Урок № 23

Тема. Ф. М. Достоєвський. Життєвий і творчий шлях митця. Творчість Ф. М. Достоєвського як одна з вершин російської та всесвітньої літератури. Філософські, етичні й естетичні погляди письменника та їх утілення в художніх творах

Мета: ознайомити з основними віхами життя й творчості Ф. Достоєвського, його світоглядними позиціями та морально-етичними переконаннями, зацікавити

творами письменника; розвивати вміння сприймати інформацію на слух, лаконічно висловлювати власні думки з приводу почутого, навички роботи з книгою; виховувати гуманізм, цілеспрямованість, почуття справедливості.

Оснащення: портрет письменника, ілюстрації до біографії, виставка творів.

Тип уроку: вивчення нового навчального матеріалу.

Хід уроку

I. Організаційний момент

II. Аналізування результатів контрольної роботи

III. Оголошення теми й мети уроку

IV. Актуалізація опорних знань

Бесіда

♦ Назвіть основні принципи реалізму, його течії, представників.

♦ Визначте особливості розвитку російського реалізму II половини XIX століття; назвіть його найвидатніших представників.

♦ Запитання для допитливих та уважних: «Чим зумовлений особливий шлях розвитку російського реалізму XIX ст.?» (Особливими історичними умовами: наявністю кріпацтва, потім його скасуванням, реформами, розвитком капіталізму на десятки років пізніше, ніж у Західній Європі, та іншими чинниками.)

V. Сприйняття та засвоєння нового навчального матеріалу

1. Слово вчителя

(Учні записують тези чи конспект за планом:

1) Дитинство і юнацькі роки письменника.

2) Початок літературної діяльності.

3) Гурток М. Петрашевського. Арешт.

4) Каторга.

5) Після каторги.

6) Останні роки життя.

7) Еволюція світогляду письменника.

8) Огляд творчості.)

Дитинство майбутнього письменника було нелегким. Народився він у сім’ї відставного військового лікаря 1821 року в Москві. Батько був людиною нестриманою, грубою, скупою, до того ж пиячив. Підтримувала сімох дітей добра, релігійна, хазяйновита мати, яка прожила недовго.

За волею батька Федір вступив до Головного військово-інженерного училища в Петербурзі, хоча покликання до військової справи не відчував. У цьому навчальному закладі викладали не лише технічні та військові дисципліни, але й французьку мову, живопис, історію, літературу. Студенти серйозно, фахово займалися літературною працею, читали твори зарубіжних авторів різними мовами й обговорювали прочитане.

У 1839 році Достоєвського приголомшила звістка про трагічну загибель батька, якого вбили селяни. Мабуть, саме це й спричинило хворобу Федора — епілепсію.

Після закінчення училища (1843) Достоєвський став офіцером і отримав призначення до інженерного корпусу. Але служба цікавила його мало, він пішов у відставку, вирішивши присвятити себе літературній праці. Одним подихом він перекладає «Ежені Гранде»             О. де Бальзака, а потім пише власний твір — повість у листах «Бідні люди». Критики щиро привітали новий літературний талант. Упродовж наступних трьох років (1846–1849) з’являються повісті Достоєвського «Двійник», «Хазяйка», «Білі ночі», «Неточка Незванова». Молодий письменник знайомиться з Іваном Тургенєвим, Миколою Некрасовим й іншими митцями та критиками. Але його увага у своїх творах до людини, складності її долі, непередбачуваності її вчинків, таємних передчуттів, психологічних загадок викликали кри-

тичні відгуки, які він болісно переживав.

У 1847 році Достоєвський зближується з Михайлом Буташевичем-Петрашевським, чиновником Міністерства іноземних справ, який пропагував ідеї утопічного соціалізму Фур’є. На зборах гуртка говорили про перебудову суспільства, про необхідність скасуван-

ня кріпацтва, навіть шляхом повстання. Гурток викрили, а його учасників, серед них і Достоєвського, заарештували. Вирок суду — страта. 22 грудня 1849 року групу молодих петрашевців вивели на одну з петербурзьких площ, де стояли солдати з рушницями на-

поготові. Засудженим зав’язали очі. Потяглися страшні хвилини очікування. Раптом — цокіт кінських копит, солдатам дають команду: «Вільно!» Ад’ютант царя оголошує, що імператор помилував бунтівників і замінив смертну кару чотирма роками каторжних робіт, а після цього — солдатською службою.

Шістнадцять діб у сорокаградусний мороз на відкритих санях везли петрашевців до Західного Сибіру. Там, у Тобольську, їх відвідали дружини декабристів, які ще двадцять років тому поїхали на каторгу, щоб підтримати своїх чоловіків. Мужні жінки подарували Достоєвському Євангеліє, яке той свято беріг усе життя.

Умови перебування в тобольському острозі були жахливими: письменникові довелося спати на спільних нарах з убивцями та злодіями, працювати по коліна в холодній воді. Не легшими були умови в омському острозі та на солдатській службі в Семипалатинську.

Через кілька років Достоєвський отримав офіцерський чин, закохався й одружився. Новий цар Олександр II дозволив петрашевцям повернутися до столиці.

Свої спогади про каторгу письменник виклав у творі «Записки з Мертвого дому». «Не знаю кращої книжки з усієї нової літератури, включаючи Пушкіна,— захоплено відгукнувся Лев Толстой.— Погляд… щирий, природний і християнський».

З 1861 року Достоєвський разом зі своїм братом Михайлом видає в Петербурзі журнал «Время», а після його заборони — журнал «Епоха». У цей час він визначає власний погляд на завдання російського письменника й громадського діяча. Його ідеї — це своєрідний російський варіант християнського соціалізму.

У 1862 році Достоєвський здійснив подорож Західною Європою, яка укріпила його в думці, що необхідно боротися з усесвітнім злом, яке все більше завойовує душу людини. Він починає писати один із ключових своїх творів — роман «Злочин і кара».

Наступні роки приносять Федору Михайловичу і літературну славу, і великі душевні випробування: втрату дружини, банкрутство, борги. Йому довелося навіть продати свої ще не написані романи.

Під час роботи над повістю «Гравець» Достоєвському допомагає стенографістка Ганна Сніткіна, яка стала для письменника помічницею, а згодом — дружиною і другом. Через борги родині Достоєвських довелося близько п’яти років перебувати за кордоном. Там

було створено романи «Ідіот» і «Біси».

Достоєвський постійно працював, практично не підводячись з-за письмового столу. Нарешті він міг вільно творити, його творчість було визнано видатним досягненням світової літератури, він мав сімейний затишок на дачі поблизу Новгорода. Але хвороби перемогли, і в 1881 році письменника не стало.

Літературознавці відзначають, що впродовж творчого шляху світогляд Достоєвського змінювався, і це відбилося у його творах. У ранньому періоді (1840-ві рр.) він відчував вплив романтизму й сентименталізму, перейшов від традицій натуральної школи до поглибленого психологізму. Другий період (1850–1860-ті рр.) — перехідний (шіллерівський) — розчарування в ідеях соціалістичної утопії, прихід до антигероя, героя-бунтаря. Третій період (останні 15 років) — це розквіт творчості, коли письменник відмовився від крайніх, відкрито революційних форм боротьби, утвердився у своїх релігійно-моральних переконаннях.

2. Робота в парах

Уточнення, доповнення записів. Озвучування робіт (1–2 учні)

VI. Закріплення набутих знань, умінь та навичок

Асоціативний диктант

♦ Запишіть риси характеру, що, на вашу думку, притаманні Ф. Достоєвському: талановитість, гуманізм, пасивність, різкість, релігійність, висока моральність, працелюбство, непрактичність, марнотратство, патріотизм.

VII. Домашнє завдання

Повторити біографію письменника, визначити еволюцію його світогляду та творчості. Прочитати роман «Злочин і кара».

VIII. Підбиття підсумків уроку

Інтерактивна вправа «Мікрофон»

Продовжте речення:

• Достоєвський для мене…

• Мене вразило…

• Якщо порівняти молодь нашого часу з молоддю доби Достоєвського, то…

Можливо Вам це буде цікаво