Меню сайту
Категорії розділу
Нові коментарі
Дякую
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
| Головна » Статті » Класному керівнику » Сценарії свят, виховних заходів |
Різдво Христове
|
Різдво Христове Літературно-музична композиція 1. З 2001 року почалося третє тисячоріччя нової ери, третє тисячоріччя від Різдва Христова. Про цю видатну подію в історії людства й піде сьогодні мова в нашій літературно-музичній композиції. Звучить запис Різдвяного тропаря. Как было холодно в ту ночь, Когда родился Он. Был в мрак и стужу целый мир, Как в воду, погружен. Перекликались пастухи, Страшась в горах волков, В глухом ущелье на привал Стал караван волхвов. Пускай всю ночь кружит метель И засыпает падь. Но в ясли, словно в колыбель, Кладет Младенца Мать. Впервые воздух на земле Всей грудью Он вдохнул, Впервые уголек в золе В глаза Его блеснул. И все затихло, чтобы Он — Владыка горних сил — Здесь, на земле, свой первый сон Младенческий вкусил. (Колядка «Ця ніч свята») 2. …Дві тисячі й дев’ять років тому римський імператор Август хотів полічити своїх підданих. Для цього кожна людина повинна була записатися в тому місті, звідки вона була родом. Йосип і Марія попрямували до Віфлеєма. Коли вони прийшли туди, місто вже спало глибоким сном. На окраїні міста втомлені й змучені подорожани побачили печеру, куди пастухи заганяли череди під час негоди. Йосип і Марія подякували Богу за цей притулок і ввійшли до печери. Там опівночі й народився Син Божий. Марія сповила Його і поклала в ясла — годівницю для худоби. Цієї ночі неподалік від печери в полі пастухам, які сторожили свої череди, ангели Божі повідали про чудесне Народження. Вони заспівали. (Звучить запис «Малого славослів’я».) Пастухи перші вклонилися Дитині. Коли Господь наш Ісус народився у Віфлеємі, на небі зійшла особливо гарна, яскрава зірка, і всі люди мимоволі звертали на неї увагу. За зіркою прийшли волхви — східні мудреці, які по зірках пророкували людям їхнє майбутнє. Побачивши незвичайну зірку, вони зрозуміли, що на землі сталася надзвичайна подія, описана в давніх книгах, і пішли шукати Царя. У печері вони побачили Божественне Дитя, яка народились для спасіння всього світу, вклонилися Йому до землі й піднесли багаті дарунки: золото, ладан і смирну. Підносячи Йому золото, мудреці свідчили, що визнають Дитя за Царя; підносячи ладан — за Бога, тому що ладан використовується під час богослужіння; смирну (запашну олію, якою помазують померлих) — за людину. Такими дарами вони показували, що це особливе Дитя — і Цар, і Бог, і Людина. З тих часів от уже понад дві тисячі років ми згадуємо Різдво Христове, святкуємо його й радіємо йому. Свято Різдва — найкрасивіше зимове свято. Православною Церквою й усім православним світом воно відзначається 7 січня за новим стилем. (Звучить запис звуків хуртовини.) Це свято приходить до людей морозної ночі під час опівнічної храмової служби в сяйві свічок, у світлі зірок і гучному співі церковного хору. Звуки голосів, що славлять Бога, як ангельський глас, сповнюють торжеством Усесвіт. Небо й земля славлять Різдво Христове. На землі, хоча б ненадовго, запановує мир, а серця людей сповнюються доброї волі. 3. Символом вічного миру, щастя і радості, що прийшли разом із Христом, є вічнозелена вбрана ялинка. А історія цього символу така. «Ніч була тиха і тепла. Маленький Ісус лежав на запашному сіні в годівниці для худоби, що стояла в печері, куди пастухи заганяли худобу під час негоди. Навколо годівниці юрбилися пастухи, мовчки милуючись Його лагідним, недитячим обличчям, а над Ним тихо співали ангели, прославляючи Дитя. Пастухи пошепки розповідали про те, що цієї ночі, коли вони спали неподалік від печери, їх розбудив спів ангелів про народженого Христа. Здивовані, пастухи впали на коліна, і ангели вказали їм зірку, що яскраво горіла над входом до печери. — Ходімо, подивимося, про що сповіщають ангели,— сказали вони й прийшли сюди. У цей час до печери підійшов караван, що прямував до сусіднього міста Віфлеєма... З верблюдів зійшли три східні царі — Балтазар, Каспар і Мельхіор. Із благоговінням вступили вони в печеру і схилилися перед Дитям, підносячи Йому свої дари. Сумний вийшов з печери Йосип. Йому теж хотілося чим-небудь порадувати Христа: пастухи привели із собою своїх ягнят і волів, царі принесли коштовності, а він — бідний тесля, що він міг подарувати Божественній Дитині, що міг придумати такого, щоб щаслива посмішка освітила тихе личко Ісуса? Але тільки-но він відійшов від печери, як побачив маленьке зелене деревце, осяяне світлом яскравої зірки, яка сяяла над печерою. Йосип зрубав деревце і поставив його перед входом до печери... І раптом зірка, що горіла над нею, скотилася з неба й упала на верхівку деревця, а слідом за нею скотилися й зависли на гілках усі найясніші зірки, що мерехтіли на нічному небосхилі. Коли Богоматір побачила всіяне зірками деревце, Вона взяла Ісуса на руки й винесла з печери, щоб Він помилувався ним. Ісус заплескав маленькими рученятами й радісно скрикнув... Царі взяли із собою на пам’ять шишки з того деревця й посіяли його насіння — кожен на своїй далекій батьківщині. І в східних країнах, звідки походили троє царів, почали рости деревця, подібні до того, якому зрадів Ісус. Відтоді узвичаїлося в день народження Ісуса Христа на знак згадки про Нього прикрашати гілки цих дерев свічками й запалювати їх, тому що дерево, унизане вогниками свічок, схоже на дерево Йосипа, вкрите зірками». 4. Я помню древнее преданье давно-давно минувших дней, Когда в рождественском сияньи звезда блеснула для людей, И хоры ангельские пели земле святую песнь с небес, И светлой радостью звенели цветы в полях и темный лес. И шли волхвы за той звездою, они к Христу-Младенцу шли, И вот под кровлею простою они Спасителя нашли... И все, ликуя, к Иисусу тянулись радостной мечтой: «Пойду к Нему и поклонюсь»,— шептал орешник молодой,— Снесу дары мои простые»... «И я с тобой,— сказал цветок,— Совьюсь в веночки голубые, чтоб Он играть со мною мог». И нежно яблоня шептала: «Ему снесу плоды мои!» И роза тихо открывала венцы душистые свои. А ель безмолвная, тоскуя, стояла в тишине одна: «Что принести Христу могу я?» — вздыхая, думала она. И вот склонилися с дарами к Христу деревья и цветы, И пальма с пышными ветвями, и роза дивной красоты. Одежды лилий белоснежных у ног Христа ковром легли, Лишь елка в грусти безнадежной простерла ветки издали. Но, вдруг блеснули, зажигаясь, на ней брильянты скорбных слез. И обернулся, улыбаясь, ее сиянию Христос. И с этих пор Христовой елкой она зовется у людей, И блещут скромные иголки в огне рождественских свечей. (Колядка «На небі зірка») 5. І сьогодні ми прикрашаємо верхівку ялини прекрасною зіркою — на згадку про Віфлеємську зірку, що вказала волхвам шлях до Христа. На гілки вішаємо різнобарвні ялинкові іграшки, золоту мішуру, фігурки ангелів, пастухів з маленькими баранцями, розцвічуємо свічками й ліхтариками, неначе нагадуємо про вогні багать і ліхтарів, що світили для Віфлеємських пастирів у Святу ніч. Серед зелених голок тихо передзвонюються, прикликаючи свято, срібні дзвіночки, подібні до тих, які турботливі палестинські пастухи прив’язували своїм вівцям. Щоб помножити радість свята, близькі люди кладуть під ялинку подарунки одне для одного. За старих часів на Русі підлогу в сільських хатах укривали свіжим сіном, а стіл — соломою, на яку потім стелили скатертину і ставили частування. Усе це нагадувало, що Спаситель народився не в царських палатах, а в овечому хліву і був покладений у ясла на солому. Головною стравою різдвяного столу за традицією й сьогодні є гуска з яблуками. Починаючи з вечора, всюди ходили христослави. Под покровом ночи звездной Дремлет русское село; Всю дорогу, все тропинки Белым снегом замело... Кое-где огни по окнам, Словно звездочки горят; На огонь бежит сугробом Со звездой толпа ребят. Под оконцами стучатся, «Рождество Твое» поют. «Христославы! Христославы!» — Раздается там и тут. И в нестройном детском хоре Так таинственно чиста, Так отрадна весть святая О рождении Христа... (Колядка «Торжествуйте, веселитесь») Христослави ходили з «Віфлеємською зіркою». На тичині прикріплювали велику зірку із золоченого паперу, прикрашали її ліхтариком, паперовими гірляндами, іноді іконою Різдва, Спасителя або Божої Матері, потім цю зірку зі співом різдвяних гімнів носили по околишніх будинках. Такі відвідування називалися колядками, найчастіше для цього збиралися діти. Давнім різдвяним звичаєм було й ходіння з вертепом. Вертеп — слов’янською означає «печера». Вертеп являв собою невеликий ящик, що зображував печеру, у якій, за переказами, народився Христос. Цей ящик був мініатюрним ляльковим театром, у якому народні вмільці грали цілі спектаклі на тему Різдва. У XIX столітті в багатьох міських будинках увійшло в моду робити для дітей маленький домашній вертеп. Його ставили під ялинку. Ляльок мистецьки виготовляли з паперу, вати, воску, наряджали в парчеві й шовкові каптани. Тут були й східні волхви, і ангели, що славословлять, але центром композиції обов’язково були Марія з Йосипом, які схилилися над яслами з Божественним Дитям. У західних і південних областях такий вертеп нерідко встановлювався в церкві. У нашому місті такий вертеп щорічно встановлюється в нашому Свято-Миколаївському храмі. 8. Ясли,— так мечтал один ребенок,— Можно склеить из цветных картонок, Сделать из бумаги золотой Пастухов с рождественской звездой. Ослик, вол — какая красота! — Встанут рядом с яслями Христа. Вот они — в одеждах позолоченных — Три царя из дивных стран восточных. По пустыне в ожиданьи чуда Их везут послушные верблюды. А Христос-Младенец? В этот час Он в сердцах у каждого из нас! Щорічно діти, переходячи від будинку до будинку зі звісткою Віфлеємських пастирів, прославляють пришестя у світ Спасителя, який показав єдиний шлях до своїх ближніх, відкрив двері милосердя і співчуття. І свято Різдва відзначається християнами насамперед справами доброчинності. 9. Рождественские розы То было в древние года: Над спящим миром ночь царила, И светозарная звезла Над Вифлеемом восходила. И дети бедных пастухов, Узнав, что родился Спаситель, Со всех сторон, из всех шатров С дарами шли в Его обитель. Несли Ему ягнят живых, И соты меда золотого, И молоко от стад своих, И хлеб от очага родного. И только девочка одна, В святой вертеп войти не смея, Стояла поодаль грустна, А дети шли, смеясь над нею. «О, Боже,— плакала она,— Зачем меня ты создал нищей, Я одинока и бедна, С чем я войду в Твое жилище?» Вдруг свет, как тысяча огней, Сверкнул вокруг во тьме унылой, И видит девочка: пред ней Посланник Неба светлокрылый. «Не плачь, бедняжка, не грусти,— Промолвил кротко гость небесный,— Ты можешь Богу принести Своих слезинок дар чудесный. Взгляни, малютка, на земле, Куда твои упали слезы, Как плод любви твоей к Христу Цветут прекраснейшие розы. Ты розы светлые сорви, Иди к заветному порогу, И дар страданья, дар любви Отдай, дитя, Младенцу-Богу». И вот с кошницею цветов, Цветов, усеянных шипами. Она вошла под Божий кров, Сияя светлыми очами. И ей в ответ в очах святых, Как искры звезд, блеснули слезы, И изо всех даров земных Христос Младенец выбрал розы. 10. У цей день роздавалася чимала милостиня. У кожному будинку на христославів чекали частування або гроші. Не прийняти христославів уважалося великим гріхом. Люди заможні вважали своїм обов’язком надіслати милостиню злиденним, хворим, удовам і сиротам. Не забували навіть про тварин, адже відповідно до переказу холодної ночі віл і осел зігрівали Боже Дитя своїм диханням. У селах для птахів, які страждають від голоду й холоду, виставляли житній сніп. Для дітей улаштовували й зараз улаштовуються різдвяні ялинки, спектаклі, свята з роздачею подарунків. Різдво Христове оспіване багатьма письменниками й поетами, композиторами й художниками. От деякі твори відомих поетів. 11. Святая ночь Во тьму веков та ночь уж отступила, Когда, устав от злобы и тревог, Земля в объятьях ночи опочила И в тишине родилось «С нами Бог»... Но вечное, что в эту ночь открылось, Несокрушимо временем оно, И слово вновь в душе твоей родилось, Рожденное под яслями давно. Да! С нами Бог,— не там, в шатре лазурном, Не за пределами бесчисленных миров, Не в злом огне и не в дыханьи бурном, И не в уснувшей памяти веков. Он здесь, теперь — средь суеты случайной, В потоке шумном жизненных тревог. Владеешь ты всерадостною тайной: Бессильно зло; мы вечны; с нами Бог. В. Соловйов Явление пастухам Ангелов в ночь Рождества Христова Ночь тиха. По тверди зыбкой Звезды южные дрожат. Очи матери с улыбкой В ясли тихие глядят. Ни ушей, ни взоров лишних. Вот пропели петухи — И за Ангелами в вышних Славят Бога пастухи. А. Фет Поклонение волхвов Даровал Господь Младенца Деве, Пресвятой Божественной Марии. Не в палатах царственных, а в хлеве Встретил мир рождение Мессии. В нищете Рожденный не угадан, Но пришли к Нему волхвы с Востока, Злато, смирну и душистый ладан, Принесли с собою издалека. И сложили дар свой многоценный, Пред Младенцем опускаясь долу, И в страну свою толпой смиренной Отошли. По Божьему глаголу. Ф. Глінка Рождественская Звезда …Светало. Рассвет, как пылинки золы, Последние звезды сметал с небосвода. И только волхвов из несметного сброда Впустила Мария в отверстье скалы. Он спал, весь сияющий, в яслях из дуба, Как месяца луч в углубленье дупла. Ему заменяли овчинную шубу Ослиные губы и ноздри вола... Стояли в тени, словно в сумраке хлева, Шептали, едва подбирая слова. Вдруг кто-то в потемках, немного налево, От яслей рукой отодвинул волхва. И тот оглянулся: с порога на Деву, Как гостья, смотрела звезда Рождества. Б. Пастернак Йосип Бродський, який, до речі, не сповідав жодної релігії, багато років поспіль намагався писати по одному віршу, присвяченому святу. Ці вірші згодом склали збірку. Волхвы пришли. Младенец крепко спал. Звезда светила ярко с небосвода. Холодный ветер снег в сугроб сгребал. Шуршал песок. Костер трещал у входа. Дым шел свечей. Огонь вился крючком. И тени становились то короче, То вдруг длинней. Никто не знал кругом, Что жизни счет начнется с этой ночи. Волхвы пришли. Младенец крепко спал. Крутые своды ясли окружали. Кружился снег. Клубился белый пар. Лежал Младенец, и дары лежали. Й. Бродський Рождественская сказка за окном, Земля укрылась белым полотном, А в небе звезды яркие горят, Так дивно, удивительно блестят. Весь мир затих в преддверии чудес, Вот зазвучала музыка с небес — То ангелы небесные поют И славить Рождество не устают. Спаситель наш родился в этот миг. И славит Рождество любой язык, Христос родился в белом январе, И горний свет зажегся на земле. Невідомий автор ...Но, окружен святым сияньем, Младенец светится из мглы. Его согреть своим дыханьем Спешат покорные волы. К Нему волхвы в чужой пустыне Путь направляют по звездам, И ангелы из тверди синей О Нем вещают пастухам. В. Брюсов Рождественское В яслях спал на свежем сене тихий крошечный Христос. Месяц, вынырнув из тени, гладил лен его волос... Воробьи сквозь жерди крыши к яслям хлынули гурьбой, А бычок, прижавшись к нише, одеяльце мял губой. Пес, прокравшись к теплой ножке, полизал ее тайком. Всех уютней было кошке в яслях греть дитя бочком... Присмиревший белый козлик на чело Его дышал, Только глупый серый ослик всех беспомощно толкал: «Посмотреть бы на Ребенка хоть минуточку и мне» — И заплакал звонко-звонко в предрассветной тишине... А Христос, раскрывши глазки, вдруг раздвинул круг зверей И с улыбкой, полной ласки, прошептал: «Смотри скорей!..» Саша Черный В день Рождества Если в этот день на время Вспомнит кто-нибудь из вас Про Младенца в Вифлееме Чудно-радостный рассказ, Если сердце в нем забьется, Точно птица за окном, Будто струн его коснется Ангел ласковым крылом; Если вдруг, как запах сада, Как дыханье ветерка, К сердцу кроткая отрада Долетит издалека, И в душе светло и жутко, Словно кто-то ходит там,— Это Сам Христос-Малютка Постучался в сердце к вам. С. Копиткін Звучить «Багатоліття» Можливо Вам це буде цікаво | |
| Переглядів: 3461 | |
| Всього коментарів: 0 | |
