Меню сайту
Категорії розділу
Нові коментарі
Дякую
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
| Головна » Статті » Вчителю-предметнику » Конспекти уроків світової літератури |
«Вершник без голови» Т. Майн Ріда - панорама життя американського Дикого Заходу.
|
«Вершник без голови» Т. Майн Ріда - панорама життя американського Дикого Заходу. Видатний американський письменник Томас Майн Рід (1818-1883) творив в епоху романтизму. Саме в романтиці криється більш ніж вікова популярність його роману «Вершник без голови » (1866). Він написаний в жанрі пригодницького роману - вестерну, напряму, який включає в себе різні жанри літератури: комедію, детектив, фантастику, трагедію. Події у вестерні відбуваються в другій половині 19 ст. на Дикому Заході в майбутніх західних штатах США (Вайомінг, Арізона, Невада), а також в Західній Канаді та Мексиці. Конфлікт показаний через символічне зіткнення характерів. Це жанр, який залишився вірним високій романтиці, кличе в далекі, незвідані краї, на подвиги, висуває діяльних, сильних духом героїв, зображує драматично-напружені епізоди минулого. Завдячуючи вестерну, Майн Рід докладно змалював природу прерії, тварин, що там живуть, людей мужніх професій. У творі також одночасно поєднані полум’яні та фатальні пристрасті: кохання, ревнощі, ненависть, суперництво. «Вершник без голови» - це своєрідна панорама техаського життя, в якій описано реальні обставини дійсності. Тут прикордонні форти та індіанські поселення, що перебувають у стані нетривкого миру з білими колоністами і південні плантатори, які примандрували сюди з сотнями чорних рабів. Одним з таких підкорювачів диких просторів в романі постає Вудлі Пойндекстер, «… власник великих цукрових плантацій, один з найбундючніших та найвизначніших аристократів Півдня, який уславився своєю марнотратною гостинністю, яка зрештою і змусила його продати свій маєток на Міссісіпі й разом з родиною та мізерними рештками нігерів, перебратися в дикі прерії південно-східного Техасу» [1, с. 7]. Те, що він переселенець, засвідчують багато прикмет. Це і десять великих фургонів піттсбурського виробництва, що їх насилу тягнуть по восьмеро мулів, і розмаїтий вантаж, який вони везуть, дорогі меблі, живий товар у вигляді темношкірих жінок та дітлахів, і чимало піших чорних невільників, які бредуть поряд з фургонами, збивши до крові босі ноги. В романі автор зображує рабів - невільників та індіанців, але, на відміну від героїв Фенімора Купера, який описував важке життя тубільного населення в серії своїх пригодницьких романів, персонажі Ріда, хоча і є рабами і «… колись в давнину населяли Мексику, тепер весело говорять новоорлеанською говіркою, співають та танцюють сини та дочки Африки, неначе спростовуючи твердження, що рабство - це лихо» [1, с. 41], адаптувавшись до нових життєвих умов. Персонажі роману доволі умовні: вони не наділенні глибокими психологічними характеристиками, при цьому позитивні герої вирізняються шляхетністю, мужністю та справедливістю. Вони здатні бути вірними друзями та палкими коханцями, незламні у злигоднях, завжди прагнуть до перемоги добра над злом і задумані автором як життєвий приклад для читачів. Саме таким постає Моріс Джеральд, ловець мустангів – диких коней, який виявив своє благородство стосовно Пойдекстерів, показавши їм правильну дорогу та врятувавши їх від лиха. Він також виявляє доброту до свого єдиного раба Феліма, з яким разом мешкає в одному будинку і харчується за одним столом. Спільним в романах Майн Ріда і Ф. Купера є оптимізм і водночас фаталізм фронтиру: з одного боку, життя на кордоні зрівнює всіх, воно демократичне, тут бідний невільник і південний аристократ користуються рівними правами, а, з іншого, - є професії приреченні на вимирання, такі, якими володіють Моріс Джеральд і мисливець Зебо Стамп, чиє майбутнє через це стає під загрозу. Романом «Вершник без голови » Майн Рід прагнув показати тогочасне становище як білої людини, так і рабів, а також тубільного населення, їхнє ставлення, один до одного. Він також виражає сподівання не та, що з приходом цивілізації умови проживання населення на Дикому Заході зміняться на краще. Список літератури: 1. Рід Т.М. Вершник без голови. – Харків: Фоліо, 2008. – 522 с. 2. Павличко С. М. Рід. Читаний та перечитаний. – К.: Веселка, 1993. – С. 532-537. Можливо Вам це буде цікаво | |
| Переглядів: 1173 | |
| Всього коментарів: 0 | |
