявся вгору в образі гордого самовдоволеного божества, яке нібито все може. Виявилося, що на зворотному боці того ідола — чорна діра, що запаси духовних і моральних сил людини занадто слабкі супроти цього ідола. І в цьому моральна криза нашої епохи.

Напівдикун, засліплений блискітками напівцивілізації, зневажив свій справжній скарб.

Суєтні люди і сірі воли науки підхопили легенду про всемогутнього ідола і запишалися. Великі ж вчені забили тривогу. Володимир Вернадський: «Науковий розвиток не може йти без зв’язку з живою роботою думки одночасно у філософії і релігії». Тейяр де Шарден: «…Моральність динамічна мусить бути звернена в майбутнє — в пошуках Бога …Добре в кінцевому результаті лише те, що спричинюється до піднесення Духа на землі.., що спричинює духовний розвиток Землі».

Антагонізм науки й віри — це неіснуюча проблема, вигадана, догматиками, які не знають ні науки, ні віри. За всієї відмінності сприймання феномену духа французом Шарденом, українцем Вернадським і звичайним селянином вони однаково розуміли головне: Дух дає нам силу, сенс і перспективу. Зрештою, це міг би розуміти кожен: адже наша ера відкрилася найбільшою духовною революцією саме через діяльність тих апостолів, яким Євангелія заясніла і — вперше в історії — заговорила різними національними мовами.

Ми втратили це розуміння не лише через фетишизацію науки і людську слабість перед світом речей. У нас держава організувала духовну розруху і руйнувала духовну культуру протягом трьох поколінь. Морально стероризована, духовно ослаблена людина, приглушена тотальною пропагандою бездуховного матеріалізму, звикала до примітивного, кон’юнктурного мислення.

Наше виховання орієнтувало дитину на задоволення матеріальних потреб і зневажало тисячолітню мудрість самовдосконалення. Фальшива псевдонаука орієнтувала на перекручене тлумачення високого ідеалізму і проповідництва наших класиків. Ми загубили ключ до їхньої душі — до спадщини. Школа систематично руйнувала ту культуру, яка й сама

легко руйнується без щоденного плекання.

Не будемо спрощувати: ніхто навмисно моралі не руйнував — зруйновано основу, на якій тримається споруда моралі. Ця основа — Абсолют.

Великі християнські цінності — Істина, Добро, Краса — були вистраждані й осягнені на висхідному шляху служіння Богові. В основі їх лежить той безкорисливий ідеалізм, який стає потребою високої душі, спрямованої до Бога. Тільки Абсолют був джерелом і провідною зорею.

Крах цінностей починається з узаконеного грабунку і заперечення Бога. Висхідний шлях Духа відкинуто. Під істину робляться личини правдоподібності. Добро — вимовляють з посмішкою, Красу зневажають і використовують для потреб… Заповіді в релятивістському тлумаченні втрачають силу морального закону.

— Шануй отця і матір твою — дивлячись, хто вони.

— Не убивай — дивлячись, кого.

— Не давай кривих свідчень — дивлячись, чи корисно…

Храм без божества, любов без офіри, шлях без страждання — ось та низка дешевих замінників, що зовні нагадують правдиве і живе, а насправді є тільки парадними образами його. Затоптано і загублено моральні максими. Ми мусимо відродити людину — мусимо відродити її духовний корінь. Інакше ми не склеїмо її з найкращих гасел і приписів

 (Є. Сверстюк; 626 слів).

Бесіда за змістом прочитаного

Визначте, що виражає заголовок: тему чи основну думку. У якій ситуації спілкування можливе таке висловлювання (назвіть адресата, мету і місце спілкування).

Визначте тему, основну думку, стиль, жанр тексту.

Яку злободенну проблему порушує автор у тексті?

Що автор розуміє під кризою людини?

Наведіть власні приклади творіння духу.

Які великі християнські цінності згадуються в тексті?

Стисло усно перекажіть текст, завершивши його роздумом про те, як відродити духовність людини.

Складання плану

Орієнтовний план

І. Найбільша тривога світу.

ІІ. Моральна криза епохи:

1. Духовні зусилля сучасної людини.

2. Історичні пам’ятки творіння високого духу.

3. Ідол псевдонауки.

4. Пропаганда бездуховного матеріалізму.

5. Дешеві замінники моралі.

ІІІ. Як відродити духовність людини?

Мовний аналіз тексту.

Тлумачення слів.

Духовний — пов’язаний із внутрішнім психічним життям людини, моральним її світом.

Авангард — найпередовіша, найсвідоміша частина суспільної групи, яка веде за собою решту.

Феномен — рідкісне, незвичайне, виняткове явище.

Фетиш — річ, яку обожнюють, перед якою сліпо схиляються.

Кон’юнктура — сукупність певних умов, збіг обставин, стан речей, здатний впливати на вирішення, розв’язання якої-небудь справи, питання.

Добір синонімів.

Надити — ловити, вудити… Доктрина — теорія, вчення, концепція, побудова. Антагонізм — протистояння, ворожнеча, протиріччя.

Робота над образними висловами

Як зрозуміти слова Лесі Українки «Хто моря переплив, спалив кораблі за собою, той не вмре, не здобувши нового добра»?

Розтлумачте слова Володимира Вернадського: «Науковий розвиток не може йти без зв’язку з живою роботою думки одночасно у філософії і релігії».

Робота над стильовими особливостями тексту

За опорною таблицею, що подана на початку уроку.

Усне переказування тексту (колективно, індивідуально).

Стратегія «Сніговий ком»

V. Контрольно-рефлексивний етап

Усне оцінювання в експертних групах (взаємо-, самооцінювання) переказу за орієнтовним планом (контрольним листом).

Контрольний лист

Чи підпорядковується висловлювання темі та основній думці, комунікативному завданню?

Чи дотримано композиції, мовних, стильових особливостей та авторського задуму?

Оцініть виконання творчого завдання.

Оцініть текст у цілому з погляду його змісту, форми, задуму й мовногооформлення.

VІ. Домашнє завдання (на вибір)

Доберіть текст публіцистичного стилю подібної тематики. Обґрунтувати свій вибір. Складіть до нього складний план.

Доберіть афоризми про мораль, духовність. У яких ситуаціях їх можна використати?

Можливо Вам це буде цікаво