Головна » Статті » Вчителю-предметнику » Конспекти уроків світової літератури 11 клас |
Тема. Постмодернізм — одне з найяскравіших літературних явищ другої половини ХХ ст., його теоретичні засади й художня (літературна) практика. Соціоісторичні, культурно-філософські та естетичні чинники розвитку постмодернізму в художній літературі. Основоположні принципи постмодерністської поетики Мета: допомогти учням усвідомити характерні риси постмодернізму як одного з найяскравіших явищ літератури другої половини ХХ ст.; розвивати навички самостійного пошуку інформації, відбору її та систематизації; сприйняття навчального матеріалу на слух, висловлення своєї думки про підняті проблеми; виховувати прагнення до пізнання, розширення свого кругозору, любов до літератури, естетичні смаки. Обладнання: портретна галерея письменників-модерністів, виставка їхніх творів, творів інших видів мистецтва у стилі постмодернізму; словники літературознавчих термінів, таблиця. Тип уроку: вивчення нового матеріалу. ХІД УРОКУ І. Мотивація навчальної діяльності учнів У ч и т е л ь. Історія людства позначена послідовною зміною культурних епох. Остання з них дістала назву доби постмодерну. У максимально широкому контексті під постмодернізмом розуміють «глобальній стан цивілізації останніх десятиліть, усю суму культурних настроїв і філософських тенденцій» (О. Вайнштейн), що пов’язані з відчуттям завершеності цілого етапу культур історичного розвитку, вичерпаності «сучасності»… Віяння, які породили постмодерн, віддзеркалили зміни в житті людства, розчарованого результатом реалізації світових ідей, що панували у ХХ ст., і проектів «законодавчого розуму», який підійшов до межі самознищення й шукав шляхи співіснування таких відмінних одне від одного, занурених у власні інтереси рас, народів, націй, державно-політичних і релігійних систем, не кажучи вже про окремих людей. Аби вижити, суспільства сьогодні «змушені виробити й засвоїти менталітет, який є адекватним інструментальній могутності й передбачає надзвичайно високу міру терплячості, готовності до самокритики й компромісів» (А. Назаретян). Весь багатовіковий досвід зазнав переосмислення, послугував базою для виявлення цінностей, що з’єднають людство й не будуть прив’язані до будь-якої однієї ідеології, релігії, філософії. Постмодерн — це «феномен, що передбачає діалог на основі взаємної інформації, відкритість, орієнтацію на розмаїття духовного життя людства» (Н. Маньковська). Ось які глобальні проблеми нового в другій половині ХХ ст. мистецького явища ми будемо з’ясовувати на сьогоднішньому уроці. ІІ. Оголошення теми й мети уроку ІІІ. Актуалізація опорних знань Евристична бесіда · Який «рецепт» порятунку людства від самознищення пропонує Ґ. Маркес? · Яка з тем, проблем твору «Сто років самотності» близька особисто вам, чому? · Чи є для людини, на ваш погляд, речі, страшніші за самотність? IV. Сприйняття й засвоєння навчального матеріалу 1. Робота учнів зі словником літературознавчих термінів Постмодернізм — світоглядно-мистецький напрям, що в останні десятилітті ХХ ст. прийшов на зміну модернізму. Цей напрям — продукт постіндустріальної епохи, епохи розпаду цілісного погляду на світ, руйнування систем — світоглядно-філософських, економічних, політичних. 2. Лекція вчителя — Уперше термін «постмодернізм» згадується в роботі німецького філософа Рудольфа Панвіца «Криза європейської культури» (1914), але поширився він лише наприкінці 1960-х років спершу для означення стильових тенденцій в архітектурі, спрямованих проти безликої стандартизації, а невдовзі — у літературі, малярстві та музиці. Як філософська категорія термін «постмодернізм» отримав розповсюдження завдяки філософам Ж. Дерріда, Ж. Батаю, М. Фуко й особливо книзі французького філософа Ж.-Ф. Ліотара «Стан Постмодерну» (1979). Постмодерністи, завдяки гіркому історичному досвіду, визнали марносилі спроби поліпшити світ, утратили ідеологічні ілюзії, уважаючи, що людина позбавлена змоги не лише змінити світ, а й осягнути, систематизувати його, що подія завжди випереджає теорію. Прогрес визнається ними лише ілюзією, з’являється відчуття вичерпності історії, естетики, мистецтва. Реальним уважається варіювання та співіснування усіх (і найдавніших, і новітніх) форм буття. Принципи повторюваності та сумісності перетворюються на стиль художнього мислення з притаманними йому ознаками еклектики, тяжінням до стилізації, цитуванням, переінакшенням, ремінісценціям, алюзіями. Митець має справу не з «чистим» матеріалом, а з культурно освоєним, адже існування мистецтва в попередніх класичних формах неможливе в постіндустріальному суспільстві з його необмеженим потенціалом серійного відтворення й тиражування. Енциклопедія літературних напрямків і течій подає такий список ознак постмодернізму: · культ незалежної особистості; · потяг до архаїки, міфу, колективного позасвідомого; · прагнення поєднати, взаємодоповнити істини (часом полярно протилежні) багатьох людей, націй, культур, релігій, філософій; · бачення повсякденного реального життя як театру абсурду, апокаліптичного карнавалу; · використання підкреслено ігрового стилю, щоб акцентувати на ненормальності, несправжності, протиприродності панівного в реальності способу життя; · зумисне химерне переплетення різних стилів оповіді (високий класицистичний і сентиментальний чи грубо натуралістичний і казковий та ін.; у стиль художній нерідко вплітаються стилі науковий, публіцистичний, діловий тощо); · суміш багатьох традиційних жанрових різновидів; · сюжети творів — це легко замасковані алюзії (натяки) на відомі сюжети літератури попередніх епох; · запозичення, перегуки спостерігаються не лише на сюжетно-композиційному, а й на образному, мовному рівнях; · присутність образу оповідача; · іронічність і пародійність. Розглянемо різні точки зору на співвідношення модернізму й постмодернізму. Американський літературознавець Ігаб Хассан відзначає такі ознаки постмодерністської літератури: · невизначеність; · фрагментарність; · деканонізація; · втрата «Я», · іронія; · гібридизація; · карнавальність; · сконструйованість. Порівняльна таблиця «модернізм-постмодернізм» за Брайніним-Пассеком
Серед перших виразно постмодерністських творів — романи У. Еко «Ім’я троянди» (1980), П. Зюскінда «Запахи» (1985), Д. Апдайка «Версія Роджерса» (1985), Т. Пінчона «Веселка гравітації» (1973). 3. Складання опорно-логічного конспекту «Ознаки постмодернізму» V. Закріплення знань, умінь і навичок Прокоментуйте! Прочитайте висловлювання літературознавців про постмодернізм, прокоментуйте їх. Яке з них вам найбільш зрозуміле? (У. Еко). (І. Хассан). давно вже позаду. Проте й доба домінування інновації, тобто доба модернізму, минає. Виникають нові мотиви відкриття інновації всередині традиції…» (Т. Керімов). Розповідати про соціоісторичні, культурно-філософські та естетичні чинники розвитку постмодернізму в художній літературі. Індивідуальне завдання: підготувати повідомлення про представників постмодерністської прози: У. Еко, Дж. Фаулза, Дж. Барта, Дж. Хеллера, І. Кальвіно, К. Рансмайра, М. Кундера. VII. Підсумки уроку Інтерактивна вправа «Мікрофон» Продовжте речення: · До появи постмодернізму, на мій погляд, привели… Можливо Вам це буде цікаво | |||||||||||||||||||||||
Переглядів: 15823 | |
Всього коментарів: 0 | |