УРОК № 63

І. БАГРЯНИЙ «ТИГРОЛОВИ». СИЛЬНИЙ ТИП УКРАЇНСЬКОЇ ЛЮДИНИ — ГОЛОВНИЙ ГЕРОЙ ПИСЬМЕННИКА

Мета: продовжити опрацьовувати зміст пригодницького роману, визначаючи основні ідеї, мотиви твору, роль патріотизму в його сюжеті; охарактеризувати головного героя роману як сильного типу української людини; розвивати логічне і критичне мислення; вміння доводити власну думку, її обґрунтовувати, мотивувати, робити виважені підсумки; формувати світогляд школярів; виховувати патріотів України, почуття любові до національних традицій, звичаїв і обрядів, інтерес до історичного минулого рідного краю.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет І. Багряного, текст роману, творчі роботи школярів за його змістом, дидактичний матеріал (тестові завдання, картки).

ПЕРЕБІГ УРОКУ

І. Організаційний момент.

Визначення емоційної готовності учнів до уроку

ІІ. Перевірка домашнього завдання

Зачитування учнями уривків із власних творчих робіт, які необхідно було написати вдома. Стислий коментар почутого, висловлення вражень.

 ІІІ. Актуалізація опорних знань

Літературний диктант «Герой роману І. Багряного «Тигролови»

За наведеними цитатами-характеристиками необхідно визначити літературного героя твору.

•  «Високий, дебелий красень. Молодий — років 25. На ньому військовий, старенький френч. На ногах ічаги, на голові набикир кепка, а з-під неї буйний чуб кучерявиться». (Гриць Сірко)
•  «Чорнобривий, з м’ясистим носом, віком понад тридцять літ… виглядає, як саме втілення могутності, сили і гонору своєї «пролетарської держави». (Майор Медвин)
•  «Не дід, а вусатий дідуган, дебелий, високий, червоновидний, волохаті груди випинаються з білої пазухи. На ногах ічаги, на голові пропотілий кашкет, ватяні штани на нім, дарма що така спека, при боці мисливській ніж». (Дід Сірко)
•  «І пре туди, куди й чоловік не насмілиться. Звели їй до відьми в зуби полізти — і полізе. Їй би треба хлопцем родитись». (Наталка)
•  «Їй понад п’ятдесят років, а вона виглядає ще молодо й бадьоро. І голос у неї такий, як у дочки, тільки не такий гострий, якийсь тепліший, ближчий». (Сірківна)
•  «…був у людей старого гарту — гостинний і привітний, з чуттям власної гідності». (Макієнко)
•  «І в ній кров бурхає так, як і в кожної тварини тут, як у пантери, чи в рисі, чи в тигра». (Наталка)
•  «Гість виплутався з кущів і підійшов, розпливаючись в широку радісну посмішку цілим своїм квадратовим косооким обличчям. Присадкуватий і добродушний…». (Тунгуз Пятро Дядоров)
•  «Він прожив все життя отак, сам-один, як палець, на величезні простори. Мисливив і був повним господарем. В нього вже не було зубів, а сам він — як сухенький зморщений грибок. Жив він з того, що ловив рибу, а іноді і вивірку…» (Інокентій Петрович)

•  «О, старий дідуган стільки надивився за життя, стільки думав над усім і розумів навіть, чим що дише, що міг би консультувати багатьох вчених і професорів з цих питань». (Дід Сірко)
•  «Бравий герой і грізний суддя та володар душ людців і плюгавий злодюжка, порушник закону нетрів». (Медведин)
•  «Почорніле обличчя з міцно стиснутими щелепами заросло щетиною. На крутому лобі дві глибокі зморшки сторч між крилами брів, а в зморшках сіль від поту. Одна брова тремтить, і від того таке враження, ніби брови ті пориваються полетіти». (Григорій Многогрішний)

Примітка. За кожну правильну відповідь установлюється 1 бал.

ІV. Оголошення теми, мети уроку.

Мотивація навчальної діяльності

V. Основний зміст уроку

Ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи.

І. Багряний

Тільки вільний народ своє щастя кує,

Тільки вільний народ і бере, і дає…

О. Олесь

1. Вступне слово вчителя

Шановні друзі!

Гортаючи сторінки роману І. Багряного «Тигролови», ми не можемо не захоплюватися мужністю, винахідливістю, порядністю його головного героя — інженера-авіаконструктора Григорія Многогрішного. Він патріот рідного краю, який дійсно довів це своєю синівською вірністю, вчинками і справами. Тож на уроці спробуємо дослідити, як головний герой твору

бореться проти порушення елементарних прав людини, намагається протистояти тоталітарній системі, яка панувала у ті часи.

2. Григорій Многогрішний — сильний тип української людини. Характеристика образу

2.1. Цитатна характеристика героя.

•  «Той, хто має надлюдське терпіння і надзвичайну волю, може проробити таку роботу. Той божевільний, той маніяк вистрибнув… вистрибнув на ходу поїзда. Стрибнув у певну смерть, але не здався».
•  «Всі знали подробиці про того «диявола», про того юнака, на двадцять п’ять літ каторги приреченого, що переступив «трибунал» і вистрибнув у смерть зі скаженого поїзда».
•  «Григорій Многогрішний — образ як символ непокірної і гордої молодості, символ тієї волелюбної і плюндрованої за те Вітчизни».
•  Медвин про Григорія: «Це ж той диявол. Це ж той, що він з ним негоден був дати ради і що стоятиме йому у віччю все життя, либонь». «Він пригадує ту виняткову епопею перед двома роками… над тим зоологічним націоналістом, над тим дияволом в образі людини». Очі замордованої, розчавленої, але не переможеної жертви. «Вирвавшись із пазурів смерті, він летів, як на крилах. «Воля! Воля!». «Широко роздимаючи ніздрі, він захлинався нею на бігу, розривав грудьми зелену стіну. Всі двадцять п’ять літ в ньому зажили враз».
•  Зовнішність під час втечі: «В нього не було ні вогню, ні зброї, в нього не було нічого, навіть шапки й черевиків, лише напівзотліле тюремне лахміття, та й те геть обривалось і лишалось шматками на кущах».
•  «Був живучим і витривалим на диво».
•  «Його везли етапом з України на Колиму. Присудили 25 років каторги і везли десь поховати в сніги».
•  «Як один хоробрий і сміливий п’ять разів переміг смерть, видерся з пащі дракона і, гнаний буйною радістю, доніс свою голову аж сюди, доганяючи щастя».
•  «Боже, скільки змін відтоді, як бачив себе востаннє голеним! Аж самому стало себе шкода, шкода того безжурного, молодого, веселого обличчя, що колись зводило дівчат з розуму. Шкода молодості, шкода втраченого безповоротно того, що вже ніколи, ніколи не повернеться».
•  «Обідраний, худий, аж чорний, із ножиком. Ні — що не поламане, руки, ноги, голова — цілі, а мертвий…»
•  «Доля його не відстає від нього».
•  «Нащадок славного роду — закинений з далекої, далекої землі химерною долею».
•  Сірко про Григорія: «Це, мабуть ти, козаче (до Григорія), щасливий такий. Дай Боже!»
• «Він був щасливий біля неї (Наталки). Він відчував, як у нім кипіла і вирувала кров від самого звучання її голосу. Голос той відгукувався у нім дивним, багатим відгуком, з болем, з мукою. І це було щастя. Болюче, але велике, майже недосяжне для розуму щастя».
• «Мавши вроджений нахил до спостережень, виросши серед природи, він мав в тім велику втіху».
•  «Цей пес відбивав мені печінки, ламав кості, розчавлював мою молодість, і намагався подряпати серце, якби дістав. І все за те, що я любив свою батьківщину, любив свій нещасний край і народ. Стрибнув у ніч, у смерть, на щастя».

2.2. Загальна характеристика образу (матеріал для вчителя й учнів) Головний герой твору — інженер-авіатор, доля якого у романі є трагічною. Гордий нащадок першого каторжанина Сибіру, правнук гетьмана Дем’яна Многогрішного — Григорій Многогрішний не скорився, не змирився зі своїм нав’язаним насильно статусомв’язня. І хоч на кожній зупинці поїзда-дракона охоронці робили перекличку, він утікає від смерті, усвідомивши для себе головне:

ліпше вмирати біжучи, ніж жити гниючи. Вистрибнувши на ходу із черева вогненного дракона-поїзда, Многогрішний відчув себе людиною, хоч і голодною, обірваною, скаліченою, але вільною і від цього щасливою. Опинившись наодинці із пралісом, юнак шукає їжу, ласує горішками бурундука, знаходить дикий часник, однак від голоду знесилюється і часто марить. Раптом випадково біля річки знаходить ніж і радіє йому як дитина. Григорій голиться, готуючись до далекої дороги у непрохідній тайзі. Та доля готувала йому нове випробування. Григорій врятовує від ведмедя дівчину Наталку Сірківну із сім’ї переселенців. Довго хворіє, але любов до життя перемагає. Він не просто стає братом і сином, чесним і сміливим мисливцем. Однак юнака не залишає ще одна проблема — знищити отого Людолова-Медвина, щоб такі, як він, не розмножувалися, як пошесть, не отруювали своїм існуванням світ. Бо рано чи пізно всякі злочини будуть оцінені справедливо, бо немає зла, яке не було б покараним. І борець здійснює вирок над злочинцем,

зустрівши його раптово в тайзі. Григорій прагнув це здійснити і в тюрмі, і коли втікав з ешелону, і коли став тигроловом. Мета знищити Медвина як зло — це сенс його життя. Перемога Многогрішного — не є помста, це виконання обов’язку, яким керується у своєму житті головний герой.

Сім’я Сірків стала для нього рідною, а старий Сірко — більш ніж батько. Глибока внутрішня порядність і культура поведінки Григорія простежується у всіх його вчинках та задумах. Понад усе цінуючи волю, виборюючи її з останніх сил, ризикуючи життям

і безмежно люблячи його, він піклується, щоб не накликати біди на інших, не завдати комусь найменшої шкоди. Григорій не дозволяє собі бути нахлібником у добрих Сірків, опановує складне мисливське ремесло, ходить із сім’єю на полювання, хоч цим наражається на небезпеку. Та інакше не може. Піти з гостинної хати, не попрощавшись, не подякувавши за хліб-сіль, теж не може, і тому вертається назад, йде всю ніч, долаючи втому та бездоріжжя. І хоч смертельна загроза, що зависла над головою, стає при цьому ще ближчою, муки совісті зняті: «Григорій стяг шапку і опустився на коліна… та зміг видушити одне жалке слово: «Мамо. Простіть, коли чим завинив, може, вже й не побачимось…».Відповідно до традицій народної моралі Григорій просить прощення, виявляючи тим свою повагу і доброзичливе ставлення до Сірків. «У сміливих щастя завжди є»,— говорять збагачені життєвим досвідом Сірки, передбачаючи тим самим долю Наталки і Григорія. У пошуках щастя закохані переходять укриті снігами простори тайги, долаючи прикордонні перепони.

2.3. Бесіда за питаннями.

• Що ви дізналися з перших сторінок твору про Г. Многогрішного?
•  Хто був його предком? Відповідаючи, посилайтеся на факти з історії.
•  Яких страждань зазнав інженер-авіаконсруктор від Медвина, перебуваючи в ув’язненні?
•  Чому Григорію вдалося втекти від охоронців потяга?
•  Які нові випробування його очікували у тайзі?
•  Що сприяло з’явленню Григорія в родині Сірків? Як вони поставилися до нього?
•  Чому навчився герой роману, перебуваючи серед українців-переселенців?
•  Чим пояснити жорстокість і ненависть Многогрішного у поєдинку під час зустрічі з Медвином?
•  Через що Григорій вирішив залишити Сірків та емігрувати за кордон?
•  Про що свідчить лейтмотив твору: «Сміливі завжди мають щастя».

Мікрофон. «За що українці повинні шанувати Г. Многогрішного».

2.4. Відтворення асоціативного портрету Григорія Многогрішного. (Робота у парах)

2.5. Складання інформативного ґрона щодо характеристики героя твору. (Робота у малих групах)

2.6. Вправа. Висловіть власні міркування.

Розмістіть героїв твору на умовних сходинках залежно від їхнього впливу та місця в житті Григорія Многогрішного.

3. Робота над змістом твору

3.1. Розділ ІХ.

3.1.1. Зима. «Перед великим полюванням»

•  У чому виявилися особливості полювання Сірків узимку?
•  Яке значення для Григорія мало полювання у тайзі? Як воно впливало на внутрішній стан героя? (У мисливстві намагався забути про все — про свою дурну долю, про невідоме майбутнє, намагався не дивитися вперед, забувши про весь світ. Ліпше не думати, жити, поки можна, дихати, дивитись на сонце…»)
•  Про що свідчить майстерність і вправність Наталки під час полювання на рись?

3.1.2. «Ціною дружби. «Злодюжка».

•  Яка несподівана сутичка сталася у Григорія з вепрем-ватажком?
•  Як поводив себе герой, коли загубився у тайожному лісі?
•  Що свідчить про турботливість, а може і любов Наталки до «інженера».

3.1.3. «Різдво в пралісах».

•  Чим вразила Григорія поведінка людей біля бараку?
•  Чому паритися в лазні для «інженера» — екзекуція?
•  Як колядування старого Сірка вразило Григорія?
•  Яким чином Сірки святкували Різдво?
•  Чим пояснити бажання Григорія «побавитись з долею в піжмурки», збираючись поїхати разом із Грицьком до Хабаровська?

3.2. Розділ Х.

3.2.1. «Рейд на Хабаровськ».

•  Через що у Григорія виникло велике бажання разом з Грицьком вирушити до Хабаровська — «глянути на той заборонений світ»?
•  Яку гостинність до хлопців виявив тубілець?
•  Чим спів Кім-Гі-Сауна вражав його гостей? Чому пісня, яку виконував господар «набула враз якогось виїмкового значення і змісту»? Наведіть переконливі аргументи.

3.2.2. «Експрес, «котрий возіт дрова і лєс».

•  Чому не так просто було тайожним мешканцям дістатися до міста?
• Як І. Багряний характеризує експрес? («Довжелезний — вагонів на 50. Половина вагонів товарових, а половина поштових — всі ж вони несли функцію пасажирських. Ніяких дров він не возив. Вся та валка вагонів була натоптана пасажиром до одказу, так що людські руки і голови, навіть ноги ви- пиналися з вікон і з тамбурів»)

•  Яким чином Грицько і Григорій потрапили до «експресу» і скористалися його послугами?
•   Хто були пасажирами потяга? Про що свідчить характеристика тих, хто їхав в «експресі»?
• Як пасажири «експреса» зреагували на тих, хто їхав в ешелоні і з загратованими вікнами?

3.2.3. «Хабаровськ». «Смішні й печальні походеньки».

•  Чим Хабаровськ вразив хлопців?
•  Про яку неприємну новину проінформував хлопців Вася Потаюк? (Хлопці не знали, що на цім світі зайшла епідемія арештів. І то не тільки тут — в цім краї,— а й по цілій «шостій частині світу»)
•  Через що виникли труднощі щодо оформлення дозволу на право користування зброєю у Грицька Сірка?
•  Чим викликана поведінка Грицька до Григорія, коли вони обоє опинилися у приміщенні НКВД?
•  Про що допитувалися працівники НКВД у Грицька, коли той з’явився до них для отримання дозволу на користування зброєю під час відвідування японського ресторану?
•  Чому Григорій зневажливо ставився до тих, хто перебував у залі ресторану? («Дивився на всі ті обличчя мальовані, на все те претензійне, засмоктане зборище, на ту виставку жіночої краси й вроди та мужської пихи і гонору — і зціплював губи. Понурий, налитий болем і презирством заперечення. Його стоптано, випхано геть з життя, викреслено»)
•  Чим пояснити те, що Многогрішний серед шуму ресторанної музики повсякчас вчував сміх Наталки, гавкання Заливая, шум горної річки?

  3.2.4. «Не ходи босий».

• Що трапилося з хлопцями, коли вони залишили ресторан?
• Чому у героїв «вернувся добрий гумор, упевненість і душевний спокій», коли вони знову опинилися у лісовій хащі?
• Як Наталка сприймала розповіді брата про його поїздку до Хабаровська?
• За що дорікала героїня хлопців, які щойно повернулися з міста? («Ані тобі з дівчатами не вміли добре потанцювати, ані пістоля їй в подарунок забрати… А то навезли казна-чого, ніби вона якась панянка мальована…»

3.3. Розділ ХІ.

3.3.1. «На кішку».

•  Через що полювання на кішку було небезпечним?
•  Яке враження справив на Григорія напис, що був на снігу? (Медвин — це ж прізвище його колишнього ката. Так, це було прізвище начальника відділу одного управління НКВД. Прокляте прізвище викликало зливу страхітних спогадів, приспаного гніву, пекельної, непримиренної, вічної ненависті)
•  Що розповідає автор читачеві про Інокентія Петровича? Чому цю людину він називає дитям природи?
•  Як старий охарактеризував здібності Многогрішного-мисливця? (Правда, за весь час він мав багато нагод перевірити Григорія, і цей юнак перед ним склав усі іспити, та ще й найліпше. І старий був певен його здібностей)
•  Про які особливості полювання на кішок розповів старий Сірко Григорію?
•  Для чого під час полювання на тигрів необхідно було голосно кричати? («Вона від людського крику дерев’яніє, її трясця б’є, нерв у неї не витримує, бач. Губиться і силу свою втрачає»)
•  Яким чином закінчилося полювання на тигрів?
•  Чим зумовлена різка народжуваність серед тваринного світу? («Отже, щоб мишачий рід не перевівся, треба, щоб вони швидко і багато плодилися. А вже ведмідь або й оця кішка — їх жоден звір не їсть. Навпаки, їм самим треба багато харчу, того вони так помалу й плодяться»)
•  Як І. Багряний характеризує досвідченість старого Сірка? (О, старий дідуган стільки надивився за життя, стільки думав над усім і розумів навіть чим що дише, що міг би консультувати багатьох вчених і професорів з цих питань»)
•  Що змусило Григорія вирушити на пошуки того, хто порушив закони тайги?
•  Який самосуд вчинив Многогрішний над Медвиним?
•  Як Григорій охарактеризував свого ката? («Цей пес відбивав мені печінки, ламав кості, розчавлював мою молодість і намагався подряпати серце, аби дістав. Так довгих-довгих два роки він мене мучив. А потім відправив до божевільні. І все за те, що я любив свою батьківщину»)

• Які риси характеру Наталки приваблювали, вражали Григорія? («Горда… Дика… Наївна і … надзвичайна»)
• Що відчув герой, вирішивши залишити родину Сірків і вирушити до Маньчжурії? Як на це зреагувала Наталка? («Серце Григорієве ніби хто поклав у жорстокі лещата. Він стояв, зціпивши зуби до хрусту, щоб не ревнути дико, нестямно. А по щоці повзла помалу сльоза»)

3.4. Розділ ХІІ.

3.4.1. «Навзаводи з щастям».

• Що свідчить про вдячність Григорія Сіркам? («Йому несила так піти геть. Він мусить піти туди, глянути, побачити, востаннє ж. Побачити батька, побачити матір. Це, може, єдині рідні, може, на цілому світі. Попрощатись. Стати навколішки і хай благословлять у далеку путь — у темне, страшне, невідоме…»)

• Чому герой вагався, вирішуючи залишити сім’ю Сірків? («Але ж як він піде геть, не попрощавшись з цими людьми? Але ж як стане перед нею і не пожаліє її серця? Ліпше було б розбитися ще тоді, з поїзда стрибавши!»)
• Чим пояснити рішення Наталки вирушити у небезпечну путь із коханим?
• Чого побажав старий, благословляючи Григорія і Наталку? («Нехай же шляхи вам будуть рівні, люди привітні і щастя довіку,— щоб ні сили темні, ні око злеє, ні куля ворожа…»)
• Про що свідчить ритуал благословення батьків дочки з коханим у далеку дорогу?
• Якими подарунками наділила мати Наталку, розлучаючись з нею? («І висипала їй з пригорщі в пригорщу дрібнички — дукачі стародавні, обручки, сережки золоті. Потім зняла з себе золотий хрест і наділа дочці на шию»)
• З якою промовою-проханням звернулася сестра до брата? («А мати й батько — тобі, і ти відповідаєш за них головою. Так? Дай же слово, що ти берегтимеш їх. І одружившись, будеш коло них»)
• До яких хитрощів удався Григорій задля перетину кордону?
• Яким чином Наталка повідомила батьків про подолання кордону?
• Як преса проінформувала про смерть Медвина і ще одного військового?
• Чому старий Сірко, слухаючи про диверсію, що вчинила «банда» на кордоні з Японією, «гомерично реготався»?
• Які відчуття проймали родину Сірків через відсутність Наталки і Григорія?
• Як на українську родину з тайги вплинула «депеша» від дочки?
• Над чим змушує поміркувати читача цей твір?

VI. Закріплення вивченого матеріалу

VII. Підсумок уроку

VIII. Оголошення результату діяльності школярів

ІХ. Домашнє завдання

Повторити інформацію про візуальну (зорову) поезію давньої літератури і порівняти її з теперішньою; Дібрати цікавий матеріал про життя і творчість М. Мірошниченка, В. Женченка, М. Сарми-Соколовського, А. Мойсієнка.

Можливо Вам це буде цікаво