Мета: на конкретних прикладах проаналізувати випадки виховання, які викликають найбільше проблем у батьків, дійти спільної думки; залучати батьків до читання педагогічної літератури; ознайомити з правами дитини, виховувати повагу до дитини як до рівноправного члена сім’ї.

«Вихователь сам має бути тим, ким хоче зробити вихованця» (В. Даль), «У вихованні вся справа в тому, хто вихователь» (Д. Писарєв), «Вихователю треба глибоко знати життя, щоб до нього готувати» (Л. Толстой).

Перебіг зборів

І.    Вступне слово вчителя. Мотивація

Доброго дня, шановні батьки, рада вітати вас на сьогоднішній діловій грі. Хто з батьків не мріє, щоб його дитина виросла найрозумнішою, найвродливішою, найсильнішою, найдобрішою і наймужнішою, хто не сподівається, що люди поважатимуть сина чи доньку за працьовитість і знання справи, за вихованість. Одним словом, ми мріємо про всебічну досконалість наших дітей.

Всебічний, гармонійний розвиток — наш ідеал. Ідеал і сімейного, і суспільного виховання. Але скільки треба наполегливої й кваліфікованої праці батьків і вчителів, щоб наші діти ввібрали все багатство інтелектуальної, моральної культурної спадщини, виробленої людством.

Виховувати — означає творити людину. Сьогодні ми поговоримо про деякі складні випадки, з якими зустрічаються батьки у вихованні дітей. Ви всі працюєте у різних сферах, спілкуєтесь з різними людьми, але всіх вас об’єднує, те, що у вас є діти.

ІІ.  Тестування батьків

Розпочнемо ми з вами зустріч із простого тестування, яке дасть вам можливість перевірити ще раз педагогічні здібності. Можливо, саме це тестування не дасть вам у майбутньому припуститися помилок у вихованні вашої дитини. Результати цього знатимете тільки ви, тому якщо ви відверто дасте відповіді на запитання, дізнаєтесь, який ви вихователь. Тест для батьків «Чи можете ви?»

•    У будь-який момент залишити всі свої справи і зайнятися дитиною.

•    Порадитися з дитиною, не зважаючи на її вік.

•    Зізнатися дитині в помилці, якої ви припустилися у ставленні до неї.

•    Вибачитися перед дитиною, якщо ви не маєте рації.

•    Стримати себе, якщо вчинок дитини роздратував вас.

•    Поставити себе на місце дитини.

•    Повірити хоча б на хвилинку, що ви — добра фея.

•    Розповісти дитині про повчальний випадок зі свого дитинства, який невигідно свідчить про вас.

•    Пообіцяти дитині, що виконаєте її бажання за хорошу поведінку.

•    Завжди утримуватися від слів, які боляче вразять дитину.

•    Надати один день, коли б вона робила все, що їй заманеться, і поводила себе так, як схоче, а ви ні у що не втручалися.

•    Не відреагувати, коли ваша дитина вдарила, грубо штовхнула або просто незаслужено образила іншу дитину.

•    Встояти проти дитячих прохань і сліз, якщо впевнені, що це — примха, забаганка.

Відповіді:

·                    «можу і завжди так роблю» — 3 бали;

·                    «можу, але не завжди так роблю» — 2 бали;

·                    «не можу» — 1 бал.

Підрахуйте бали.

30–39 балів: дитина — найбільша цінність у вашому житті. Ви дієте правильно й можете сподіватись на хороші результати.

16–30 балів: піклуватися про дитину — для вас питання першорядне. Ви схильні до компромісів, які послаблять виховний ефект. Вам слід серйозно замислитися над підходом до виховання.

Менше 16 балів: перед вами постали серйозні проблеми стосовно виховання дитини.

ІІІ. Ділова гра

1.   Обговорення ситуацій

            А тепер переходимо до нашої гри. На сьогоднішнє засідання винесено декілька запитань, які стосуються кожного із нас, адже рано чи пізно кожен намагається дати на них відповіді. 1. Теперішня молодь уся із якимись викрутасами. Їм обов’язково хочеться відрізнятися від старших. І одяг, і манери — усе неприродне, надумане.

           (Обговорення ситуації. Виступи батьків.).

      Висновок. А хіба ми не були такими? Нам здаються дикими ритми рок-музики, коли діти слухають «Рамштайн», а наші батьки дивувалися, що можна знайти в піснях групи «Кіно» та «Акваріум». Ми з вами слухали «Наутілус Помпіліус». Нам не подобаються «трясучі» танці без світла, нашим дідам здавався дуже аморальним фокстрот, а на початку XIX століття гостру полеміку викликав вальс: подумати тільки, обіймаються привселюдно! То як же є конфлікт поколінь чи немає?

           2. Інтерес до оточуючих людей, чуйність, щедрість. Малюк наділений ними завжди. Чому, підростаючи, він часом втрачає їх?

           (Обговорення питання. Виступи батьків.)

           Висновок. Тому що будь-яку добру якість треба закріплювати. І тут головне — не тільки приклад старших, а й необхідне власне і тренування дитини в моральних вчинках.

3. Ось підслухана розмова між батьками і дитиною:

—       Ти — наша дитина, й батькам видніше, як тебе виховувати.

—       А я по телевізору чув, як говорили, що за дітей відповідають усі.

           (Обговорення питання. Виступи батьків.)

           4. Ніхто не хоче, щоб його дитина виросла жадібною, грубою, злою. І все ж таке трапляється, навіть у хороших родинах.

           Отже, батьки просто не розуміють, звідки береться доброта, егоїзм, гуманність, байдужість.

           Виростити дитину нелегко. Доводиться багато чим жертвувати. Добре, якщо жертви розумні. Пожертвуйте, наприклад, поганими звичками.

           Чому таке трапляється? Ваша думка.

           (Обговорення питання. Виступи батьків.)

2.   Діалог із відомим педагогом

Учитель. А тепер уявіть, шановні батьки, що на вічні батьківські питання відповідь дадуть чудові педагоги. Уявимо можливий діалог сучасного батька із А. Макаренком, Я. Корчаком, В. Сухомлинським.

Запитання перше. Тепер часто говорять про єдність краси, праці й духовного спілкування. Як вони взаємопов’язані?

В. Сухомлинський. Життя переконало мене, що коли дитина виростила троянду для того, щоб милуватись її красою, коли єдиною винагородою за працю стали насолода красою і творення цієї краси для щастя й радості іншої людини — вона здатна на зло, підлість, цинізм, безсердечність... Краса сама по собі не має ніякої магічної сили, яка виховувала б у людині духовне благородство. Краса виховує моральну чистоту, людяність лише тоді, коли праця, яка створює красу, олюднена високими моральними спонуканнями, насамперед пройнята повагою до людини.

Куратор. І знову запитання: чому радість праці є вищою моральною цінністю?

В. Сухомлинський. Радість праці не порівняти ні з якими іншими радощами. Вона не мислима без відчування краси, але тут краса — не тільки те, що одержує дитина, а й передусім те, що вона створює. Радість праці — це краса буття. Пізнаючи цю красу, дитина переживає почуття власної гідності, гордість від свідомості того, що труднощі подолані. Почуття радості доступне лише тому, хто вміє напружувати сили, хто знає, що таке піт і втома. Дитинство не повинно бути постійним святом. Якщо немає трудового напруження, посильного для дітей, для дитини залишається недоступним і щастя праці. У праці розкривається багатство людських стосунків.

А. Макаренко. Суворість і ласка — це найважче питання. Здебільшого люди не вміють нормувати ласку і суворість, а це вміння у вихованні вкрай необхідне. Люди розбираються у цих питаннях. Але вважають: це правильно, суворість треба нормувати, ласку теж, де це потрібно тоді, коли дитині шість-сім років, а ось до шести років можна без норми. Насправді голов­ні основи виховання закладаються до п’яти років.

Батько. Ви говорите про міру суворості, а можна виховувати дитину без будь-якої суворості. Якщо робити все розумно і ласкаво, так і життя можна прожити й ніколи не бути суворим з дитиною.

А. Макаренко. Під суворістю я розумію який-небудь гнів, істеричний крик. В жодному разі. Суворість доречна тільки тоді, коли не має ніяких ознак істерії... Ваша впевненість, ваше тверде рішення, якщо ви його висловите ласкаво, воно справить ще більше враження.

IV. Підсумок

Куратор. Ось і добігає до кінця наша зустріч. Ми вдячні за те, що ви відгукнулись на наше прохання, прийшли поділитися своїми думками, поглядами, переживаннями. Згадкою про нашу зустріч нехай буде пам’ятка для батьків.

Пам’ятка для батьків

Шановні батьки, пам’ятайте!

•    У дітей, які не знають, що їм робити у час дозвілля, псуються і голова, і серце, і моральність. Допоможіть своїй дитині обрати корисне заняття. Турбуйтеся про те, щоб дитяче серце не стало грубим, злим, холодним, байдужим і жорстоким у результаті «виховання».

•    Фізичне покарання — це показник не тільки вашої слабкості, розгубленості, безсилля, але й педагогічного безкультур’я. Ремінь та тумак вбивають у дитячому серці витонченість і чутливість, розбещують людину, одурманюють її отрутою брехні.

•    Не ставте вашу дитину в становище, коли вона змушена оборонятись брехнею.

•    Говоріть з дитиною так, щоб не залишалося жодного сумніву в тому, що ви керуєтесь турботою й тривогою за неї, а не бажанням відмахнутися, образити.

•    Будьте, навіть у дрібницях, до кінця правдивими і чесними зі своїми дітьми. Незначну частину брехливості, штучності діти дуже добре помічають.

•    Не забувайте поділитися зі своїми дітьми досягненнями й невдачами, тоді вони відкриватимуть вам свої таємниці, чекатимуть вашої поради, підтримки.

•    Вашу дитину виховує кожна хвилина життя, кожний куточок землі, кожен ваш крок, слово, справа, з якими її особистість стикається ніби випадково, мимоволі.

•    Враховуйте основні методи виховання й переконання, справи, стимулювання.

Куратор. І наостанок я хочу звернути вашу увагу на емоції. Позитивні емоції. Негативні емоції. Поставте ці слова у дві колонки. Скільки разів ви сьогодні дитину: хвалили — докоряли, заохочували; підбадьорювали — пригнічували, принижували; цілували — звинувачували; обіймали — засуджували; були лагідними — відганяли; співпереживали — лаяли, усміхались — читали нотації; гордились — залишали без чогось необхідного?

Цікаву точку зору, яка стосується нашої сьогоднішньої розмови, я прочитала у лікаря-психотерапевта і відомого письменника Володимира Леві. Ось його думки.

«Мене цікавить інше. Чому в різні дні ми такі різні?.. Раптом усе відтануло, в повітрі щось пронизливо-життєдайне. Звідусіль йдуть промені. Скрізь усмішки, жарти. З чого б це? Не свято. А якщо й свято, то, природно, не офіційне. І звичайні неприємності, навіть великі, розсіюються. У ці дні оновлення і піднесення здається, що інакше ніколи не було й не буде.

Але ось... морок. На вулиці і на обличчях. Відчуження, злість. Очі опущені. Тоді думаєш: так було завжди. Безпросвітно. І так завжди буде...

Є дні, коли різко підстрибує статистика автомобільних катастроф, коли то там, то тут сваряться, діти капризують. Є ночі мігрені і неспокою, коли всі ліки перестають діяти, а «невідкладна допомога» має роботи — без краю. Постійно викликають чергового лікаря — знаю такі ночі. А ще є вечори раптових смертей, самогубств. Вітри? Погода? Плями на сонці? Високий «градус» у політичних подіях? Вірогідно, що це все взаємопов’язано. Однак, хто знає, можливо, йшов вранці хтось один, який «встав не з тієї ноги», і заразив усе місто. Мені зіпсував настрій Василь Петрович, а я — Степану Петровичу, і не помічаєш, як. Ми в масі своїй емоційно беззахисні. Досить одного роздратованого крикуна із високовольтною злістю, щоб одразу всім оточуючим стало погано. Агресивність, як відомо, сама себе підтримує. Нехай цього не відчуватимуть наші діти».

Можливо Вам це буде цікаво