Урок 21

Поняття про глобальні проблеми людства, роль світової громадськості у їх розв’язанні

Мета: охарактеризувати поняття «глобальні проблеми люд­ства»; визначити причини виникнення, особливості кожної з про­блем, можливі шляхи розв’язання; розвивати уміння оцінювати наслідки прояву глобальних проблем на сучасному етапі розвитку людства, уміння самостійно опрацьовувати різноманітні джерела географічних знань, працювати в групах, захищати свою точку зо­ру; виховувати толерантність, культуру мовлення, екологічне мис­лення.

Обладнання: фізична карта світу, політична карта світу, еконо­мічна карта світу, атласи, схеми, таблиці, графіки, діаграми (за можливістю — у мультимедійному виконанні).

Тип уроку: комбінований (у формі ділової гри).

Хід уроку                                                                                   

I. Організаційний момент

II. Мотивація навчальної та пізнавальної діяльності

Процес взаємодії суспільства і природи дійшов такої кількісної і якісної межі, коли виник феномен взаємодії всього людського сус­пільства з усією природою планети. НТР привела, з одного боку, до формування у людства всеохопної системи знань і технологій, з дру­гого — до збільшення антропогенного впливу на природу. Сформува­лися складні господарські системи, вплив яких поширюється на весь світ. Як результат — зростає взаємозв’язок і взаємозалежність господарського та політичного життя країн і народів світу. Сутність цих процесів і явищ породжує глобальні проблеми, тобто проблеми, що стосуються всього людства. Вони охоплюють усі аспекти відно­син між державами світового співтовариства, між суспільством і природою, формування умов життєдіяльності людства.

Науковці налічують кілька десятків проблем, які за своєю всео­сяжністю можна вважати глобальними. Їх можна поділити на по­літичні, економічні, демографічні, соціальні та екологічні.

Сьогодні на розширеному засіданні ООН з метою обговорення та розв’язання глобальних проблем людства зібралися не лише офі­ційні представники комітетів і комісій, а й представники масс-медіа, які будуть ставити питання та зможуть донести широким верствам населення результати роботи засідання.

ІІІ. Застосування знань у нестандартних умовах

Приклади виступів груп, полеміки

1. Проблема збереження миру

Проблема збереження миру на Землі — найважливіша, оскіль­ки під час виникнення глобального військового конфлікту у світі, нашпигованому ядерною зброєю та ядерними технологіями (АЕС тощо), всі інші проблеми втрачають сенс. Неможливість обмежено­го впливу ядерного інциденту на довкілля яскраво продемонстру­вала катастрофа на Чорнобильській АЕС (1986 р.).

У сучасну епоху старі підходи до розуміння війни піддаються критиці на тій підставі, що в ядерну епоху в разі застосування атом­ної зброї не буде ні переможців, ні переможених. Проте, окрім ядерної війни, у світі ведуться звичні війни. В епоху глобалізації необхідне чітке усвідомлення того, що будь-яка війна (тим більше світова) може мати катастрофічні наслідки для майбутнього всієї людської цивілізації.

Жорстока реальність полягає в тому, що ніколи ще в історії людства не накопичувалася така кількість смертоносної зброї, її достатньо, щоб кілька разів знищити все живе на Землі або навіть саму планету.

На початку 90-х років країни світу витрачали на військові по­треби понад 1 трлн дол. на рік. Це дорівнювало обсягу роботи всьо­го світового ринку послуг або ж величині, що співмірна з третиною обороту світової зовнішньої торгівлі.

Кореспондент газети «DAILY NEWS». Назвіть, будь ласка, країни світу, які лідирують за обсягом військових витрат.

— Майже половину коштів на військові потреби у світі витрача­ють дві країни — США та Росія. У деяких державах військові ви­трати перевищують 1/10 їх ВВП (КНДР, Пакистан, Ірак, Грузія). Чимало небагатих за доходами на душу населення країн світу вкла­дають у військову сферу коштів більше, ніж у соціальну (Пакис­тан, Іран, Ірак, Сірія, Куба, В’єтнам та ін.). На задоволення попиту на воєнні товари та послуги, за оцінкою ЮНЕСКО, працює 50 млн чоловік, в розробках військового характеру беруть участь півміль­йона вчених та конструкторів, або 1/5 науковців світу.

Офіційно у світі існує 5 країн, які на своїй території мають пра­во утримувати ядерну зброю — це так звані держави «ядерного клубу»: США, Росія, Великобританія, Франція, Китай. Останнім часом «неофіційними членами ядерного клубу» стали ще й Індія, Пакистан, Ізраїль, Південна Корея. Існують також порогові держа­ви, які володіють технологіями виробництва цієї зброї і можуть її створити у найкоротший час. Серед них Іран, Ірак, Південна Афри­ка, Бразілія, Аргентина, Японія.

Кореспондент газети «Times». Чи можна розрахову­вати на подібні кроки? Чи можете ви навести приклади позитивних змін на шляху до вирішення проблеми?

— На щастя, наприкінці XX ст. міжнародна обстановка у світі поступово змінюється від конфронтації до взаєморозуміння і спів­робітництва. У 1988 р. між США та СРСР була укладена угода про ліквідацію ракет середнього радіусу дії. У 1994 р. Україна першою серед країн світу відмовилася від ядерної зброї (на час проведення цієї акції вона мала третій за потужністю у світі ядерний арсенал). Ядерна зброя була виведена також з Казахстану і Білорусі. У 1994 р. країни НАТО схвалили програму «Партнерство заради миру», до якої приєдналися 24 держави, в тому числі нейтральні Фінляндія, Швеція, а також Україна та ряд інших країн.

Кореспондент газети «Liberation». Ви стверджує­те, що проблема наближається до розв’язання?

— На жаль, ні, на планеті все ще зберігаються точки потенцій­них міжнародних або міжнаціональних конфліктів. Тільки від за­кінчення Другої світової війни до початку ХХІ ст. відбулося понад 38 міжнародних та близько 100 внутрішньодержавних конфліктів, в яких загинули десятки мільйонів людей. Вони мають міжетніч­ний характер (Афганістан, Індія, Банґладеш, Ніґерія, Чечня в Ро­сії, Косово в Сербії, Південна Осетія та Абхазія в Грузії, Палестина та Ізраїль) або прикордонний (між Індією та Пакистаном тощо).

Регіональні конфлікти часто породжують ще одну сучасну про­блему — міжнародний тероризм. Події 11 вересня 2001 р. в США показали, що тероризм перетворюється на такий потужний фактор загрози поступальному розвитку світового співтовариства, як й ін­ші глобальні проблеми сучасності.

Отже, проблема збереження миру на Землі залишається го­строю, і його досягнення можливе за умови взаємопорозуміння і всебічного співробітництва.

2. Демографічна проблема та проблема подолання відсталості країн, що розвиваються

Вона зумовлена, з одного боку «демографічним вибухом» в кра­їнах, що розвиваються, з іншого — депопуляцією в розвинених країнах.

Переважна більшість населення світу живе в країнах, що роз­виваються (4,7 млрд осіб). За прогнозами демографів, до 2025 р. на­селення цих країн зросте ще на 3 млрд осіб, що становитиме 95 % приросту населення світу. Прогнозні розрахунки ООН свідчать, що за сучасних темпів приросту населення у країнах Південної Азії і Африки їх частка в населенні світу до кінця XXI ст. перевищить 60 %.

У країнах Азії, Африки, Латинської Америки швидке зростан­ня кількості населення (подвоєння через кожних 20–30 років) при­зводить до загострення важливих соціально-економічних проблем: значного переважання темпів приросту населення над темпами економічного росту і до ще більшого відставання від аналогічних показників розвинених країн; швидкі темпи урбанізації, збільшен­ня числа безробітних і осіб, що не знаходять застосування своєї праці (30 % працездатного населення світу), зростання чисельності неграмотних поряд з ростом частки грамотного населення у світі (85 % наприкінці століття).

Потенційна загроза розвитку сучасної демографічної ситуації полягає в тому, що населення світу розпочинає XXI ст. з 1 млрд без­робітних, 1 млрд голодуючих, 1 млрд неграмотних, 2 млрд, що жи­вуть в умовах відносного або абсолютного перенаселення, 1,5 млрд знедолених, що знаходяться за «межею бідності».

Глобальність проблеми народонаселення в тому, що вона не мо­же бути локалізована в якомусь певному регіоні, і нерівномірне зростання чисельності населення в окремих країнах може викли­кати помітні зміни на геополітичній карті світу.

Кореспондент газети «Аргументи і факти». Чи не перебільшуєте ви суть демографічної проблеми, адже проблема перенаселення досить успішно розв’язується у ряді азіатських кра­їн, таких, як Південна Корея, Китай?

— Як показує досвід цілого ряду країн, зниження темпів росту населення залежить від багатьох факторів. До таких факторів на­лежать забезпечення всього населення житлом належної якості, повна зайнятість, вільний доступ до освіти і медичного обслугову­вання. Останнє ж неможливе без розвитку національної економіки на основі індустріалізації і модернізації с/г, без розвитку освіти, рі­шення соціальних питання. Дослідження, проведені в останні роки у деяких країнах Азії та Латинської Америки, показують, що там, де рівень економічного і соціального розвитку більш низький, де більшість населення безграмотне, народжуваність дуже висока, хоча у багатьох з них проводиться політика з регулювання наро­джуваності, і навпаки — при прогресивних економічних перетво­реннях відбувається зниження народжуваності. Тому рішення про­блеми перенаселення пов’язане з проблемою подолання відсталості країн, що розвиваються.

Забезпечення поступального і пропорційного розвитку госпо­дарства світу — одна з важливих проблем, що стоїть перед люд­ством. Розрив у рівнях прибутків на душу населення між економічно розвиненими країнами та країнами, що розвиваються, залишається значним, незважаючи на те, що за останні півстоліття багато країн, що розвиваються, досягли значного прогресу: зросли їх прибутки, розпочалася індустріалізація, досягнуто успіхів у га­лузях охорони здоров’я та освіти. Проте пересічні економічні по­казники ВВП на душу населення в розвинених країнах і країнах, що розвиваються, відрізняються в 100 разів! При цьому в деяких країнах останнім часом відставання навіть збільшилося. Світовий прогрес все ще оминає четверту частину людства. Ситуація є особливо драматичною з огляду на те, що, за розрахунками, на межі ХХ–ХХІ ст.ст. понад 9/10 приросту робочої сили припадає на краї­ни, що розвиваються. Наприкінці XX ст. глобальна проблема ви­найдення шляхів пропорційного економічного розвитку також ста­ла актуальною для постсоціалістичних країн з перехідною економікою (в тому числі й для України).

Кореспондент газети «Дзеркало тижня». Чи можливе подолання диспропорцій у рівнях розвитку світового гос­подарства?

— Розв’язати проблему відставання країн можна за умов надання їм допомоги сильними високорозвиненими державами. Прикладом допомоги може слугувати надання вигідних кредитів для розвитку га­лузей промисловості, таких як енергетика, машинобудування, хіміч­на промисловість, або за певних умов для розвитку індустрії туризму.

Кореспондент газети «Дзеркало тижня». Чи по­трібна, на вашу думку, така допомога пострадянським країнам, на­приклад Україні?

— Україна — держава, яка має потужний природний, матері­альний, науковий та людський потенціал. Тому такі держави спро­можні самостійно розв’язувати свої проблеми. Завдання України, як і інших пострадянських країн, пов’язані з реформуванням за­конодавства, економіки, створенням власної конкурентоспромож­ної продукції на світовому ринку.

3. Економічні проблеми

До цієї групи проблем відносять переважно енергетичну, сиро­винну та продовольчу.

Сировинна та енергетична проблеми мають багато спільного. Зумовлені вони передусім недостатньою кількістю розвіданих за­пасів корисних копалин і дуже нераціональним їх використанням. Основним шляхом вирішення сировинно-енергетичної кризи є пе­рехід до матеріало- і енергозберігаючих технологій, комплексного використання сировини, створення маловідходного і безвідходного виробництв.

Кореспондент газети «Liberation». Чи можете ви навести прилади конкретних заходів, які запроваджують для розв’язання сировинно-енергетичної проблеми?

— До зменшення використання сировини повинна привести за­міна багатьох видів природних матеріалів на штучні і синтетичні, які можуть створюватися із наперед заданими властивостями.

Значна економія сировини досягається за рахунок використан­ня вторинних матеріалів: металобрухту, макулатури, пластмас.

Приклади високоефективного використання вторинної сировини показують «малі» високорозвинені країни Західної Європи. Тут використовується 80–90 % щорічного надходження металобрухту, 50–70 % макулатури і багатьох видів пластмас, до 75 % побутового сміття спалюється з метою виробництва енергії.

Розв’язання енергетичної проблеми, крім повсюдної економії енергії і вдосконалення існуючої теплової енергетики на принципо­во нових технологічних засадах (наприклад, спалювання вугілля у «киплячому шарі»), передбачає широке використання альтерна­тивних джерел енергії, передусім сонячної, вітрової, внутрішнього тепла Землі.

Якщо тенденції впровадження альтернативних джерел та збе­рігаючих технологій розвиватимуться, розв’язання сировинно-енергетичної проблеми можливе вже у ХХІ ст.

Набагато складніша ситуація з продовольчою проблемою, яка визначається спроможністю Землі прогодувати нинішнє і майбутні покоління планети.

Згідно з даними ФАО (продовольчої і сільськогосподарської ор­ганізації ООН), нині на планеті голодують понад 500 млн осіб, а ще 1 млрд осіб постійно недоїдають.

Продовольча криза особливо актуальна для багатьох країн Аф­рики, Азії, Латинської Америки і загрожує поширитися на інші території. Найбільш критичне становище склалося у 20 країнах «зони голоду», що розташована в сухих саванах і напівпустелях. Тут темпи приросту населення у два рази перевищують виробни­цтво продовольства. Середньодобова забезпеченість їжею оціню­ється у цих країнах на 80–85 % від рекомендованих ФАО норм.

Причиною голоду є неспроможність країн, що розвиваються, через власні низькі доходи закуповувати на світовому ринку про­дукти харчування. У структурі сімейного бюджету частка продо­вольчих затрат у них перевищує 60 %, тоді як у Німеччині 17 %.

Кореспондент газети «Аргументи і факти». Які рекомендації ви можете надати країнам, які зіткнулися із продо­вольчою проблемою?

— Компенсувати втрати можна за рахунок підвищення продук­тивності оброблювальних земель, поєднавши апробовані форми землеробства із сучасними досягненнями біотехнології. Допуска­ється, що таким шляхом можна збільшити врожайність, напри­клад, кукурудзи і пшениці у країнах, то розвиваються, у 2–3 рази. Цього було б достатньо для задоволення потреб населення цих кра­їн у зернових культурах.

Для продовольчого забезпечення людства суттєве значення ма­ють біологічні ресурси Світового океану. Адже в ньому видобува­ється близько 20 % харчових білків тваринного походження.

4. Екологічна проблема

Сучасна екологічна ситуація характеризується надзвичайною напруженістю, оскільки суть екологічних проблем полягає в кон­флікті між зростаючою природоперетворювальною діяльністю лю­дини і процесами, які регулюють динамічну рівновагу в біосфері.

Безумовно, саме лише використання техніки в процесі «обміну речовиною і енергією» між людиною і природою призводить до по­рушення балансу природних сил і ресурсів. Однак загроза екологіч­ної кризи стала реальною через те, що індустріальний розвиток циві­лізації тривалий час відбувався за принципом вседозволеності.

На початку ХХІ ст. екологічні проблеми можна розглядати у кількох аспектах.

1) Для атмосфери найбільш гострими є проблеми «парникового ефекту», «озонових дір», кислотних дощів, пилового забруд­нення.

2) Практично непридатною є вода, в якій навіть у невеликих кіль­костях розчинені отруйні або агресивні хімічні елементи. Най­більш забрудненими у гідросфері є річкові і озерні води. Про­сторам відкритого океану найбільшої шкоди завдає забруднення нафтопродуктами. Широке використання в господарстві і побу­ті виробів із пластичних синтетичних волокон, які легші за во­ду і майже не розчиняються за природних умов, призвело до їх значного нагромадження у водах Світового океану, особливо в Атлантичному океані.

3) Щороку з активного використання вилучаються мільйони гек­тарів земель. Деградацію земель спричиняє багато факторів: гірничі розробки, посилення водної і вітрової ерозії, хімічне за­бруднення ґрунтів міндобривами та отрутохімікатами тощо.

4) Нині темпи знищення вологих екваторіальних лісів планети у багато разів перевищують швидкість їх відновлення. Протя­гом 1990–2005 рр. планета втратила понад 125 млн га лісу. Од­ночасно із вирубкою лісів йде процес опустелювання.

Таким чином, внаслідок людської діяльності відбувається де­градація всіх природних комплексів. Ми перебуваємо в ситуації екологічної кризи.

Кореспондент газети «DAILY NEWS». Що потрібно робити, для того щоб ця екологічна криза не переросла в глобальну екологічну катастрофу?

— Серед основних шляхів розв’язання екологічних проблемє такі:

1) перехід до матеріало- та енергозберігаючих технологій, а в пер­спективі — до замкнутих циклів використання ресурсів, що дасть змогу перейти до маловідходного виробництва;

2) використання нагромадженого за тисячоліття людської діяль­ності досвіду раціонального природокористування. Розробка регіональних схем використання ресурсів залежно від природ­них, економічних та соціальних особливостей території;

3) розширення природно-заповідних територій, особливо в райо­нах з нестабільними екологічними системами (тундра, пустеля, вологі екваторіальні ліси);

4) екологічна освіта й виховання населення.

5. Соціальні проблеми

Численні глобальні проблеми існують у галузі взаємовідносин між людиною і суспільством. Це проблеми охорони здоров’я, освіти, культури, злочинності та ін. Можливості розв’язання цих проблем за­лежать від рівня соціально-економічного розвитку країн, тому осо­бливої гостроти вони набирають у слаборозвинених регіонах світу.

Незважаючи на ліквідацію багатьох масових епідемій (віспа, чума, холера), стан охорони здоров’я у багатьох країнах викликає тривогу. Багато сучасних хвороб (серцево-судинні, легеневі, рако­ві) є наслідком погіршення екологічної ситуації, малорухомого способу життя, частих психологічних стресів. Замість вже подола­них виникають нові епідемії, найбільш загрозливою серед яких є СНІД. Щодня понад 6 800 осіб стає ВІЛ-інфікованими, а більше 5700 помирає від СНІДу. Кількість людей, носіїв ВІЛ-інфекції до­сягла майже 34 млн осіб. Найвищий рівень захворюваності на СНІД зафіксовано у Свазіленді, Ботсвані, Лесото, Південній Африці, Зімбабве, Намібії, Замбії, Мозамбіку, Малаві, Кенії.

У країнах, що розвиваються, важливою причиною смертності залишаються інфекційні хвороби. У третини населення Землі, пе­реважно в країнах, що розвиваються, діагностовано туберкульоз. У промислово розвинених країнах більшість людей помирає від серцево-судинних і онкологічних захворювань.

Щороку майже 10 млн дітей помирають, не досягнувши п’ятирічного віку. Переважна більшість цих дітей вижила б за умов поєднання таких факторів, як дбайливий догляд, достатнє харчу­вання та елементарне медичне обслуговування. Таким чином, ди­тяча смертність тісно пов’язана з бідністю.

Кореспондент газети «Дзеркало тижня». Тобто ви стверджуєте, що головною передумовою подолання багатьох хвороб є подолання бідності?

— Так. Крім того, основними умовами розв’язання проблем охорони здоров’я є перехід до здорового способу життя, забезпечен­ня повноцінного харчування, поліпшення екологічних умов про­живання і, звичайно, розвиток медицини, пропаганда здорового способу життя.

Щоб бути конкурентоспроможними в умовах сучасної економі­ки з її науковими технологіями та мінливими ринками, країнам потрібна на тільки зорова, а й кваліфікована робоча сила, що воло­діє знаннями та вміє їх застосовувати на практиці. Такі трудові ре­зерви мають розвинені та постсоціалістичні країни. Водночас, за даними ЮНЕСКО, понад 75 млн дітей молодшого шкільного віку не відвідують школу. «Лідерами» в цьому показнику виступають найбідніші країни Африки.

На жаль, розв’язати цю проблему буде неможливо, якщо не бу­де усунуто всі чинники, що змушують дітей працювати і не дають можливості бідним родинам віддати своїх дітей до школи. За дани­ми ЮНІСЕФ, у світі понад 300 млн дітей — 16 % населення віком від 5 до 17 років — зайнято певним видом трудової діяльності.

Кореспондент газети «Times». Якщо проблема бід­ності буде вирішена, то й зникнуть всі соціальні проблеми?

— Складна соціально-економічна ситуація в багатьох країнах світу, всесвітня криза духовної культури сприяла переростанню такого негативного явища у проблему глобального масштабу, як злочинність. Інтернаціоналізація злочинності у багатьох випадках значно випереджує темпи світової інтеграції в економічній, соці­альній і культурній сферах. Особливо після того, як вона набула організованих форм, сформувала й постійно розширює світовий ринок наркотиків і зброї.

Глобальні проблеми вимагають і глобальних рішень. Для цього необхідне широке міжнародне співробітництво і координація зу­силь усього людства в різних сферах: політичній, економічній, на­уковій, освітянській тощо.

ІV. Підсумок уроку

Учитель та учні аналізують найбільш вдалі доповіді і питання, труднощі, що виникли в ході ділової гри, проводять оцінювання та самооцінювання.

V. Домашнє завдання

1. Підручник, опрацювати § __.

2. «Кореспондентам» підготувати статті про глобальні проблеми (кожен про 1–2 проблеми).

3. Повторити теми: «Взаємодія суспільства і природи», «Світове господарство», «Глобальні проблеми людства».

Можливо Вам це буде цікаво