Меню сайту
Категорії розділу
Нові коментарі
Дякую
Статистика
Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0
| Головна » Статті » Класному керівнику » Робота з батьками |
Батьківські збори: Першочергова потреба учня — знання
|
Першочергова потреба учня — знання Мета: активізація батьків щодо участі у вихованні та навчанні учнів; демонстрація батькам значення навчальної домашньої роботи; обговорення проблеми підготовки учнями класу домашніх завдань; визначення можливих шляхів уникнення проблем. Обладнання: учнівські твори з теми «Знання — це життя: так чи ні?», висловлювання видатних людей із зазначеної теми, анкети для батьків, анкети для учнів; виставка учнівських зошитів. Перебіг зборів Батьки сідають за столи, вибираючи зображення геометричних фігур: квадрат, трикутник, коло, зиґзаґ чи прямокутник. I. Налаштування на роботу. Мотивація Ми почнемо нашу сьогоднішню зустріч із того, що пошлемо один одному добрі думки й добрі почуття. Потрібно мовчки, тільки очима, виразити всім присутнім тут свої побажання. Ми всі хочемо, щоб наша дитина добре вчилася. Але чи може вона це? Чи не є наші вимоги завищеними? Від чого це залежить? Чи не занадто багато питань одразу? Давайте разом поміркуємо. Адже ми передаємо дитині в генах не тільки колір волосся і форму очей, але й природні задатки, на базі яких розвиваються здібності до якихось видів діяльності, до навчальних предметів зокрема. Виявляється, низькі успіхи в якомусь предметі є не провиною дитини, а її лихом, спадково переданим. То що ж виходить? Цілком можливо, що дитина теж буде одержувати у школі низькі бали, якщо їх одержували батьки. Але тільки задатками її можливості не визначаються. Проблема дитини сягає корінням у дошкільний період. Уже в 3–4-тижневому віці у череві матері можна навчати дитину рахувати й говорити. Багато батьків не знають, що половина прижиттєвого розвитку закінчується до чотирьох років, ще третина — до восьми, і тільки 20 % залишається на все життя. «Втрачений той час, який ти не використав на навчання»,— говорив Григорій Сковорода. Одна із головних турбот батьків — це турбота про те, щоб діти вчилися, здобували широкі й різноманітні знання, а також уміння та навички, необхідні для життя і для майбутнього фаху. Діти вчаться у школі, але їхні успіхи багато в чому залежать від батьків, від того, як вони організували підготовку дитини до школи, від їхньої допомоги в перші дні навчання. ІІ. Засвоєння нових знань 1. Ознайомлення з інформацією Інтерес до шкільного життя. Батьки повинні проявляти інтерес до всіх деталей шкільного дня, до розповіді дитини про те, що відбувалося у класі, що пояснювали вчителі на уроках, що задали додому, як оцінили роботу учня. Під час таких бесід батьки бачать, які предмети добре засвоюються, а які викликають труднощі у їхньої дитини, і можуть разом із учителями знайти вихід і допомогти їй. Батьки бачать, як діти ставляться до навчання. Дитяча лінь, нестаранність і необов’язковість одразу ж впадають в око, і, якщо вчасно не звернути уваги на систематичні недоробки під час виконання домашніх завдань, це може призвести до відставання. Батьки повинні помітити ослаблення активності дитини у навчанні й вчасно допомогти їй. Виконання домашніх завдань. Син або дочка мають добре засвоїти, що година відпочинку і розваги приходить тільки тоді, коли підготовлені уроки. Інакше дитина може витрачати час на комп’ютер, телепередачі, музику й т. ін., а уроки залишати на потім. Іноді дитина потребує не тільки контролю, але й допомоги з виконання домашнього завдання. Батьки мають показати практичні прийоми його виконання: розібрати з дитиною умову завдання або вправи, допомогти в роботі над картою, підказати, як вивчити вірш, підбадьорити учня, зміцнити його віру у свої сили, послухати його переказ тексту підручника, допомогти знайти відповіді на запитання. Така робота ніколи не буде зайвою, і в остаточному підсумку дитина опанує навички навчальної праці. Іноді навчання дається занадто легко. Тоді в дітей з’являється поверхневе ставлення до уроків, вони не докладають до їх виконання багато зусиль. Важливо вчасно помітити такі явища й виробляти у школяра працьовитість. Не можна допускати, щоб учень виконував завдання тільки «від» і «до». Треба спонукати його розширювати свої знання, шукати відповіді не тільки в підручнику, але і в іншій літературі: довідниках, енциклопедіях, журналах тощо. Умови для занять. Дитині також необхідні нормальні умови для занять. Вона повинна мати своє робоче місце, де може готувати уроки, читати без перешкод. Підручники й письмове приладдя повинні мати своє місце. Крім того, учня не слід звільняти від обов’язків самообслуговування і роботи по дому. Для цього теж має бути час у режимі дня. Молодші школярі повинні займатися уроками 1,5–2 години, старші —2–3 години на день. Час готування уроків для тих, хто вчиться у першу зміну,— 16–19 годин. Вільний від навчальних занять час — це час для читання, спорту, музики, конструювання, малювання, допомоги родині, суспільно-корисних справ. Акуратність — це риса особистості, що виражається в любові до порядку, в ретельності, точності та старанності у справах, а також у зовнішній охайності. Батьки повинні вимагати від дітей дбайливого ставлення до навчальних посібників, устаткування, інструментів. Школярі вже самі можуть чистити одяг і взуття, пришивати ґудзики й вішалки, тримати в порядку свої книжки й навчальне приладдя. Ці правила треба постійно нагадувати дітям, доки у них не виробляться стійкі навички й звички. Треба стежити, щоб діти не робили в підручниках позначок, щоб записи в зошиті й щоденнику були акуратними. Треба доводити дітям, що акуратна людина успішно впорається зі своїми обов’язками, з-під її рук вийдуть добротні речі, з такою людиною приємно оточуючим, від неї віє чистотою та охайністю. Увага буває мимовільною й довільною. Мимовільна увага привертається до яких-небудь предметів або явищ самих по собі, незалежно від зусиль з нашого боку. Зазвичай це щось яскраве, незвичайне, цікаве. 2. Тестування батьків «Наскільки ти уважний і кмітливий» Учитель ставить батькам жартівливі запитання на кмітливість. Батьки записують свої варіанти відповідей на аркуші паперу. Після тестування вчитель оголошує правильні відповіді, а батьки перевіряють свої записи: напроти правильних варіантів ставлять «+», напроти неправильних — «–». 1. Професор лягає спати о двадцятій годині. Маленьку стрілку будильника він ставить на дев’яту годину. Скільки спав професор? (Одну годину.) 2. Чи є у календарі Марокко 24 серпня? (Є.) 3. У вівчаря було 10 овець. Усі, крім дев’яти, померли. Скільки залишилось? (Дев’ять.) 4. Ви — пілот літака від Парижа до Москви з посадкою в Берліні. Скільки років пілотові? (Стільки, скільки мені зараз.) 5. Кожен місяць закінчується 30 або 31 числа. У якому місяці є число 28? (У кожному.) 6. Ви заходите до незнайомої кімнати, де є дві лампи — газова і гасова. Що ви засвітите спочатку? (Сірник.) 7. Один потяг їде з Києва, другий — з Одеси назустріч йому. У першого потяга швидкість втричі більша, ніж у другого. Який із потягів буде далі від Києва, коли вони зустрінуться? (Обидва будуть від Києва на однаковій відстані.) 8. Батько і син потрапили в автокатастрофу. Батько помер, син — у лікарні. До палати заходить хірург і каже: «Це мій син». Чи може таке бути? (Так, хірург — мати хлопця.) 9. Палицю треба розпиляти на 12 частин. Скільки буде розпилів? (Одинадцять.) 10. На руках десять пальців. Скільки пальців на десяти руках? (П’ятдесят.) 11. Лікар призначає хворому три уколи через кожні півгодини. Протягом якого терміну буде зроблено всі уколи? (Протягом години.) Батьки рахують кількість «–» у своїх записах і визначають результат: 0–2 мінуси — дуже кмітливий і уважний; 3–4 мінуси — вміє логічно мислити, проте йому не завжди вистачає уваги; 5–6 мінусів — уважний, але логічні завдання викликають у нього труднощі; 7–11 мінусів — дуже неуважний. Не вміє зосереджуватись, йому важко побудувати ланцюжок логічних міркувань. 3. Вчитися на повну силу Відповідно до слів видатного українського письменника і вченого І. Я. Франка, наші діти зараз у тій «чвертині життя», коли їм час здобувати знання у наполегливій напруженій праці. І це їхній обов’язок, без виконання якого повною мірою вони не стануть такими повноцінними людьми, якими могли б і мали б стати. Лінуючись учитися, вони не розвинуть у собі всіх можливостей, закладених творцем людини. «Лінощі, недбалість, бажання швидше звільнитися від тягаря навчання — це небезпечні близнюки, матір’ю яких є вузькість, обмеженість духовного життя в роки дитинства, отроцтва і ранньої юності»,— пише Василь Сухомлинський. Придивіться і подумайте, чи працюють ваші діти в силу своїх природних задатків та можливостей? Деякі батьки припускаються помилки, потураючи дітям ще й у виборі улюблених і неулюблених предметів. Мовляв, тобі, сину, майбутньому лікарю чи податківцю, не обов’язково захоплюватися історією чи літературою. До знань не можна ставитися так прагматично: стануть вони у нагоді чи ні у майбутній роботі. Знання потрібні ще й для багатого, всебічного, щасливого духовного життя, не пов’язаного безпосередньо з працею. Не бійтесь того, що вашим дітям важко навчатися. Адже небезпечніше, коли їм занадто легко. 4. Оголошення підсумків тестування «Урок очима учнів» Анкета 1. Чи подобається вам школа, у якій ви навчаєтеся? Зазначте причину. 2. На які уроки вам іти не хочеться? Зазначте детально причину. 3. На які уроки ви йдете із задоволенням? 4. Чи любите ви читати? Яку останню книжку прочитали (поза шкільною програмою)? 5. Що подобається на уроці найбільше? 6. Чи подобається вам відповідати біля дошки або з місця на запитання вчителя? 7. Чи часто вас запитують? 8. Якби сьогодні дозволили вільне відвідування уроків, для чого б ви використали час, що звільняється? 9. Чи добре ви поводитеся на уроках? Оцініть себе за дванадцятибальною системою. 5. Навчання — важливий спосіб тренування й розвитку уваги у дітей Кожен батько бажає виростити свою дитину щасливою, здоровою, розумною, щоб вона вибрала правильний шлях у житті, зуміла самореалізуватися, створити щасливу родину й гідно виховувати дітей. Про це думають усі батьки. Незалежно від того, в якій країні вони живуть, якою мовою говорять, які економічний і політичний лад, кожен батько для своєї дитини бажає кращої долі. Ну а ми з вами знаємо, що діти завжди йдуть далі своїх батьків. Молодшим дітям і підліткам властиві нестійкість інтересів, імпульсивність вчинків, схильність відволікатися і відходити від важливих справ. Лише в юнацькому віці, коли визначаються інтереси і прагнення, накопичується досвід зосередженої роботи, увага досягає високого рівня. Важливе завдання батьків — учити дитину бути уважною. Пам’ять можна тренувати в грі, у виконанні обов’язків перед батьками, у дотриманні режиму дня, у спільних заняттях дітей і батьків: прогулянках на природі, догляді за тваринами і рослинами, під час обговорення книжок і телепередач. Батьки повинні в усіх цих справах спонукати дитину відповідати на питання: що? де? коли? скільки? що запам’яталося в передачі, кіно, книзі? У школі дитина потрапляє в колектив, і тут вона повинна дотримуватися правил, виконувати різні вимоги, усвідомлювати, що таке «я» і «ми». Це теж служить вихованню волі, умінню жити серед людей. Самообслуговування і праця також тренують волю. Дитині доводиться приймати самостійні рішення, долати різні труднощі — і на кожному кроці здобувати перемогу над собою, зневажати спокуси, поводитися не так, як хочеться, а так, як необхідно. Пам’ять — це унікальна здатність людського мозку накопичувати величезну кількість вражень, відомостей, знань. Усе випадкове і непотрібне забувається, інакше б пам’ять була дуже перевантажена. Але й важливі відомості можуть забуватися, якщо не тренувати пам’ять. Пам’ять не дана людині від народження, вона разом із нею зростає й розвивається. Розвивати пам’ять дитини — дуже важливе завдання батьків. Іноді батьки дивуються, чому їхня дитина, ставши школярем, погано запам’ятовує й швидко забуває. А справа тут у тому, що з раннього віку дитина не тренує свою пам’ять. Ще до школи треба готувати дітей розширювати їхній кругозір: переказувати казки й дитячі книжки, учити вірші й пісеньки, запам’ятовувати правила гри, прийоми виконання тієї чи іншої роботи, тобто розвивати в них пам’ять. 6. Гра на увагу (практикум для батьків) Перед вами таблиця, у якій довільно розташовані числа від 1 до 40. Усього в таблиці 25 чисел, отже, 15 пропущено. Вам необхідно знайти по черзі ці числа (пошук проводити тільки очима), відповіді записати на аркуші. Відповіді: 2, 6, 7, 10, 15, 16, 18, 20, 22, 28, 30, 34, 36, 37, 39. Для того щоб добре запам’ятати формулу, треба розв’язати багато завдань, зробити безліч математичних розрахунків. Щоб відтворити текст вірша, треба заучувати його по частинах, а потім кілька разів повторювати вже повністю. Дітям часто здається, що вони запам’ятали урок одразу і що вчити його не треба. У таких дітей немає посидючості, вони не привчені напружувати свою пам’ять. 7. Аналіз анкет учнів Тестування учнів «Ваше ставлення до навчання» (Проводиться напередодні бесіди.) 1. Чи легко вам учитися? а) Так; б) ні; в) не дуже. 2. Чи цікавий для вас процес навчання? а) Так; б) ні; в) вчуся без емоцій. 3. Якою була ваша успішність у молодших класах? а Високою; б) середньою; в) низькою. 4. Як змінився рівень вашої успішності порівняно з молодшими класами? а) Не змінився; б) підвищився; в) знизився. 5. Чи допомагали вам батьки у молодших класах готувати домашні завдання? А тепер? а) Я завжди навчався самостійно; б) у молодших класах допомагали, тепер — ні; в) інколи; г) допомагали і допомагають. 6. Чи багато зусиль докладаєте ви для навчання? а) Так; б) ні. 7. Як часто ви готуєте домашні завдання? а) Систематично; б) час від часу; в) не готую. 8. Чи охоче ви виконуєте домашні завдання? Якби було введено вільне виконання домашніх завдань, чи виконували б ви їх? а) Так; б) неохоче, з обов’язку; в) ні; може, інколи. 9. Що, на вашу думку, є причиною небажання окремих учнів навчатися? а) Зависокі вимоги; б) поява інших інтересів; в) неусвідомлення мети; г) особистість учителя; г) звичайна лінь. 10. Чи пов’язуєте ви мрію про своє майбутнє з рівнем освіченості? а) Так; б) ні; в) не задумувався над цим. 11. Чи відчуваєте ви потребу в допомозі? а) Так; б) ні. 12. Чи любите ви читати книги? а) Так; б) ні. 13. Чи мрієте ви прославитись завдяки своєму розуму? а) Так; б) це нереально; в) ніколи про це не думав; г) ні. Від родини багато в чому залежить, чи навчиться дитина думати й осмислювати все те, що набуто на уроці, із книг і власних вражень. Це тісно пов’язано з терпінням, посидючістю та уважністю. Ми проводимо багато часу на роботі. Здається, головне для нас — дитину нагодувати, одягти, створити певні умови, а часу для того, щоб поговорити з дитиною про те, що робиться в дитячій душі, у нас немає. Або робимо це на бігу, поспіхом. І дитина, щоб не засмучувати нас, на питання «Як справи?» відповідає: «Нормально». А що таке нормально? Нормально для кого? Для нас? Для неї? Відкладіть справи вбік, притисніть до себе дитину, обніміть її. Психологи cтверджують, що для того щоб дитина почувала себе щасливою, потрібно сім разів протягом дня погладити її по голівці, обійняти, поплескати по плечу, підбадьорити, тобто через тілесний дотик підтвердити «Я люблю тебе». 8. Обговорення ситуацій Завдання для батьків (у ролі дітей) 1. Ви одержали двійку, вам треба пояснити батькам, за що і чому. Вони будуть лаятися. 2. Ви йдете додому без змінного взуття, у школі забули, а мамі говорите: «Не буду, завтра знайду». 3. Вас мама попросила помити посуд, а прийшов друг із цікавим диском і ви загралися. Як пояснити мамі або батькові, що ви не виконали завдання? 4. Вам треба пояснити, чому ви почали палити і якомога делікатніше пояснити це батькам. 5. Ваш учитель подзвонив і розповів мамі (татові), що ви нецензурно висловлюєтеся. Вам іти додому. Завдання для дітей (у ролі суворих батьків) 1. У щоденнику відкрили і побачили, що у вашої дитини «двійка». Вам треба з’ясувати причину і прийняти рішення: • поговорю з нею; • піду до школи і запитаю вчителя, а дитині скажу, щоб цього більше не повторювалось; • подзвоню вчителеві і вивчу з дитиною цю тему; • запитаю в дитини, чому так сталося, поясню матеріал; • спитаю, за що вона отримана і прийму відповідні рішення; • так, з’ясую, на перший раз вибачу. 2. Дитина прийшла додому без змінного взуття, загубила його в школі. Якою буде ваша реакція? • Скажу кілька слів і додам: «Загубив, то загубив»; • з’ясую, як воно зникло; • відправлю шукати; якщо не знайде, то куплю нове; • не дозволю дивитися телевізор, грати на комп’ютері; • відправлю до школи шукати; • куплю нове. 3. Ви доручили дитині прибратися і помити посуд, а вона програла у комп’ютер, роботу не виконала. Ваша реакція? • Зроблю сам; • позбавлю на два тижні комп’ютера і телевізора; • проведу бесіду та примушу прибратися знову; • відключу комп’ютер і скажу, що отримає морозиво, якщо прибере у хаті, і поясню що комп’ютер шкодить зору; • сваритимусь, але потім все одно ми разом приберемо в домі й помиємо посуд. 4. Ваша дитина пробувала палити, і вам сказали про це сусіди. Якою буде ваша реакція? • Заспокою сусідів і посварю дитину, потім вона у мене ніколи не закурить; • я не можу собі цього уявити, я буду виховувати дитину, щоб її не тягнуло до цього; • розповім про шкоду паління, про захворювання легень і т. ін.; • забороню прогулянки і телевізор на місяць; • скажу, що це погана звичка; • скажу, щоб він курив тільки з 18 років. 5. Ваша дитина нецензурно висловлюється. Що робитимете? • Покараю, залишу на тиждень без комп’ютера; • покараю і скажу, щоб такого не робила; • поясню, що це погано і цього не потрібно робити; • коли почую це, буду бити по губах; • проведу бесіду і вдома почитаю з ним цікаву книжку. 9. Обговорення рекомендацій. Значення домашнього завдання у навчальній діяльності Заняття в школі може лише надати обмеженому розуму й ніби вдовбати в нього правила, добуті чужим розумінням, але здатність правильно користуватися ними розвиває виключно домашня самостійна праця (І. Кант). Педагоги, психологи й батьки прагнуть зробити все можливе, щоб навчання школярів було успішним, щоб кожна дитина у своїй навчальній діяльності досягала більш високих результатів. Як визначити реальні можливості кожного учня і створити саме такі умови, за яких навчання ставало б більш успішним? Дуже часто розв’язання подібної проблеми бачать у проведенні додаткових занять, репетиторстві, що насправді спрямоване лише на ліквідацію прогалин у знаннях. Однак недостатність знань, незадовільне засвоєння того чи іншого матеріалу часто є наслідком негативного ставлення дитини до навчання, низького рівня пізнавальних процесів. Тому часом додаткові заняття є малоефективними, оскільки вони спрямовані на усунення наслідків, а не причин. Зараз ми присвятимо увагу Його Величності домашньому завданню. Чому так гостро постає питання виконання домашнього завдання? 1. Діти навчаються у різних учителів. Кожен предмет має свої специфічні вимоги до підготовки домашніх завдань. Якщо учень не знає чи не засвоїв їх, то стикнеться зі значними труднощами, які позначаться і на його навчальних результатах, і на його фізичному та емоційному стані. 2. Змінюється ситуація спілкування учня й учителя. Якщо в початковій школі дитина пристосовується до спілкування з одним учителем, то на середньому ступені навчання її завдання ускладнюються, оскільки вона вступає в контакт із великою кількістю дорослих, який не завжди і не відразу буває позитивним. Усе це призводить до зниження успішності, погіршення результатів навчальної діяльності. 3. Порівняно з початковою школою змінюється сам зміст домашнього завдання. У початковій школі воно більшою мірою було спрямоване на відпрацювання репродуктивних умінь учнів — писати, читати, рахувати. На середньому етапі навчання домашнє завдання має на меті сприяти розвиненню здатності міркувати, аналізувати, робити самостійні висновки. Під час виконання домашніх завдань у деяких родинах більшу частину роботи батьки беруть на себе. Вони намагаються відгородити сина або доньку від напруження сил і від переживань. Дітям це завдає великої шкоди, затримує їхній розвиток. Величезної шкоди завдають батьки, купуючи різні книжки з відповідями домашніх завдань, з готовими творами з літератури. Виконання домашніх завдань — це серйозна праця пам’яті, волі, уваги і дитина повинна через це пройти сама, хоча і за допомогою батьків. У чому вона може полягати? • В організації робочого місця. • У дотриманні режиму дня школяра. • У порадах, як правильно готувати уроки. Наприклад: • не слід підряд виконувати спочатку всі усні завдання, а потім — усі письмові, або спочатку — всі легкі, а потім — усі складні; завдання треба чергувати. • розпочинати слід із вивчення правила, закону, теореми, а потім уже виконувати вправи або розв’язувати задачі; • через кожні 30–40 хвилин робити перерви на 5–10 хвилин; • не треба одразу після школи братися за уроки. Спочатку слід пообідати, відпочити на свіжому повітрі, розважитися; • складні завдання слід повторити перед початком уроку; • сідати за уроки треба кожного разу в той же самий час. І якщо цих правил дотримуватися регулярно, учень звикне до обов’язку вчити уроки й у школі буде почувати себе спокійно та впевнено. 10. Інтерпретація результатів психогеометрії «Квадрати» — люди, працьовиті, завзяті, витримані та терплячі, цінують порядок, схильні до аналізу, емоційно стримані. «Зиґзаґи» — люди із розвинутою інтуїцією, спрямовані в майбутнє й більше цікавляться можливостями, ніж дійсністю. «Прямокутник» — символ невизначеності, перехідна форма, яку можуть «носити» інші фігури. Характерні риси — непослідовність і непередбачуваність, низька самооцінка. «Трикутники» — люди, породжені бути лідерами, вони енергійні, честолюбні, ставлять перед собою мету, якої, як правило, досягають. «Кола» — люди доброзичливі, зацікавлені в гарних міжособистісних відносинах, вища цінність для них — благополуччя близьких людей. ІІІ. Підбиття підсумків 1. Вплив родинної атмосфери на успішність учнів 1. Чи знаєте ви, від чого залежить психологічний настрій дитини на весь день? а) Так; б) ні. 2. Яке запитання ви ставите дитині, коли вона повертається зі школи? а) Які оцінки ти сьогодні отримав? б) Що було цікавого в школі? в) Чи не накоїв ти сьогодні чого-небудь? 3. Що ви знаєте про те, як слід реагувати на успіхи та невдачі дитини у школі? а) Знаю багато, бо багато читав про це; б) я мало читав про це; в) нічого не знаю. 4. Чи знаєте ви, що створює в родині атмосферу неспокою, що є перевантаженням для нервової системи дитини? а) Так, знаю; б) знаю, проте хотілося б дізнатись більше; в) не знаю нічого. 5. Чи потрібна вам порада щодо здійснення контролю за роботою дитини вдома і щодо надання їй розумної допомоги? а) Так, необхідна; б) ні. 6. Чи вважаєте ви, що підвищені й агресивні інтонації є невід’ємною частиною виховного процесу в родині? а) Так, це єдиний засіб впливу на дитину; б) так, але я уникаю цього; в) ні, це неприпустимо. Батьки по черзі говорять, що позитивного вони дізналися під час зборів, визначають для себе термін власної участі в тематичній консультації з обговорюваної проблеми. У ході бесіди визначають необхідність участі окремих дітей у стимулюючих і додаткових заняттях з окремих предметів. Аналіз зустрічі з батьками: «З яким настроєм ви йдете додому?». 2. Рецепт щастя Візьміть чашу терпіння, влийте в неї повне серце любові, дві пригорщі щедрості, посипте добротою, плесніть трішки гумору і додайте якомога більше віри. Усе це добре перемішайте. Намастіть на шматок відпущеного вам життя і запропонуйте кожному, кого зустрінете на своєму шляху. 3. Пам’ятка «Як готувати домашні завдання» • Активно працюй на уроці: уважно слухай та відповідай на запитання. • Коли щось незрозуміло, не соромся запитувати. • Уважно і докладно записуй завдання з кожного предмета. • Учись користуватися довідниками та словниками, щоб з’ясовувати значення незнайомих слів і висловів. • Навчись знаходити необхідну інформацію за допомогою комп’ютера. • Складний матеріал уроку повторюй того ж дня, щоб одразу закріпити його та запам’ятати. • Виконуючи домашнє завдання, не лише думай, що треба зробити, а ще й з’ясовуй, за допомогою яких засобів і прийомів цього можна досягти. • Не соромся звертатися за допомогою до дорослого та однокласників. • Перед виконанням домашньої роботи переконайся в тому, що у щоденнику записані всі завдання. Визнач послідовність виконання завдань і час, потрібний для виконання кожного з них. • На письмовому столі має лежати тільки все необхідне для виконання одного завдання, після чого зі столу прибираються вже використані матеріали та готується навчальне приладдя, необхідне для виконання наступного завдання. • У процесі підготовки домашнього завдання роби перерви. • Вивчаючи заданий матеріал, спочатку його зрозумій, а вже потім запам’ятовуй. • Перед виконанням письмової роботи вивчи всі правила, які можуть стати у нагоді. • Читаючи підручник, став собі запитання за текстом. • Дізнаючись про нові поняття і явища, пов’язуй їх за змістом із уже відомими. • Велике завдання розділяй на частини та працюй над кожним з них окремо. • Готуйся до творів і доповідей заздалегідь, рівномірно розподіляючи навантаження, не залишай таку відповідальну роботу на останній день. • Учись користуватися картами й схемами та використовувати їх під час підготовки усних уроків, складати план усної відповіді й перевіряй себе за ними. 4. На замітку батькам • Не перетворюйте виконання дитиною домашніх завдань на засіб катування чи покарання. • Формуйте позитивну мотивацію виконання домашнього завдання, його далекі перспективи. • Заохочуйте дитину за добре виконане домашнє завдання, радійте її досягненням, пов’язаним із позитивною оцінкою. • Допомагайте дитині у виконанні домашнього завдання тільки у надзвичайній ситуації. • Не намагайтеся виконувати завдання за свою дитину. • Формуйте в дитині культуру розумової праці, цікавтеся, яку додаткову літературу можна використати для якісного виконання домашніх завдань. • Використовуйте можливість додаткових і стимулюючих занять у школі, аби знизити навчальне навантаження вдома. • Консультуйтеся із учителями-предметниками у випадку, якщо ваша дитина зазнає труднощів з підготовкою домашніх завдань. 5. Рекомендації батькам учнів середніх класів 1. Намагайтеся створити умови, які полегшують навчання дитини: 1.1. побутові (повноцінне харчування, режим, спокійний сон, затишна атмосфера, зручне місце для занять тощо); емоційні (демонструйте віру в можливості дитини, не втрачайте надії на успіх, радійте найменшим досягненням, чекаючи на успіх, виявляйте любов і терпіння, не ображайте її у разі невдачі тощо); 1.2. культурні (забезпечте дитину довідниками, словниками, посібниками, атласами, книгами зі шкільної програми, касетами; використовуйте магнітофон для навчальних занять, разом дивіться навчально-пізнавальні програми по телевізору, обговорюйте побачене тощо). 2. Слухайте свою дитину: нехай вона переказує те, що треба заучувати, запам’ятовувати, періодично диктуйте тексти для записування, перевіряйте знання за запитаннями підручника і т. ін. 3. Регулярно ознайомлюйтеся із розкладом уроків, факультативів, гуртків, додаткових занять для контролю і надання можливої допомоги. 4. Діліться з дітьми знаннями в галузі, у якій ви маєте успіх. 5. Пам’ятайте, що в центрі уваги батьків має бути не оцінка, а знання, навіть якщо сьогодні ними скористатися неможливо. Тому думайте про майбутнє і пояснюйте дітям, де й коли ці знання стануть у нагоді. Не залишайте поза увагою вільний час дитини. Не порівнюйте її успіхи із успіхами інших, краще порівняйте її із собою — це дає надію. 6. У середніх класах підлітки можуть виконувати домашні завдання спільно: це підвищує відповідальність, адже завдання виконують не тільки для себе, але й для інших. Наберіться терпіння, коли діти займаються навіть по телефону: уточнюють, обговорюють, сперечаються. 7. Намагаючись пояснити різні способи виконання завдання, не відмовляйтеся від свого рішення. Це стимулює активність школяра. 8. Дайте відчути дитині, що любите її незалежно від успішності, помічаєте пізнавальну активність навіть за окремими результатами. 9. Пам’ятайте, що за науково обґрунтованими нормами над виконанням усіх домашніх завдань учні 5–6-х класів повинні працювати до 2,5 годин, 7–8-х — до 3 годин, 8–9-х — до 4 годин. Порівняйте, наскільки близькі ці норми до кількості годин, які витрачає ваша дитина на виконання домашніх завдань. Допомагайте дотримуватися рекомендацій: це важливо для здоров’я, психічної рівноваги та хорошого ставлення дитини до навчання. Створюйте традиції й ритуали родини, які стимулюватимуть навчальну активність дітей. Використовуйте позитивний досвід ваших батьків і знайомих. 6. Принципи відносин батьків із дітьми • Я хочу, щоб мене любили. Тому я буду відкритий моїм дітям. • Я так мало знаю про складні лабіринти дитинства, тому я буду із задоволенням учитися в дітей. • Я найкраще засвоюю знання, отримані в результаті власних зусиль, тому я об’єднаю свої зусилля із зусиллями дитини. • Я люблю, щоб мене приймали таким, який я є, тому я буду прагнути співпереживати дитині й цінувати її. • Я — єдиний, хто може прожити моє життя, тому я не буду прагнути до того, щоб управляти життям дитини. • Я черпаю надію і волю до життя всередині себе, тому я буду визнавати й підтверджувати почуття самостійності дитини. • Я почуваю страх, коли я беззахисний, тому я буду торкатися внутрішнього світу дитини із добротою, ніжністю. • Я не можу повністю відгородити дитину від страху, болю, розчарування й стресів, тому я буду намагатися пом’якшувати удари. 7. Правила спілкування • Можна виражати своє невдоволення окремими діями дитини, але не самою дитиною. • Можна засуджувати дії дитини, але не її почуття, якими б небажаними або неприпустимими вони не були. • Невдоволення діями дитини не повинно бути систематичним, інакше воно перейде у неприйняття її. • Покажіть дитині, що ви її поважаєте. Допомагають тільки висловлені вголос компліменти, а не те, що ви, можливо, думаєте, але не говорите. • Зберігайте дружелюбний тон! • Визнайте дитину тут і зараз, на основі реальних подій. Можливо Вам це буде цікаво | |
| Переглядів: 11326 | |
| Всього коментарів: 0 | |
