Меню сайту
Категорії розділу
Нові коментарі
Дякую
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
| Головна » Статті » Класному керівнику » Сценарії свят, виховних заходів |
Сценарій відкритого виховного заходу «Осяяна любов’ю і добром» присвячений Міжнародному жіночому дню 8 Березня.
|
Тема. Осяяна любов’ю і добром Мета: виховувати повагу до жінки, розвивати естетичне сприйняття учнями поетичного слова, прекрасного; спонукати школярів до власної творчості, розвивати уміння бачити і цінувати прекрасне в житті, формувати уявлення про справжні життєві цінності: кохання, вірність, безмежну материнську любов. Обладнання: вишиті рушники та скатертини, квіти, плакат з епіграфом. Епіграф: «Жінка – кохана й мати. Жінка – сестра й бабуся. Жінка – життєве свято, Свято, що завжди у русі» Святково прибраний актовий зал школи. На стінах вишиті рушники, квіти, столи накриті вишитими скатертинами. Дівчина в костюмі весни читає вірш. Симфонія весни Ой, яка симфонія весни! Дивні звуки, трелі, переливи, Казкою проходить в наші сни І дарує радість нам і диво. А весна квітує і шумить, Стільки щастя кожному дарує! Кожен день – це неповторна мить, Кожна мить нам серденько чарує. Розлилася музика весни, Ніби повінь душу наповняє. І квітує дивосвіт рясний, І любов у серці розквітає. І обняти хочеться весь світ, Щоб упитись пахощами й цвітом Музика, як казка поміж віт, Ой, яка ж весна летить над світом! (Звучить пісня Н.Май «Дівчина – весна», танцювальну композицію виконують дівчата 9 класу) Ведучий. З першими струмочками, з вербовими котиками, гілочками мімози приходить до нас свято – свято весни, краси, ніжності, любові, добра. Так, це свято – 8 Березня. А проліски навіть з-під снігу пробиваються до нас. Аби ми поспішили принести їх своїм матерям, нареченим, дружинам, сестрам – перші подихи весни… Звучить пісня Н.Могилевської «Подснежник» Учениця. Весна приходить в рідний край, Живе все оживає. Пташки здалеку знов летять Й пісні свої співають. Учень. Прекрасне свято для жінок Пташки несуть на крилах, Найкращі квіти для жінок – Для рідних, добрих, милих. (Вручаються квіти мамам, дівчаткам, вчителям) Ведуча. Сьогодні снігом вкрилися дерева, нагадуючи казковий ліс. Я дивлюсь на цей білий, ніжний, але холодний сніг. І біль, нестерпний біль, як цей непотрібний нікому сніг, пронизує наскрізь серце, але водночас приносить приємний спогад, і душа рветься до тебе, в твої обійми, коханий мій. Чи помічаєш ти цей сніг?Тобі, мабуть, не до нього? А може, глянувши на білі сніжинки, згадуєш і мене. Ні, не згадуй, не тривож своє серце. Твоя і без мене доля нелегка. Хай іде сніг, але востаннє, щоб білі сніжинки не тривожили твоєї душі. Я розтану в твоїй пам’яті, як та біла сніжинка, що торкнулась твого чола, твоїх губ. Як хочу бути я тією сніжинкою, що ти взяв на долоню і милуєшся нею, аж поки вона не розтане. Я не хочу танути. Я хочу залишитися поруч з тобою. Та життя перечить нам – не можна любити, бо ж не в зоряний час народилися ми обоє… Прийде весна. Розвіє сум, уквітчає землю. Та знаю, що навіть у цьому цвітінні, ти згадаєш свою білу сніжинку, бо ніщо: ні красиві троянди, ні горді мальви – не замінять тобі ніжності сніжинки. Ти, один ти, знаєш цю ніжність сніжинки. Вона існує тільки для тебе, любий, рідний, єдиний… Читець 1. Без тебе я – крижина з – під снігів Холодна, одинока і печальна. Мені не треба милості богів, Щоб моє тіло струнами звучало. Мені потрібен лише твій вогонь, Аби по краплі кригу розтопити, Мені потрібна лиш така любов, Щоб із вогню та в полум’я летіти. Н.Баклай Звучить пісня «Любове ніжна моя» муз. О.Чухрая, сл..М.Ляпаненка. Читець 2. В українській мові квітка незабудка має ще й іншу назву – люби мене. Нема в цій квітці пишності букету, Яке ж наймення – ніжне і ясне; Хто так назвав її, той був поетом Люби – мене, люби – мене, люби – мене. Була любов, була і відлетіла. Я схибив десь, чогось не зрозумів. О, скільки я хотів сказати мила. І, мов колись, мені забракло слів. В житті отак трапляється нерідко, Та серце то не втішило смутне. Кругом зима – і не дістати квітку Люби – мене, люби – мене. Діждусь весни, піду в ліси і луки, Знайду надію і розвію сум. Нарву квіток і після днів розлуки Тобі, кохана, знову принесу. І ти згадаєш напівзабуте, І почуття воскресле спалахне Інакше знаю я, не може бути Люби – мене, люби – мене. Ю.Стадніченко Звучить пісня «Незабудка» В.Добриніна Ведучий. Жіночність – категорія особлива. Це й хода, і зачіска, і манера триматися, і ще багато чого, що не висловиш словами. Саме природа створила її такою – не схожою на чоловіка не тільки зовні. Вона м’якша, емоційніша, ніжніша, наділена більшою чутливістю. Жінка… Читець 3. Я – жінка! Ви чуєте люди, я – свічка, Запалена Господом на віки. Неправда, що я – ребро чоловіче. Цю казку придумали чоловіки. Я – жінка. Я – річка бурхлива й неспинна, Що в повінь зриває верхи берегів. Хто каже, що я підкорятись повинна? Це ще одна вигадка чоловіків. Я – жінка! Природою створена пісня, Яку чоловік, заспівать не зумів. Я – мрія і спогад. Майбутнє й колишнє. Я – щось незбагненне для чоловіків. Я – жінка! Я вільна, як думка одвічна. На думку не можна надіть кайдани. Це ти мене в рабство продав, чоловіче. Та я – лише жінка. Я – крапля остання. Для вуст твоїх згірклих я – липовий мед. Я – жінка. Я враз перекинусь на зілля. І гоїти рани візьмуся тобі. Я – непередбачена, незрозуміла, Я плачу від щастя, сміюся в журбі. Я – жінка. Я, дійсно, слабка половина, Нехай переможцям лаврові вінки. Історію творять, звичайно, мужчини. Але лише так, як захочуть жінки. Б.Сенченко Читець 4. Доля жінки Доля жінки, яка ти складна і цікава… То душа Есмеральди, ясна, не лукава, То закоханість Аннина до безтями, То чарівність Джульєтти – сонце без плями. За кохання ти, Сіто, загинула свято, Ніби чуєм Джен Ейр всі ми вірності клятву, І луна долина від Лейли з-за небес: «На коханні жіночім лиш людства прогрес» Все живе на землі освятила любов. Будуть в людях продовжувать знову і знов Беатріче, Реналь, Лаура величні Вірність, відданість – найсвятіше і вічне. В.Любименко Танцювальна група виконує вальс. Є.Дога (вальс з фільму «Мій ласкавий і ніжний звір») Пари зупиняються і лишаються на місці, тримаючись за руки. Читець 5. Вірність Доки світ ясний, Доки на землі Житимуть люди,- Я - калиною, Ти - колодязем,- Нам віками у парі бути! Як від спраги змарніє Мій зелен – лист І почну я хилитись долу, - Ти прийдеш, приголубиш Галузки сумні І напоїш коріння водою. Підведусь над світом – радісно, Зацвіту, засміюсь, заспіваю І на пісню мою, І на радість мою Прилетить соловейко у гаю. Як на тебе посиплять Пісками вітри І роки обвіють журбою,- Прихилю в зелені галузки свої І тебе заступлю сльозою Доки світ ясний. Доки на землі Житимуть люди,- Я – калиною, Ти - колодязем,- Нам віками у парі бути!!! Танцювальні пари закінчують вальс Ведучий. Давня приказка говорить про три основні цінності на світі: хліб, що дає життєву силу та здоров'я, мудрість, що міститься в книжках і забезпечує зв'язок із часом, і жінка, яка не дозволяє обірватися нитці життя. Ведуча. Материнство… Святе і прекрасне, опоетизоване у віршах, оспіване у піснях, прославлене в казках і легендах. Читець 6. Матері Серед тисяч пісень і віршів, У багатстві мовних скарбів Вибираєм для тебе, мамо, Сотні тисяч найкращих слів. Раді б небо тобі прихилити, Якби можна і сонце дістать. Роси чисті і зорі вогнисті В ноги мамо тобі розіслати. За любов твою щиру й безмежну, За тепло твоїх щедрих рук. За волосся твоє посивіле Від нещасть і нежданих розлук, За терпіння твоє велике, За недоспані ночі в журбі Ми здоров'я й великого щастя У Всевишнього просим тобі. Хай літа твої довгими в парі Будуть сповнені миру й добра І щасливими будуть дороги, Що ведуть до твойого двора. Л.Гевленко Читець 7. Я стою у дворі. Небокрай відгорів. Теплий вечір в мовчанні закутав калину. Люди добрі мої! Бережіть матерів, Як себе бережіть, як свою Україну! Жити, як мати, працювати, як мати, Любити, як мати. Віддай усе, що взяв, і освятись Ще більше, ніж узяв, зумій віддати… Стоїть на видноколі світла мати – В неї вчись… У цьому нетлінність нашого існування на землі, наше безсмертя. Звучить пісня І.Тарнавської «Мама» Ведучий . «Жінка – велике слово», - сказав поет. Нехай же буде в неї більше свят, нехай більше витрачає вона часу не на штовханину в тролейбусі, або в черзі, а на неквапну прогулянку з дитям – щасливу можливість взаємного збагачення, коли твій маленький син, відкритий навстіж світлу й добру, пізнає світ, а ти даєш йому це добро і пишаєшся жінкою – ніжною, терплячою, люблячою. Читець 8. Рушники Тримаю вишиті старенькі рушники. Давно забуті, горнуться до мене. Заполонили світ нейлони і шовки… Кому потрібні вишиті рослини? Гортаю білу грядку полотна. Засіяну барвінком і любистком. Сміється вишита прабабою весна, Ховається за квітами і листом. Голублю диво – дивне із пісень. Що хрестиком стелиться і в’ється. Сіріє за вікном звичайний день, А в рушниках волошками сміється Перегортаю білі рушники, Що хліб вкривали і життя в колисці Що старостів чекали на святки – Розшиті маками, заквітчані, барвисті. Вже доля весни правнукам кує, А хміль з калиною на полотні не в’яне. Як добре, що в мого народу є Рушник весільний і рушник прощальний… Благословенна будь на всі віки Найперша жінка, що нашила квіти. Душа мого народу – рушники, Барвінками і мальвами зігріта. Н.Баклай Звучить пісня Н.Май «Рушники, ви мої, рушники» Танцювальна група виконує композицію з рушниками. Можливо Вам це буде цікаво | |
| Переглядів: 4084 | |
| Всього коментарів: 0 | |
